Батьківщина в небезпеці! І це дає мені надію на те, що Ви врахуєте лист «маленького українця» в програмі порятунку країни від історичного краху.
За тоталітаризму була відомою фраза: не так важливо, за кого голосують, важливо, хто рахує голоси. Уряд Гройсмана, мабуть, творчо осмислив та розширив такий підхід, сказавши сам собі: не так важливо, з якими показниками увійшла країна в друге півріччя, важливо, як їх інтерпретувати.
Шановна редакціє, звертаюся до вас із великим проханням. Мені — 76 років. Коли почув і побачив по телебаченню виступ керівника уряду щодо надання безплатних ліків для людей із хворобами серця і гіпертоніків, то сподівався, що ця програма працюватиме на користь простих людей.
Живем собі скромніш від скромних
стосовно власного туризму...
Ситуація з ірландським лоукостом в Україні остаточно вийшла за межі здорового глузду, транспортної політики чи інвестиційного клімату в окремо взятій державі. І набула рис національного психозу та не менш національного політичного піару.
Ми майже дожили до часу, коли статус - чи то народний депутат, чи то журналіст, чи то учасник АТО - скоро не матиме жодного значення. А матимуть значення ті дії, які скоїла та чи інша людина.
Шановна редакціє, мені 78 років, я постійний читач «України молодої» з 2007 р., відтоді, як «мер усіх киян» Черновецький «з’їв» редакцію «Вечірнього Києва», однієї з найдемократичніших і найсправедливіших газет на той час.
Передплачую «Україну молоду» собі і сину, деякі мої листи були надруковані у вашій газеті. Шкода, що ніяка газета досі не надрукувала моє застереження, що табачникоїди приведуть Україну до війни.
У владі зграя — то одна, то друга:
Якщо не блазень править, то хапуга.
Пам’ятаєте стару байку: «Діду, а де ви купаєтесь?» — «У ставку, дітки». — «А взимку?» — «Та скільки ж тої зими...»
