Іван Шулик належить до тієї когорти помітних постатей на теренах Дніпропетровщини, котрих поняття «нова влада» стосується безпосередньо. Перший і незмінний голова обласної організації Народного руху України ще з 1989 року, він багатьом знайомий як запальний трибун. Після того як НРУ частково трансформувалася в Українську народну партію, у Дніпропетровській області її знову ж очолив Шулик. Лідером «костенківців» у краї він залишається й до сьогодні. Цієї осені Іванові Івановичу стукне 60, і напередодні такого поважного ювілею він досяг найвищого у своєму житті кар'єрного злету — очолив Управління культури Дніпропетровської облдержадміністрації. Це без найменшої іронії, адже Шулик є доволі успішним театральним художником, відомим навіть за межами України. З його призначенням з'явилася надія, що на культурній ниві Дніпропетровщини з'явиться свіжий струмінь.

Як відомо, політиці притаманні непередбачуваність та хаотичність. У ній учорашні переможці сьогодні часто стають переможеними, а наслідками революцій користуються ті, хто мав до них найменший стосунок. Не стали винятком і останні парламентські перегони: мало хто очікував, що Партії регіонів удасться сформувати правлячу коаліцію й зайняти весь економічний блок уряду, вельми цікавою є й доля тих, хто зробив найбільший внесок у скарбничку перемоги «регіоналів».

Тиждень — із 17 по 24 серпня — тривала спортивна акція «Тому що можемо» 40 українських інвалідів, які об'їхали 14 міст у шести областях України і на свято Незалежності повернулися до Києва. Ці люди, незважаючи на фізичні вади, намагалися довести, що й інваліди можуть жити повноцінно та яскраво — головне мати волю до цього. На центральній вулиці столиці представники «Конфедерації громадських організацій інвалідів України» нагородили марафонців за їхню мужність та активну життєву позицію символічними медалями. За словами марафонця-візочника Анатолія Бондара, метою учасників акції було залучити якомога більше інвалідів з усієї України до активного життя і діяльності, тому віднині такі акції відбуватимуться щорічно до Дня незалежності, таким чином невдовзі марафонці об'їдуть усю Україну.

Свідками рідкісного рішення стали днями журналісти, якi були присутні на засіданні Одеського міськвиконкому. Після обговорення звіту спеціальної слідчої комісії, утвореної міським головою Едуардом Гурвіцем, виконком ухвалив передати незаконно отриману 4-кімнатну квартиру колишнього прокурора Одеси Сергія Даніліна (зараз — в.о. заступника прокурора міста) дитячому будинку сімейного типу, очолюваному Галиною Мартиновою.

Фахівці відзначають хоч і невелике, але усе-таки поліпшення у демографічній ситуації. Як повідомили «УМ» у прес-службі Міністерства юстиції, у першому півріччі 2006 року зареєстровано майже 219 тисяч народжень. Це на шість відсотків більше, аніж за аналогічний період минулого року. В Управлінні цивільного стану громадян Мін'юсту зазначають, що найбільша народжуваність зафіксована, як і в минулому році, органами реєстрації актів цивільного стану Донецької області. Лідирують також Дніпропетровська область та Київ. Найменше діток народилося у Чернігівській, Кіровоградській та Чернівецькій областях.

Телефонні дзвінки з проханням розповісти детальніше про профілактор Євмінова, «яким люди спину лікують», почали лунати в редакції «УМ» після публікації матеріалу про відкриття першого в Києві дитячого будинку сімейного типу. «Ви писали, що В'ячеслав Євмінов вручив діткам свою знамениту «дошку» і побажав, щоб у них не було сколіозу, — так зазвичай починали розмову читачі. — А ви не підкажете, як цей профiлактор працює, які хвороби допомагає лікувати? Чи може пан Євмінов чимось допомогти хворим на радикуліт чи остеохондроз?» Після –надцятого дзвінка кореспондентка «УМ» вирушила по відповіді на ці запитання до Вертебрально-оздоровчого центру Євмінова, розташованого неподалік майдану Незалежності у Києві. А заразом з'ясувала, чому в людини починає боліти спина, які продукти допомагають «нарощувати» кістки, яка їжа, навпаки, «відбирає» кальцій у хребців, завдяки чому 70-річна бабця підросла за півроку майже на 4 сантиметри, як можна тренувати свої м'язи не відходячи від робочого столу і навіть не відриваючи погляду від улюбленого «блакитного екрану»... Про це і не тільки про це ми вели розмову з президентом центру, засновником та видавцем науково-популярного журналу «Культура здоров’я», заслуженим тренером України В’ячеславом Євміновим.

Епопея тривалістю в сім років, яка почалася з арешту колишнього Прем'єр-міністра України Павла Лазаренка в 1999-му, нарешті наближається до кінця. Вирок у справі Павла Івановича мали оголосити давно, однак вирішальне судове засідання постійно переносили. І все ж минулої п'ятниці у федеральному суді Сан-Франциско нарешті було поставлено крапку в найгучнішому корупційному скандалі незалежної України. Щоправда, проміжну, бо Лазаренко збирається оскаржити рішення заокеанської Феміди в апеляційній інстанції.

Це сталося пізно ввечері минулої п'ятниці. Група кремезних молодиків, одягнених у чорну форму охорони і з жовтими стрічками на рукавах (мабуть, щоб розрізняти своїх i чужих — Ред.), напала на охорону Кременчуцького сталеливарного заводу й увірвалася в адмінкорпус підприємства. Штурмовики діяли злагоджено: під час штурму кидали старі матраци на колючий дріт огорожі й неушкодженими легко долали перепону.

Гелікоптером на святе місце, як висловився про малу батьківщину Івана Франка український Президент, прибув він у село Нагуєвичі, аби вшанувати своєю присутністю українського Каменяра. Адже програма участі Віктора Ющенка у заходах, приурочених 150-й річниці від дня народження письменника, вченого, філософа, громадського діяча, цієї неділі на Львівщині була настільки щільна, що йому доводилося добиратися з львівського аеропорту повітряним транспортом.

«...Богом дану мені, моє серце палає...» — розливається в навушниках улюблений оксамитовий голос, перегукуючи гуркіт вулиці та цокіт підборів по мостовій. Ми з колегою з усіх сил летимо до римо-католицького костьолу святого Олександра — там уже 10 хвилин як мала початися церемонія вінчання Олександра Пономарьова... Зрештою, віддихавшись, розуміємо, що нічого не пропустили — наречена, як це завжди буває, страшенно запізнюється...