У старі добрі часи для нас перший день будь-якого міжнародного турніру з легкої атлетики часто ставав «медалевим». За традицією, метальники ядра розігрують свій комплект нагород першими, а позиції українців у цьому виді програми стабільно були міцними. На жаль, наш олімпійський чемпіон Юрій Білоног цього разу — на першості континенту, яка відкрилася в Гетеборзі позавчора, — не зміг закинути ядро за 21 метр, щоб претендувати на нагороди.
Не кожен вид спорту може створити проблему «зайвого стільця» для всіх призерів під час їхнього звіту перед журналістами. Розсадити у «президії» київського розважального комплексу «Арена» всіх лауреатів чемпіонату Європи з водних видів спорту позавчора було справді важко. А першою в об'єктиви фото- й телекамер потрапила спортсменка, яка не здобула в Будапешті жодної медалі, — Яна Клочкова. Міністр Юрій Павленко вручав їй квіти у зв'язку з 24-м днем народження. Нагадаємо, що чотириразова олімпійська чемпіонка після тривалої «творчої відпустки» відзначила повернення на змагальні водні доріжки Євро-2006 двома четвертими місцями (200 м комплексом та в комбінованій естафеті). Стислий коментар «Золотої рибки» такий: «Складно продовжувати спортивну кар'єру, коли головна мотивація позаду; за час моєї відсутності результати швидко зросли, тож я переоцінила власні можливості, але час до Пекіна ще є».
Упродовж багатьох років наша газета відстоювала послідовну позицію в оцінці міжнародних досягнень наших спортсменів. Ми не приховували, що любов різноманітних політиків до «фотосесій» з олімпійськими чемпіонами, переможцями чемпіонатів світу та Європи — просто показуха. Бо успіхи атлетів з'являлися не завдяки, а всупереч умовам, які їм створювала для підготовки молода держава. Усі розуміли, що в Атланті, Сіднеї та навіть Афінах наш спорт «випливав» за рахунок радянських «запасів». За 15 років розвиток фізичної культури і спорту не було забезпечено законодавчою базою. Крихт із державного бюджету вистачало лише на мінімальну підтримку інфраструктури, яка дісталася у спадок від «соціалізму». При цьому в меценатів відбивали будь-яке бажання спонсорувати спортивні структури, викачуючи з них податки, ніби з прибуткових підприємств.
Співачка, актриса і просто красуня (яка, до речі, стабільно входить у верхівку всіх рейтингів найсексуальніших жінок сучасності) Джессіка Сімпсон нарешті остаточно зализала моральні й фінансові рани після розлучення зі своїм чоловіком Ніком Лейчі і згадала, що треба пожити й для себе. У цьому їй неабияк допомогло заняття, яке в хвилини депресії рятує будь-яку жінку (звісно, якщо депресія викликана не порожнім гаманцем): шоппінг. Джессіка ледве не щодня годинами пропадала в магазинах, вибираючи собі гарненькі шмотки.
Виклик церкві Луїза Чікконе кинула ще тоді, коли взяла собі сценічний псевдонім Мадонна. Потім вона ще не раз дратувала віруючих. Згадайте лишень її старенький кліп на пісню Like a Prayer (1989) з вогняними хрестами, чорношкірим Ісусом та самою Мадонною в ролі Марії Магдалини. Свого часу це відео довело до сказу святих отців так, що й сучасному «Коду да Вінчі» не снилося. Не менше скандалів спричинила і зацікавленість Мадонною містичним давньоіудейським вченням кабала, «вдарившись» у яке, співачка отримала нове ім'я — Есфір. Скажімо, торік на єврейське свято Пурим зiрка та її чоловік припхалися в лондонський Центр кабали в карнавальних костюмах — черницi та Папи Римського. Обом дуже пощастило, що інквізиція залишилася в минулому.
Психологи кажуть, що тримати негативні емоції в собі, зберігаючи милу «приклеєну» посмішку, — для здоров'я дорожче. Мовляв, людині, яку переповнює обурення після сварки з колегою по роботі, коханим, мамою, сусідкою чи продавцем кавунів (потрібне підкреслити), просто необхідно на комусь чи на чомусь «зірвати зло», аби потім не хапатися за серце й не пити пігулки для зменшення тиску. Відводити душу на рідних чи друзях — не найкращий варіант, тому за кордоном усе більшої популярності набувають заклади, в яких можна нагримати на абсолютно незнайому людину. Ясна річ, за грошову компенсацію.
Азовське море: за буйки не заходити!
Тієї цілковито абсурдної трагедії, що розігралась у селі Брусленів на Вінниччині, спрогнозувати не міг би ніхто. Та й, мабуть, якби комусь із очевидців напередодні сказали про подібні передбачення, вони їх відкинули б як неймовірні, адже все життя головної дійової особи протікало на сільській вулиці, що вирізнялась у селі особливою сусідською доброзичливістю та взаємопідтримкою. Тут ніхто й помислити не міг, якою чорною може виявитись людська невдячність.
Учорашній день у нашій редакції розпочався зі смаком — із самого ранку журналісти шурхотіли обгортками від арахісу в шоколаді, куштували цукерки з лісовими горіхами, нахвалювали специфічний смак чорної «Корони» з апельсиновими цукатами й обговорювали останні новини, пов'язані з візитом щедрих «шоколадних» гостей. А новина полягала в тому, що представники компанії «Крафт Фудз Україна», які завітали до редакції, вручили нашим колегам Ліні Кушнір та Наталі Ротай не лише чималі пакунки із солодощами, а й запрошення відвідати Німеччину. Що не кажи, а приємно, коли робочий день починається з такої досить несподіваної звістки...
