Аристократичним консерватизмом назвав стиль мисткині Людмили Семикіної ще після виставки «Високий замок» у 1996-му письменник Вадим Скуратівський — за серію тих строїв вона отримала Шевченківську премію.

«Мені, як авторці й як читачці Бібліотеки Чижевського, болить те, що її от-от можуть ліквідувати. Адже хто на сьогодні відкриє нову бібліотеку? Кому до цього діло? – не по дитячому стурбована 15-річна Аліна Шевченко з Олександрії, що в області, назву якої так і не декомунізували, Кіровоградської.

За кілька годин до Нового року в Києві вперше прозвучать дві симфонії Максима Березовського, які вважалися втраченими понад дві сотні років.

Кінець тяжкого для всіх закладів культури карантинного року особливий оскал показав дитячим школам мистецтв у населених пунктах, де проходить реорганізація у рамках децентралізації влади.

«Кам’янецькі ноти і крила «Щедрика» — так називаються проєкт і виставка, яку презентували у сесійній залі міськради Кам’янця-Подільського.

Митці в усі часи були трохи попереду змін. Не виняток — наближення проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.

Романа Реваковича можна сміливо називати будівничим культурницьких українсько-польських мостів із понад 30-літнім стажем. Маючи українське коріння, дипломований музикознавець і диригент із Польщі організував сотні концертів в обох рідних для нього країнах.

«Трагедія Голодомору не абстрактна. Вона особиста. Це мозаїка поламаних доль цілком реальних людей.

Із багатьох голів ще не вивітрилися радянські агітки про те, як безграмотних і забитих українців більшовики-комуністи вивели до світла знань.

Інтенсив iз 19 фільмів за 7 днів та з обговореннями українських і зарубіжних експертів — це четвертий Київський тиждень критики, який у карантинний період зібрав понад 4 тис. 200 переглядів стрічок у столичному кінотеатрі «Жовтень».