Новим шляхопроводом на вулиці 20 років Перемоги поїхали перші автівки. Відкриття цього руху міський голова Геннадій Мінаєв назвав найбільшою подією року для Сум. І недарма, адже цей об’єкт почали будувати ще двадцять років тому.

Об’єктом справжніх знущань компанії нетверезих молодиків став пам’ятник Тарасу Шевченку на Центральній площі Чернівців. Спочатку кілька молодих людей вилізли на постамент, щоб пофотографуватись на фоні Кобзаря. А потім… просто тут почали справляти свої природні потреби. Хлопці так осміліли, що вирішили зафіксувати все це на мобільні телефони. Про те, що їх знімає відеокамера, вмонтована на Центральній площі, вони навіть не здогадувались, тому коли забавки закінчились і до них підійшли кілька правоохоронців, здивуванню хуліганів не було меж. Цього разу міліція спрацювала досить швидко, адже площа і пам’ятник розташовані за кілька метрів від управління внутрішніх справ.

Харківському «Турбоатому» таки вдалося зайняти свою нішу на енергетичному ринку Таджикистану. Цю оптимістичну звістку привезли додому члени української делегації, які повернулися з дводенної поїздки до Середньої Азії. Йдеться одразу про два підписані контракти на постачання запчастин та обладнання для Нурекської ГЕС, вартістю, відповідно, 2 і 4,1 мільйона доларів. Комплектуючі до гідротурбін харківське підприємство постачатиме впродовж 17 місяців. За словами фахівців, після проведеної модернізації потужність найбільшої у світі гідроелектростанції зросте на десять відсотків, а також покращаться показники її надійності, ефективності й екологічної безпеки.

Коли сьогодні перед нами постала проблема поширення вірусу грипу, кожен із нас серйозно задумується про методи профілактики та боротьби з цією хворобою. А от десятирічний мешканець Донецька Вадим такими проблемами ще не переймається. Організм десятирічного хлопчика ніби за чиєїсь мудрої сторонньої підказки сам знайшов правильний захист. І до того ж дієвий. Ще з раннього дитинства хлопчик любить цибулю. Їсть її навіть без хліба і солі, як яблука. У його раціоні цей нехитрий і доступний продукт має бути кожного дня. Тому Алла Косолапова, бабуся Вадима, кожного тижня купує на базарі кілька кілограмів цього овочу і несе додому. Цей ритуал старенька дисципліновано виконує щотижня вже багато років — з того часу, як онук «підсів» на цибульку. А сталося це, коли малий ще тільки–но навчився сам їсти.

Такий подарунок вартістю 400 тисяч доларів Херсонський державний морський інститут отримав із нагоди 175–річчя від дня заснування. Зовні шлюпка схожа на рятувальну космічну капсулу. Вона вміщує 18 осіб (це середня чисельність екіпажу більшості суден). У ній є запас води, харчів, палива, а також радіомаяк та двигун. Така шлюпка не потоне за жодних умов, а екіпаж у випадку НП зможе протриматися неушкодженим досить довгий час, доки не підоспіє порятунок. Шлюпку було змонтовано в акваторії Дніпра та випробувано під час урочистих заходів із нагоди ювілею морського інституту.

Місце поруч із Палацом студентів у парку імені Тараса Шевченка у Дніпропетровську здавна пов’язується з меморіальним комплексом та пам’ятником студентам, які загинули в часи Другої світової війни. Так було упродовж довгих років. Аж доки по сусідству з меморіальним комплексом не з’явився ще один пам’ятний знак — померлому... собаці. Спершу на його появу наче ніхто й не зреагував, а згодом зчинився неабиякий переполох. Чи не найбільшу активність став виявляти Дніпропетровський Національний університет імені Олеся Гончара, якому належить ця територія.

Державне підприємство, яке розташоване на території Горлівського хімічного заводу й перебуває у стані банкрутства, місцеві екологи вже давно називають міною сповільненої дії. Тут просто неба в іржавих ємностях чекають вирішення своє долі 2,5 тисячі тонн мононітрохлорбензолу — надзвичайно отруйних відходів хімічного виробництва. За словами фахівців, одного міліграма цієї речовини вистачить, щоб убити людину. А по сусідству з тоннами смертоносної отрути перебуває тридцять тонн тротилу. Що може статися в разі надзвичайної ситуації, навіть важко собі уявити.

Неподалік Києва, у мальовничому будаївському лісі, розмістився Боярський коледж екології і природних ресурсів. Перед головним входом коледжу віднедавна височіє пам’ятник Олексію Хомичу Андріяшеву, що понад 100 років тому заснував тут школу бджільництва. Саме біля цього пам’ятника кореспондент «УМ» зустрів Варвару Євменівну Кобу — людину, яка в 1951 закінчила цей заклад, але добру пам’ять про нього пронесла через усе життя. Варвара Євменівна просто фонтанує життям, дарма що розміняла вже дев’ятий десяток. Саме з таких людей складається ініціативна група випускників–ветеранів коледжу. На їхньому рахунку — вражаюча кількість цікавих і великих справ.

Мокрий сніг, що зненацька випав на Прикарпатті перед Покровою, та різке похолодання спричинили на дорогах чимало незручностей передусім водіям легковиків. Неприємний сюрприз погода піднесла вже в середині жовтня, а чого очікувати від зими в області, половина території якої — передгірська й гірська зони? Відтак із 28 жовтня почала діяти угода про співпрацю між Івано–Франківським облавтодором та заводом калійних добрив Калуського ВАТ «Оріана», реалізація якої додасть оптимізму водіям автотранспорту в зимовий період.

Цього тижня 36–річний лучанин Сергій став справжньою знаменитістю. До нього постійно їдуть журналісти, а він задоволено гріється у променях слави, що впала на нього так зненацька. Бо ще донедавна він був звичайнісіньким міським волоцюгою, який не мав ані даху над головою, ані копійчини зайвої у кишені. Грошей немає і зараз, зате слави не позичати. Та для цього потрібно було... померти.