Законодавча база для бази спортивної

      Упродовж багатьох років наша газета відстоювала послідовну позицію в оцінці міжнародних досягнень наших спортсменів. Ми не приховували, що любов різноманітних політиків до «фотосесій» з олімпійськими чемпіонами, переможцями чемпіонатів світу та Європи — просто показуха. Бо успіхи атлетів з'являлися не завдяки, а всупереч умовам, які їм створювала для підготовки молода держава. Усі розуміли, що в Атланті, Сіднеї та навіть Афінах наш спорт «випливав» за рахунок радянських «запасів». За 15 років розвиток фізичної культури і спорту не було забезпечено законодавчою базою. Крихт із державного бюджету вистачало лише на мінімальну підтримку інфраструктури, яка дісталася у спадок від «соціалізму». При цьому в меценатів відбивали будь-яке бажання спонсорувати спортивні структури, викачуючи з них податки, ніби з прибуткових підприємств.

      Але, хочеться вірити, крига нарешті скресла. Попри те що народ у нас звик з іронією ставитися до всіляких постанов, хотілося б зауважити, що уперше в новітній історії видано справді конкретний указ Президента №667/2006 «Про національний план дій щодо реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту». У ньому читаємо:

      — внести в тримісячний строк у встановленому порядку на розгляд Верховної Ради проект нової редакції Закону «Про фізичну культуру і спорт»;

      — опрацювати питання щодо запровадження ефективних механізмів фінансування програм розвитку масового спорту та спорту вищих досягнень, у тому числі через залучення частини прибутків вітчизняних виробників алкогольної та тютюнової продукції, грального бізнесу.

      Надалі йдеться про таке забуте джерело фінансування, як лотереї, які тепер потрібно врегулювати з метою додаткових відрахувань на розвиток фізкультури і спорту. Також цим указом затверджується Державна програма фізичної культури і спорту на 2007—2012 роки, а в тримісячний термін повинно бути опрацьованим питання рівня оплати праці тренерів дитячо-юнацьких спортшкіл, працівників фізичної культури та «інваспорту». Є майбутнє і в олімпійських центрів із плавання (Харків та Дніпропетровськ), ігрових видів спорту під Києвом, літніх видів у Криму, зимових у Сколе на Львіщині та «Олімпійському селищі» у столиці. Оскільки останнім часом деякі профспілкові спортбази використовувалися не за призначенням, Президент постановив визначити права власності держави на бази олімпійської підготовки, які є в профспілок.

      Також тримісячний термін дається на низку інших питань: Київська міська державна адміністрація повинна поліпшити умови розміщення Українського центру спортивної медицини, а всім регіональним держадміністраціям за цей час потрібно розробити програми будівництва, реконструкції, капітального ремонту та утримання спортивних споруд на період до 2011 року.

      Усі названі кроки — і це важливо — Президент пропонує передбачити під час формування проектів відповідних бюджетів на 2007 рік. Від Верховної Ради, у якій є досить представницьке «спортивне» лобі, хотілося б одержати нарешті закон, який би конкретизував такий президентський рядок: «здійснювати заходи щодо залучення в установленому порядку позабюджетних коштів на зазначені цілі». Загальновизнана пропозиція тут така: меценати не повинні сплачувати податок на ту суму, яку вони виділили на проведення дитячо-юнацьких спортивних змагань чи закупівлю спортивного обладнання.

      Залишається наголосити, що проект Закону «Про фізичну культуру і спорт» в новій редакції було неодноразово провалено Верховною Радою. Будемо сподіватися, до його ухвалення залишилося чекати три місяці. Чи «широка» коаліція зігнорує вказівку Президента, спрямовану на те, щоб об'єднати народ ще й ідеєю «Здоров'я нації»?