Чи є в нашій країні якісь молодіжні клуби, за допомогою яких дітей можна було б відірвати від комп'ютера, телевізора, привчити до самостійності та дисципліни, зацікавити спортом та утримати від поганих компаній? Чи є «тусовки», в яких водночас весело і захоплююче, в яких усі рівноправні, але можна чимось виділитися, в яких можна пережити якісь пригоди і не потрапити за це до дитячої кімнати міліції?
Виявляється: така організація — український скаутський рух, що зветься «Пласт», — існує в Україні 94 роки. Її забороняв тоталітарний радянський режим і водночас активно використовував скаутські прийоми у своєму виховному процесі, відкинувши одну, але суттєву деталь — свободу особистості. Піонери трансформували скаутське гасло готовності прийти на допомогу тим, хто потрапив у біду, в «К труду и обороне будь готов!». Патріотизм та любов до своєї країни, яку плекають скаути, у піонерії отримали ознаку шовіністичного неприйняття усього «загниваючого капіталістичного світу». І якщо пластуни носять свою форму кольору хакі з гордістю, то нас, покоління, яке жило в постбрежнєвські часи, червоні галстуки та значки з «Іллічем», салютування до прапора держави, що була на півкроку від розпаду, відверто «напружувало» та нервувало.
Можливо, саме тим, що люди «переїли» викривленого, фальшивого скаутингу, і пояснюється дещо насторожене ставлення до «Пласту» — «совки» і досі асоціюють цю організацію з «махровими націоналістами», а люди проукраїнські та мислячі з Центральної та Східної України (на західній пластунська традиція краще збереглася) побоюються того, що їхню дитину почнуть «фарширувати» ідеологемами.
