14:00
У секретаріаті Президента, в рожевій кімнаті біля кабінету глави держави починаються переговори між Віктором Ющенком та Віктором Януковичем тет-а-тет.

Новостворену громадську організацію «Антикримінальний вибір» презентував у Сумах один із її ідеологів Сергій Луценко. Брат міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який прославився своїм гучним виходом із Соціалістичної партії на протест проти вибору Олександра Мороза, вважає, що вирішальне слово нині — за областями України. «Київський політикум загнав себе у глухий кут і не знає, як звідти вийти, — каже він. — Говорячи медичними термінами, він знаходиться в комі». Тим часом, за словами Сергія Луценка, у нас є реальна небезпека скотитися до формату держави на зразок Білорусі Лукашенка, яку визнаватимуть лише Росія та ота ж Білорусь. Сталося це передусім тому, що криміналітет «просочився» в усі сфери влади, країну роз'їдає корупція, подолати яку неможливо без участі громадськості. Тому нова організація оголосила війну політичному бандитизму, або, як сказано у її зверненні, «бандюкам-бізнесюкам», і звертається до громади зі старим гаслом об'єднання: «Разом нас таки багато!»

В очікуванні своєї долі Верховна Рада особливо не напружується. Щоправда, більшість депутатів переконані, що розпуск парламенту не світить, але при цьому визнають, що «з Банкової можна чекати всього». Але чекати бажано відпустки. Справді, народні обранці вже давно мали бути на канікулах і мирно попивати водичку в Трускавці або вигріватися на теплих пляжах Карибського моря. Що, до речі, дехто з них уже й робить. Принагідно хочеться висловити захоплення фракційною дисципліною Партії регіонів загалом і сім'ї Януковичів зокрема — «синьо-білі» нардепи, включно з Віктором Януковичем-молодшим, на пленарні засідання ходять фактично у повному складі, натомість Блок Тимошенко дотримується політичної позиції й сесійну залу ігнорує, при цьому в комітетах більшість БЮТівців працює у поті чола.

«Мені тебе завжди мало» — так, мабуть, кожен із нас може сказати про свою зарплату. І не важливо, скільки її — 300 гривень чи 10 тисяч «умовних одиниць». Бо ж грошей, як відомо, багато не буває... А якщо йдеться про наших із вами обранців, то й тим паче. Потрапляє справді незаможний політик у Верховну Раду, а там — суцільні мільйонери в шкарпетках від «Бріоні» й на машинах «від «Мерседеса», які людину в краватці за 30 грн. й людиною-то не вважають. Як тут утримаєшся від спокуси «поторгувати» своєю карткою під час голосувань за «вигідні» законопроекти? Тобто депутатів, які радо вхопилися за можливість отримувати не дві, як раніше, а всі двадцять тисяч зарплати, зрозуміти можна. Окрім, хіба що, вищезгаданих мільйонерів, які теж державними грошенятами не гребують (зазвичай роздають водіям-помічникам), хоча зайвої тисячі гривень у набитій доларами кишені й не помітять.

Позавчора в Полтаві лідери обласних організацій трьох політичних партій: Української народної — Сергій Соловей, Народного руху України — Олег Пустовгар та Конгресу українських націоналістів — Дмитро Паламарчук — на очах у журналістів підписали і скріпили печатками заяву про створення обласної координаційної ради національно-патріотичних сил. Уже найближчим часом, за словами підписантів, вони очікують входження до ради обласних осередків іще принаймні двох партій; тримають відчиненими двері й перед громадськими організаціями відповідної політичної орієнтації.

У Києві з 1 серпня піднялися ціни на окремі сорти хлібо-булочних виробів. У столичній мерії пояснили: це пов'язано із значним збільшенням тарифів на газ і електроенергію. А також — на борошно різних сортів. Крім того, у деяких регіонах країни почав дорожчати бензин, що завжди є негативним стресом для відпочивальників і дуже небажаною обставиною для аграрників, які збирають врожай. Тим загрозливіше зростання цін на пальне виглядає на тлі чергового, з 1 серпня, підвищення Росією експортного мита на сиру нафту до рекордного рівня — 216,4 долара за тонну. Отож, з огляду на це, на прохання «УМ» ситуацію на ринку споживчих товарів прокоментував експерт Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Віталій КРАВЧУК.

«Захід нас виручить!» — не втомлювалися донедавна втішати мешканців Запоріжжя наближені до місцевих можновладців мас-медіа. Ішлося не про Європу, а про західноукраїнський Львів, з автомобілебудівниками якого мерія домовилася про закупівлю партії сучасних автобусів. Причому — на вельми вигідних, як стверджували в міськвиконкомі, умовах. Мовляв, новенькі ЛАЗи — ефективний ключ до бодай часткового розв'язання одвічної для індустріального обласного центру транспортної проблеми. Бо ж на 107 автобусних маршрутах Запоріжжя курсує майже 1200 транспортних засобів, однак яких! Якщо не половина, то принаймні третина з них уже «дихає на ладан» і дедалі частіше стає учасником різноманітних дорожньо-транспортних пригод. Сучасні автобуси Львівського автозаводу мали, звісно ж, «ошляхетнити» ситуацію.