З перемінним успіхом триває боротьба з хабарництвом серед прокурорів Донеччини. В нинішньому році вже якось був «попався» співробітник апарату обласної прокуратури, і тоді прокурор Донецької області Олексій Баганець навіть вдався до своєрідного «ноу-хау». Всі його підлеглі були змушені написати розписки про те, що зобов'язуються не брати хабарів. Однак навіть попри це не всі з «підписантів» змогли подолати спокусу грішми. Свіжий тому приклад — затримання «на гарячому» старшого слідчого однієї з районних прокуратур Донецька, який взяв на себе «гріх», еквівалентний тисячі доларів.

Вочевидь слова цього митця не можна вважати забутими. Коли заходить мова про письменників першої половини минулого століття, життя і творчість яких щонайтісніше пов'язані з Поділлям і, зокрема, з Вінницею, його ім'я обов'язково потрапляє до когорти серед перших, а добірки віршів неодмінно включають у місцеві антології. Це закономірно: до встановлення більшовицької влади він був чи не єдиним професійним літератором у невеликому губернському центрі, на тривалий період залишав службу і творив, перебиваючись мізерними гонорарами.
Водночас не можна стверджувати, що він по-справжньому присутній у культурній пам'яті міста над Південним Бугом, бо тими черговими згадками та добірками усе й закінчується. Немає ні спроби встановити меморіальну дошку на тому місці, де стояв будинок поета, ні бодай ініціативи випустити його вибрані твори — через шістдесят років після видання останньої книжки. В головній бібліотеці області можна знайти єдину збірку Тарноградського, та й то — ксерокопію. А хто хоче почитати більше — нехай їде до столиці...

Відносини між Києвом та Москвою «будуть теплими і діловими», пообіцяв напередодні свого робочого візиту в столицю Росії новий голова українського уряду. Як свого часу Президент Ющенко, так і нині Прем'єр Єхануров перший візит символічно здійснив до Москви. У програму вчорашньої поїздки були міцно вписані голова уряду РФ Михайло Фрадков, спікер Державної Думи Борис Гризлов та патріарх Російської православної церкви Алексій. Чи відбудеться зустріч із президентом Володимиром Путіним, до останнього моменту залишалося невідомим.

У Києві відбулася зустріч секретарів Радбезів України — Анатолія Кінаха, Польщі — Єжи Бара та Білорусі — Геннадія Невігласа. Якщо попередник пана Бара бував в українській столиці вельми часто, то візит його білоруського колеги — велика рідкість. Зустріч цю і справді можна вважати політичним раритетом, адже після того, як у липні почався скандал між Мінськом та Варшавою, внаслідок чого Польща відкликала свого посла з Білорусі, дві сусідні держави опинилися на межі розірвання дипломатичних стосунків.

Позавчора Європарламент прийняв резолюцію із засудженням репресивних дій режиму президента Білорусі Олександра Лукашенка проти діячів національних меншин, передусім польської. Це вже п'ята після розширення ЄС 1 травня 2004 року резолюція Європарламенту із засудженням офіційного Мінська. Ініціаторами цих ухвал є передусім сусіди Білорусі — євродепутати від Польщі та країн Прибалтики. У прийнятій резолюції євродепутати засуджують гоніння на діячів організацій нацменшин, які дозволяють собі критикувати режим, та закликають Європейську комісію і Раду ЄС «підтримати демократично обране правління Союзу поляків Білорусі та демократично обрані органи інших неурядових організацій, які зазнають репресій з боку режиму Лукашенка». «Анжеліку Борис, голову Союзу поляків Білорусі, впродовж останніх тижнів викликали на допити понад 50 разів, а Тадеуша Гавіна, засновника, члена та теперішнього заступника голови Союзу засуджено до 30 днів ув'язнення», — нагадується у резолюцiї.

Від послуг відомих у всьому світі літаків українського виробництва АНТК iм. Антонова відмовляється Республіка Конго. Заборонити польоти Анів з липня наступного року вирішила конголезька влада після численних авіапригод у країнах Африки за участю повітряних суден цієї марки.

Коли у футболі трапляється «облом», завжди виникає емоційний порив для пошуків крайнього. Один футбольний редактор у своїх фірмових колонках у таких випадках каже: «А от якби таки «запхали» потрібний гол, то «співали» б по-іншому». Тому, мабуть, наші футбольні аналітики заплющили б очі на всі негативи донецького «Металурга», якби на останніх хвилинах Шищенко чи Косирін таки «дотиснули» дев'ятьох греків і Україна вперше увійшла б у груповий раунд Кубка УЄФА дружною трійцею. Усі б зосередилися на «важливості моменту» і вихваляннями з приводу того, що ми серед лідерів за представництвом у Кубку УЄФА.

Що не кажіть, а традиції «Дніпра» не змінюються. Після невдач у національній першості команда Євгена Кучеревського просто казково змінює своє обличчя в єврокубках. Цього разу свій європейський рівень вона продемонструвала і своїм прихильникам, і тисячі шотландських вболівальників, які з вівторка блукали по Дніпропетровську в... національних спідницях-кілтах. Команда гостей, як і її фани, після нульової нічиєї в Единбурзі на успіх, вочевидь, сподівалася. На одному з балконів готелю «Дніпропетровськ» вони навіть вивісили великий транспарант із прогнозованим рахунком 6:2 — звісно, на свою користь. І виявилися близькими до істини... лише стосовно зливи голів на «Метеорі».

Перший основний раунд Кубка УЄФА став доволі приємним для східноєвропейських команд. «Добре дошлі», тобто «Ласкаво просимо», мусить сказати груповий турнір болгарам. Софійський ЦСКА вдруге здолав із рахунком 1:0 леверкузенський «Байєр», яким тимчасово керує Руді Феллер. Можна зрозуміти небажання колишнього бундес-тренера працювати на постійній основі, адже претензії у нинішньої команди знизилися, бо в міжсезоння клуб продав кількох провідних гравців. Андрій Воронін грав роль відтягнутого форварда й видав кілька чудових пасів партнерам, зокрема, болгарину Димитару Бербатову, але ті не скористалися своїми шансами.

Звітно-виборчу конференцію Федерації гандболу України очікували з нетерпінням. По-перше, у новітні часи в багатьох громадських об'єднанняx з різних видів спорту спроби замінити «стару гвардію» на нове керівництво завершувалися судовими тяганинами. По-друге, з середини літа і аж до 29 вересня, коли делегати конференції зібралися у Києві, був відомий один кандидат на посаду президента ФГУ — заступник міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Владислав Миленький, якого офіційно запропонувала столична федерація. При цьому різні активісти «паралельним курсом» у тіньовому режимі пропонували «висунутися» то одному, то іншому політикові. Скажу відверто, авторові цих рядків було б складно пояснити читачам появу такого бажання — стати «дахом» для доволі скромної спортивної федерації — у «трудовика» Валерія Коновалюка, заступника міністра промислової політики Валерія Третьякова (не плутати з екс-помічником Президента) чи «надзвичайного» екс-міністра Давида Жванії. Останньою ж достовірною кандидатурою повинна була стати керівник Фонду держмайна Валентина Семенюк.