Дружиною народного артиста України стала студентка КНУ Вiкторiя. (автора.)
«...Богом дану мені, моє серце палає...» — розливається в навушниках улюблений оксамитовий голос, перегукуючи гуркіт вулиці та цокіт підборів по мостовій. Ми з колегою з усіх сил летимо до римо-католицького костьолу святого Олександра — там уже 10 хвилин як мала початися церемонія вінчання Олександра Пономарьова... Зрештою, віддихавшись, розуміємо, що нічого не пропустили — наречена, як це завжди буває, страшенно запізнюється...
40 хвилин прогулювалися біля костьолу журналісти, напружено вдивлялися в «обличчя» кожної машини фотокори й оператори, десь у храмі мучив «мобілку» пунктуальний наречений, який приїхав на місце вінчання на 20 хвилин раніше від призначеного часу, а дівчина — мрія найромантичнішого українського співака на горизонті ніяк не з'являлася. Утім гості, які самі запізнилися на вінчання Вікторії й Олександра Пономарьова, про цей нюанс не знали, тому й летіли, перестрибуючи через три сходинки, до дверей костьолу, на ходу перепитуючи в народу: «Давно вже???» Після хорового «ще й не починалося» гості з полегшенням зітхали й трохи збавляли обертів. Натовп біля храму тільки й устигав фіксувати: ось чорною блискавкою промайнула Руслана (до речі, єдина українська зірка естради, яка приїхала привітати «колегу по цеху»), ось промчав син мера Києва Степан Черновецький, ось подихати свіжим повітрям вискочила з костьолу донька Пономарьова, і знову затишшя...
Через 40 хвилин очікування до храму під'їхав чорний лімузин, з якого вийшла чарівна рудоволоса дівчина у білій сукні. Під руку з батьком Вікторія покрокувала до вівтаря, а донька Пономарьова Женя притримувала шлейф весільного вбрання. Поки тривала церемонія вінчання, організатори складали пелюстки білих троянд до скляних посудин (їх вийшло аж 12), готували білосніжних голубів до запуску в небо й поправляли чималі букети зі знову ж таки білих квітів. Випадкові перехожі по сто разів уточнювали: «Що, це той самий Пономарьов вінчається? А з ким? З простою студенткою? Очуміти!», дівчата заглядали через кремезні плечі охоронців до зали, де відбувалося таїнство, а хлопці буквально відтягували звідти своїх «половинок», бурмотячи під ніс: «Ну що ми тут не бачили...»
Прийшли до костьолу й кілька фанаток співака — одна дівчина явно заплаканого вигляду тримала у руках величезну листівку та пакунок у яскравій обгортці. Коли молодята вийшли з церкви, після обсипання трояндовими пелюстками, запуску в небо пари голубів та гронів повітряних кульок, шанувальниці співацького таланту привітали Сашка і Віку, а потім гірко ридали біля сходів храму... І не стільки через те, що улюблений співак одружився, а через те, що його обраницею стала не якась там недосяжна супер-пупер-мегазірка з бюстом п'ятого розміру (куди нам, грішним...), не переможниця конкурсу «Міс-Всесвіт» і навіть не донька арабського шейха, а звичайнісінька студентка з Львівської області, яка й не мріяла про таку пишну пару. І лилися з очей дівчаток — таких молодих і таких закоханих — сльози розпачу, бо ж кожна уявляла себе на місці щасливої нареченої...
А журналісти тим часом намагалися проштовхнутися до молодят, щоб дізнатися якісь подробиці їхньої «лав-сторі». Молоді розповіли, що познайомилися 13 січня цього року, на Маланку, коли в Українському домі проходив День Львова. Сашко побачив Віку — 20-річну студентку економічного факультету столичного університету імені Тараса Шевченка — і просто «пропав». Незабаром співак зізнався, що його вразили очі дівчини, в яких сяяв вогник життя. А через два тижні закоханий, як-то кажуть, по самісінькі вуха співак запропонував дівчині взяти шлюб. За словами самого Олександра, вже тоді він вирішив, що Віка буде його дружиною. Сама ж Віка каже, що про кохання з першого погляду в її випадку не йшлося — до неї тепле почуття прийшло після другого побачення. А на День святого Валентина Сашко вже одержав від дівчини перший подарунок як коханий — чорну мавпу із серцем на грудях і на носі. І ось, будь ласка, — весілля, вінчання і плани прожити разом усе життя. «А куди поїдете у весільну подорож? — не вгавали журналісти. — А як щодо дітей? А...» «Відпустіть нас, скоро дощ почнеться, — Пономарьов показав на зятягнуте хмарами небо. — А нам ще на Михайлівську площу їхати...»
Ну хто відмовить, коли почує ТАКИЙ голос... Молоді раді старатися — швиденько сіли до чорного лімузина й помахали всім ручками на прощання.
Із розмов запрошених гостей кореспондентки «УМ» підслухали, що в ресторані готелю «Київ» на гостей чекає сюрприз — перед банкетом усі зможуть «прикластися» до шоколадного фонтану та поласувати фруктами в шоколаді. А ще краєм вуха чули, що батьки Вікторії — Наталя та Юрій — приготували для зятя подарунок «з приколом». Який, щоправда, так і не сказали. На відміну від Сашкового друга, голови правління телеканалу М1 Олександра Асаулюка, який зізнався, що подарував молодим ікону Божої Матері. Мовляв, коли в людини є практично все, а дім — повна чаша, дарувати їй якість звийчайні побутові речі було б дуже-дуже дивно. Дійсно, ну не сервіз і не набір пам'ятних виделок вручати такій парі... «Ми, не довго думаючи, подарували те, що хотіли б самі отримати на весілля», — пояснив Олександр Асаулюк, посміхаючись до своєї супутниці. «А не боїтесь ви, що Віку — таку молоду, таку гарну, хтось візьме та й «вкраде»? — поцікавилася «УМ». — Чи Сашкові щось у голову стукне...» «Не боюсь. Вони ж заприсяглися перед Богом». Словом, тепер усе, любов до гроба. Фанаткам уже нічого не «світить»...
За кілька тижнів до вінчання Пономарьова «УМ» попросила прокоментувати подію Олену Мозгову — жінку, з якою співак прожив у цивільному шлюбі 10 років.
«Саша подзвонив мені й розказав, що вони з Вікторією розписалися, а вінчання буде через деякий час — каже Олена. —Звичайно, я сприйняла це повідомлення спокійно: я знайома з Вікторією — молода дівчина, подружилася з нашими доньками. Це для мене, була найважливіша характеристика, і головне, що вони кохають одне одного.
Ми з Сашею не були розписані, і сама я найближчим часом виходити заміж не планую. Щодо всього іншого, пікантних подробиць, то, думаю, журналістам не слід обговорювати такі речі, як: один рік молодята зустрічалися чи скільки... А ті люди, які люблять творчість Пономарьова, повинні просто порадіти за нього — він щасливий, це найголовніше!»
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
