(Закінчення. Початок у попередньому номері «УМ»)
Пострадянські політики легко кидаються словом «народний», девальвованим уже в період режиму: «народний президент», «народна влада». В цьому випадку і справді йшлося про народ — в автентичному значенні цього слова. Саме тому цих виборців важко завоювати. Але дуже легко втратити.

За повідомленням низки інформагенцій, ЗАТ «Укргазенерго» стало фігурантом щонайменше півтора десятка позовів. Конфлікт спричинила вибіркова відмова газотрейдера постачати «голубе паливо» багатьом своїм контрагентам. Директорський бомонд сподівався, що Кабмін долучиться до конфлікту, й угоди з «Укргазенерго» будуть пролонговані. Та уряд вирішив зайняти позицію спостерігача. «Енергетичний» віце-прем'єр-міністр Андрій Клюєв, приміром, зауважив, що «такі ситуації виникають практично щодня», відтак «це суто господарське питання найближчим часом розв'яжеться» і без втручання Кабміну. Такі заяви, ясна річ, — вода на млин трейдера. Ось «закриті» акціонери «Укргазенерго» і стоять на своєму: ресурс газу обмежений, тож ЗАТ не зобов'язане постачати дефіцитне паливо споживачам усіх категорій — шукайте, мовляв, інших трейдерів!

«Це підприємство («Укргазенерго») дійсно домінує на газовому ринку. Проте через необхідність дотримання всіх процедур, передбачених законодавством, відповідь на питання, чи займає «Укргазенерго» монопольне становище, ми зможемо надати лише до кінця року», — сказав голова комітету Олексій Костусєв.

Суть їх полягає в тому, що наші НПЗ на власному ринку працюють у нерівних конкурентних умовах з подібними російськими та білоруськими підприємствами. Так, залізничний тариф на транзит пального через територію України, виробленого у цих державах, на 30—40% нижчий, ніж тариф на перевезення пального, виробленого на наших НПЗ. Чия сорочка ближча до тіла? Мінтрансу доручено знизити тариф на експорт нафтопродуктів з України.

Сучасна людина має надзвичайно широке коло найрізноманітніших можливостей. Водночас значними є й її потреби. Насамперед, фінансові. Адже щодня ми маємо щось їсти, одягати, розважатися. Нині поточні споживчі потреби далеко не кожна людина має змогу вирішувати самотужки, за власний рахунок. Як правило, зароблених грошей не вистачає до наступного місяця. Адже потреби у грошах виникають майже погодинно, а от зарплатню дають не кожного дня.

Внаслідок Чорнобильської катастрофи — однієї з найжахливіших трагедій в історії людства — на світ щороку з'являються близько двадцяти тисяч дітей із вродженими вадами серця та інших органів. Більшість із них врятувати не вдається, і малюки помирають на першому році життя. Втім завдяки дороговартісному реанімаційному обладнанню для новонароджених, яке на початку тижня встановили у Львівській обласній дитячій лікарні ОХМАДИТ, десятки важко хворих дітей отримали реальний шанс на порятунок.

Людина, хвора на гостру ниркову недостатність, має лише два способи уникнути мученицької смерті від інтоксикації організму речовинами, що їх не змогли вивести з організму непрацюючі органи. Перший — довічна «дружба» з апаратом штучної нирки, який раз на тиждень чи раз на декілька днів очищує кров від токсинів. Процедура гемодіалізу не з приємних, але без чергової «чистки» людина почувається ще гірше. Другий — пересадка здорової нирки на місце скаліченого органу. І добре, якщо орган когось із родичів підходить для операції. В іншому випадку пацієнтові доводиться по декілька років чекати своєї черги на трансплантацію нирки або ж сподіватися на можливість «скооперуватися» з іншими невдахами і зробити так, щоб родичі пацієнтів допомогли всій групі.

Дівчинка, яка похапцем затягується ментоловим димом на шкільному подвір'ї; підлітки, які по черзі палять одну цигарку на трамвайній зупинці — такі «картинки дня», на жаль, давно перестали бути для українців дивиною. За статистичними даними, в нашій країні палять до 40 відсотків хлопців та дівчат, яким ще не виповнилося 18 років. Це при тому, що вчителі разом з батьками невтомно читають дітлахам лекції про шкідливість паління, а чинне законодавство суворо забороняє торгівцям продавати неповнолітнім цигарки! Звідки ж «заборонений плід» потрапляє до дитячих рук?

Якось випадково натрапила на телешоу «Наші» на каналі НТН. Темою розмови були покинуті батьками діти. Точніше, навіть не покинуті, а викинуті — на смітники. Когось із немовлят врятували перехожі, інших знайшли вже мертвими. Тема була, звісно, моторошною, але мене вразило не це. А голос ведучого. Він тоном суворого судді засуджував «нелюдів», які так розправляються з власними дітьми. Звісно, немає виправдання батькам, які або викидають власну дитину, або ж побоями та пиятиками доводять її до того, що вона сама втікає з дому. Проте проблема, на мій погляд, глибша. І полягає вона в тому, що масштаби згаданої соціальної проблеми вже давно стали більшими за «середньостатистичний» відсоток нелюдів, які існують у кожному суспільстві. Адже як 20-річна мати дійшла до того, що викинула на смітник свою дитину? А може, вона саме тому це й зробила, що вже стикалася у своєму житті з тими, хто виносив їй вирок: нікчема, гуляща, питуща? Може, тому й не стала публічно залишати свою дитину в пологовому будинку, бо побоялася поглядів благополучного персоналу? А може, вона вже має дитину і знає, як воно, не маючи шматка хліба і даху над головою, оббивати пороги наших добропорядних державних установ? Не знаю. Не візьмусь давати оцінку. Знаю лише, що навряд чи публічне судилище над соціально неблагополучними елементами дасть реальний результат. Бо, по-перше, сумніваюся, що вони дивляться гострі соціальні телешоу. А по-друге, життєві драми соціально неблагополучних людей дають хліб усім тим, хто працює у галузі соціально спрямованої журналістики, в державних соціальних службах, інтернатах, притулках, колоніях для неповнолітніх. Тюрмах, зрештою. Я про це пишу без жодних претензій. Просто коло замикається.