Сімнадцять днів минуло відтоді, як Центрвиборчком офіційно оприлюднив результати парламентських перегонів-2006. Утім опублікувати їх у газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр» у п'ятиденний термін, як цього вимагає закон, не вдалося. Вищий адміністративний суд заборонив публікувати результати до розгляду позовів тих політичних сил, які ну дуже хотіли потрапити в парламент, але не судилося. Так, саме не судилося, бо позавчора, вже пізно ввечері, після 22.00, Феміда нарешті прийняла рішення щодо подальшої долі блоків Вітренко, Литвина, Кармазіна та партії «Віче». Хоча ні, рішення відносно найближчого політичного майбутнього цих сил прийняв народ, а суд лише підтвердив його.

Учора був той самий день, який Верховна Рада IV скликання передбачила у своєму робочому плані «на всякий пожежний випадок». Саме на 26 квітня у ВР були заплановані слухання «20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки і перспективи», і саме на круглу дату аварії на ЧАЕС парламентарії відклали завершення своєї останньої, дев'ятої, сесії. Не секрет, що ті нардепи, які не бажали складати депутатські повноваження кілька тижнів тому — коли всі питання були вичерпані, припускали мінімально можливий екстраординарний сценарій із визнанням виборів 26 березня недійсними. Але, як кажуть, не довелося. Саме напередодні Вищий адміністративний суд відхилив позов невдах виборчих перегонів, і в середу Верховній Раді залишалося тільки послухати доповіді на чорнобильську тематику та заключні промови спікера Литвина.

Учора в усій країні був «чорнобильський день». Почався він рано вранці, а точніше, по першій годині ночі (саме в цей час 20 років тому вибухнув 4-й енергоблок) панахидою по жертвах Чорнобильської трагедії. Опісля представники вищої влади на чолі з Президентом Віктором Ющенком, Прем'єр-міністром Юрієм Єхануровим та Головою ВР Володимиром Литвином поклали букети червоних троянд до монумента жертвам катастрофи. Об 11.30 Віктор Ющенко вже летів у «зону». Поїздка глави держави охопила все, що тільки можна тут відвідати, — і огляд зруйнованого реактора на ЧАЕС, і мертве місто Прип'ять, і місто Чорнобиль.

«Відчуваєте запах цієї солдатської їдальні? — запитав мене командир 169-го Навчального центру Сухопутних військ ЗСУ «Десна» Віктор Бокій. — Він же зовсім інший, ніж був раніше. Тепер це справжній заклад харчування!». Iз полковником важко було не погодитися. Це була не та традиційна «солдатська кухня», до якої всі ми звикли. Хто з власного досвіду, а хто з анекдотичних переповідань дембелів, спогадів батьків та фільмів. У відомій «учебці» на Чернігівщині відтепер усе інакше: солдати рівними лавами приходили до їдальні, колоною по одному шикувалися з підносами i отримували обід із рук молодих офіціанток. I ніяких нарядів по їдальні, з обов'язковою «хірургічною» чисткою картоплі. Таке диво поки що існує лише на базі «Десни». Солдатам, які навчаються тут, відверто пощастило.

Явище шістдесятництва вже на п'ятнадцятому році незалежності України ще не досить досліджене, але в сприйнятті українців, свідомих своєї національної ідентичності, — яскраве, героїчне, полум'яне. Воно ще довго привертатиме увагу істориків, філософів, політологів, літераторів.
Подружжя Бадзів завжди було в самому центрі тих подій: актів протесту і прямого спротиву тоталітаризмові, арештів, виготовлення та розповсюдження матеріалів самвидаву. 25 квітня Юрій Васильович Бадзьо відзначив сімдесятиліття. Вітаючи його з цією датою, варто замислитися над долею «шістдесятників» і в радянській, і в новій, уже незалежній Україні.

У 1991 році до 5-річчя Чорнобильської катастрофи (глобальної за класифікацією МАГАТЕ) вийшов перший звіт ООН про наслідки глобальної катастрофи. Першою була й опублікована в США моя стаття-протест про ненауковість і упередженість висновків цього звіту. Тоді не було досліджене здоров'я ліквідаторів. Час викидів радіоактивних матеріалів з 26 квітня по 6 травня 1986 року автори звіту трактували, як «короткочасний» (!). Десятиденне опромінення накрило своїм чорним крилом планету. Радіонукліди летіли через усю Європу. «Відмітились» вони і в Туреччині, і на півночі Африки, у Бразилії, США, Японії. Фактично це був фарс, а не звіт.

Де живе дід Ображей, у чорнобильській зоні знають майже всі. «Це той, у якого двох синів браконьєри вбили? І ще до нього Ющенко приїжджав, а потім діду до самої хати протягнули світло? Він розвів таке величезне господарство — свині, воли, городи, пасіка... Молодець дідок, справляється. Вам треба їхати аж до реактора, там будуть Новошепеличі, колишній райцентр. Зараз там ніхто, крім цього Ображея, не живе — вони самі з бабою сиротами залишилися». Приблизно таку історію можна почути від самоселів.

У сьогоднішній скорботний день — на 20-ту річницю Чорнобильської трагедії — в Україні та в усьому світі згадають про Чорнобиль та його жертв. У заходах із нагоди сумної дати візьме участь чимало українців — від школярів до урядовців та Президента України. Зокрема, як повідомляє прес-служба глави держави, Віктор Ющенко візьме участь у поминальному молебні та церемонії покладання квітів до Меморіального кургану «Героям Чорнобиля» та пам'ятника «Воїнам Чорнобиля» в Києві. А ще сьогодні Президент разом із членами уряду має намір відвідати Чорнобиль і ЧАЕС, зустрітися з ліквідаторами аварії та працівниками станції, вручити багатьом державні нагороди. Крім того, Віктор Ющенко буде присутній на вечорі-реквіємі «Дзвони Чорнобиля», який відбудеться в Національній опері України в Києві.

Для двох молодих людей у Стрию, що на Львівщині, Великдень закінчився у лікарні. Хлопець і дівчина у понеділок вирішили покататися на «американських гірках», от тільки розвага ця закінчилася сумно: під час катання зійшла з рейок, зірвалась і відлетіла від атракціону вагонетка. Внаслідок цієї аварії хлопець і дівчина отримали серйозні травми: у 23-річного хлопця зламані ключиці й ребра, у 22-річної дівчини — перелом руки та забої рук і ніг.

Постраждалі від будівельної афери групи компаній «Еліта-Центр» будуть забезпечені житлом упродовж того терміну, про який домовлялися з попередньою київською владою: два—два з половиною роки.