«Україна віддасть російське небо американцям». Про це пишуть російські ЗМІ, посилаючись на джерела «Независимой газеты». Мовляв, українці хочуть допустити американських спеціалістів на радіолокаційні станції системи попередження про ракетний напад (РЛС), які розмiщенi у Севастополі та Мукачеві й зараз працюють винятково на інтереси Росії. А за словами російських військових, це призведе до втрати Росією протиракетного контролю на південно-західному стратегічному напрямку на всьому просторі Центральної та Південної Європи, а також над Середземномор'ям. Окрім того, колишній командувач ракетно-космічною обороною РФ генерал-полковник Вольтер Красковський не виключає, що «США можуть піти і на крайні заходи, як це було у Латвії з РЛС у Скрунді», і доб'ються знищення станцій, які працюють на Росію.

Світ її ловив і впіймав. Спочатку він довго ганявся за її душею бджоли, яка більш за все любила квіти, з сачком із неотесаної деревини та сірого сукна. Потім він пильнував її посеред греблі за городами, а вона «бігла он туди, в берег», щоб втопитися. Нарешті світ застав Катерину серед злиднів, iз хворими після невдалої спроби самогубства ногами. Був червень, і опадали півонії. Вони кричали своїми кривавими пелюстками слова улюбленого поета та художника Катерини Білокур Тараса Шевченка: «Єсть на свiтi доля, а хто її знає? Єсть на свiтi воля, а хто її має?»
Життєпис Катерини Білокур — ще одна ілюстрація до нашого епіграфа, ще один не почутий крик, незбагненний талант, не пошанована доля Українки з великої літери. Кажуть, коли у 1954 році на міжнародній виставці у Парижі три картини художниці — «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» (до речі, до Радянського Союзу ці полотна не повернулися, безслідно зникнувши) — побачив Пабло Пікассо, довго стояв біля них і сказав: «Якби у нас була художниця такого рівня, ми б змусили весь світ говорити про неї». Художниця такого рівня писати і читати навчилася самотужки. А що початкової освіти не мала, то і вступити потім теж нікуди не змогла. Удень неписьменна селянка копала картоплю і досипала курці просо, а з вечора до ночі малювала.

В інтерв'ю «УМ» перший секретар політради СПУ розповідає про майбутню більшість, схожість між «ядиними» і «народними», те, чому виникають конфлікти між міністрами-соціалістами та «нашоукраїнцями», своє місце у списку й те, чи є СПУ «партією влади»

«Міністр закінчує нараду, і нам треба поспішати», — попереджає кореспондентів «УМ» прес-секретар міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Юрія Павленка пані Ганна. — Його вже чекають ВІЛ-інфіковані та наркозалежні люди, і він пропонує вам поїхати разом із ним, у машині й поспілкуєтесь». За кілька хвилин, перестрибуючи через три сходинки, Юрiй Павленко опиняється у дворі. Ще за кілька — ми їдемо темними вулицями міста, ліхтарі не працюють, а назви вулиць ховаються у мороці. Міністр, вглядаючись у кишенькову мапу, виконує роль штурмана. Нарешті ми у Київському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Юрій Олексійович зустрічається і з маленькими дітками, і з дорослими. Він допитується про причини, які змушують людину вперше спробувати наркотик, і у відповідь чує: «Цікавість, про залежність від наркотичних речовин спочатку ніхто не думає». «Які головні проблеми, що турбують ВІЛ-інфікованих?» — звертається він до ВІЛ-позитивної молоді. Йому відповідають, що проблеми виникають тому, що люди дуже мало знають про цю хворобу. Вже в машині, поспішаючи на вечірню нараду Кабміну, Юрій Олексійович все не міг заспокоїтися, намагаючись зрозуміти, де починається і де закінчується межа цієї небезпеки у спілкуванні здорових і позитивних. Просив секретаря підготувати для нього літературу з цієї теми.
Розмову продовжуємо під легкий шум двигуна. Про те, як один із наймолодших міністрів України особисто вибудовував своє життя, яку отримував підтримку і як збирається зараз створювати сприятливі умови для нормального життя української молоді, Юрій Павленко розповів «Україні молодій».

Останні заяви Віктора Януковича та лідерів Партії регіонів про радикальну зміну форми державного устрою України, яка передбачає перехід до федеративного устрою нашої країни, залишилися поза увагою громадськості. Головна теза пана Януковича полягає в тому, що «федеративна реформа дасть Україні покращення життя всіх громадян, наблизить владу до людей і підвищить її рівень відповідальності».
У публікації про федеративний устрій голови Луганської обласної ради Віктора Тихонова (№ 8 у виборчому списку Партії регіонів), розміщеного на офіційному сайті ПР, використовується і моє дослідження «Історія української Конституції». Враховуючи цю обставину та той факт, що професор, доктор наук Віктор Янукович закликав до публічної дискусії навколо питання федеративної реформи в Україні, маю намір зробити кілька зауважень щодо цього питання.

Років п'ять тому про товариство з обмеженою відповідальністю «Терем» в Україні знали, певне, тільки замовники, які хотіли придбати добротну офісну техніку. Сьогодні назва фірми багатьох радує, декого засмучує, а когось і лякає. Та нікого не залишає байдужим. Мова не про якісь здобутки чи нові технології. Йдеться про переломний момент, на порозі якого стоїть наша судова система. Чи правильніше сказати, мала б стояти. Бо майже місяць тому Європейський суд з прав людини одностайно визнав, що держава Україна порушила права згаданої фірми. Тому свідчать документи, відповідач має сплатити «Терему» понад 5 млн. грн. компенсації. Оскільки правові суперечки за участю невеликих фірм виходять на рівень Страсбурга не щодня, і ще рідше такі справи обертаються великими збитками для держави, варто розібратися в суті цієї колізії.

З кулею під серцем і ще двома у стегні до шпиталю доправлено начальника караулу охорони ВАТ «Запоріжсталь». Незнайомці намагалися вбити чоловіка поблизу його будинку, з кількох метрів розрядивши у нього всю обойму.

Це сталося у Носівці Чернігівської області. Жертвою групи хуліганів, молодшому з яких було 13, а найстаршому 17 років, став 51-річний мешканець однієї з областей Західної України Анатолій Д., який приїхав у райцентр у гості до сестри. Він збирався купити у містечку будинок, щоб переїхати з сім'єю на «малу батьківщину». Напередодні від'їзду ввечері чоловік пішов у магазин, щоб купити пляшку горілки й обмити угоду про придбання нового житла.

Чи багато яєць продає одне птахогосподарство? Так, багато. Тож якщо від кожного проданого яйця отримувати бодай копієчку... Думка зрозуміла? Ще раніше вона стала зрозумілою директору товариства «Сумиптахоспілка» пану З. Тому він змусив керівників двох господарств Сумського району, СЗАТ «Первомайське» та ВАТ «Птахорадгосп «Посульський», реалізовувати продукцію лише після укладання угод, які формували ціни. На підставі них, розповідає співробітник Центру громадських зв'язків управління МВС у Сумській області Галина Кожедубова, «Сумиптахоспілка» й отримувала копійку з проданого яйця. І щомісяця завдавала збитків господарствам на двадцять п'ять тисяч гривень.

Наступні чотири роки доцент кафедри фармакології Донецького національного медичного університету проведе у виправно-трудовій колонії. Подібне рішення Калінінський райсуд міста прийняв, розглянувши справу про отримання викладачем хабара від іноземного студента.