Коли наприкінці липня 39-річна Памела Андерсон та 35-річний музикант Кід Рок гучно гуляли весілля на французькому курорті Сен-Тропе, оптимістів, які б вірили в те, що житимуть вони довго та щасливо і помруть в один день, було небагато. Адже зі своїм першим чоловіком, Томом Лі, Пам теж сходилася-розходилася тричі. І в тому шлюбі розкішну білявку тримало не стільки кохання, скільки можливість постійно з'являтися на сторінках газет. Ще до весілля Том славився своєю буйною вдачею, пристрастю до спиртного, наркотиків і гучних дебошів. Звісно, після весілля (а парочка одружилася через чотири дні після знайомства!) Том не став білим і пухнастим. Молодята регулярно витягували одне одного з чужих ліжок, привселюдно з'ясовували стосунки, лежали в клініках алкогольної та наркотичної залежності, билися, судилися, сиділи за гратами. І, звісно, все в деталях розповідали журналістам.

Іде засідання Верховної Ради України. На порядку денному питання: як використовувати землю в Чорнобилі? Злакові сіяти не можна, коренеплоди — тим паче. Один депутат пропонує:
— А давайте засіємо поля тютюном, а на пачці напишемо: «МОЗ востаннє попереджає...»

Хоча за підступністю і катастрофічними наслідками гірські зсуви значно поступаються землетрусам, проте вони набагато частіше дошкуляють людям малими порціями зла. У планетарному масштабі на їхньому руйнівному рахунку — тисячі стертих з лиця землі будинків, сотні кілометрів комунікацій і безліч безвинних жертв. Так було. Відтепер, завдяки винаходу прикарпатських науковців, стане можливим прогнозувати довгострокову поведінку невидимих сил, що «у скелі сидять», і звести до мінімуму наслідки спалахів їхньої активності. Як це вдалося зробити, розповідає ректор Івано-Франківського національного університету нафти і газу, доктор технічних наук Євстахій Крижанівський.

...Коли наші читачі читали дев'ятий номер газети, Україна вже була незалежною: кілька днів перед тим Верховна Рада прийняла історичний Акт. На першій сторінці того номера з-поміж іншого надруковано замітку про прес-конференцію Голови Верховної Ради Леоніда Кравчука. «Говорячи про визнання незалежності України, — пише «УМ», — Л. Кравчук сказав, що це можливо тільки після 1 грудня. Якщо народ України своїм голосуванням підтвердить Акт, проголошений Верховною Радою».

Хоч ці числа останні кілька років залишаються приблизно незмінними, вони все одно шокують. Цього року їх було 59% — тих, хто зараз проголосував би за незалежність України. Це неприємно вражає. Але так стверджує соціологія. Якщо точно — такі результати показало опитування, що його влітку провів Український центр соціальних та економічних досліджень ім. Разумкова. Кожен п'ятий не підтримав би незалежність, ще 21 — не взяли б участі у референдумі. Це при тому, що на референдумі 15-річної давнини за суверенітет України висловилося більше ніж 90 % громадян, які взяли участь у голосуванні. Про те, з чим пов'язане зменшення прихильників незалежності (та й узагалі про те, чи є факт такої «деградації»), «УМ» вирішила розпитати експертів.

Володимир Даниленко закінчив факультет української філології Житомирського педагогічного інституту й аспірантуру Інституту літератури НАН України. Кандидат філологічних наук. Перший у дев'яностих роках захистив дисертацію з психоаналізу, прочитавши яку, виховані на соцреалізмі академіки з Інституту літератури довго курили, багатозначно сопіли і не знали, як на неї реагувати. Автор книжок «Місто Тіровиван» і «Сон із дзьоба стрижа». Твори перекладались німецькою, японською, польською мовами. Привернув до себе увагу літературного середовища не тільки як письменник, а й як автор численних успішних мистецьких проектів.
Ми зустрілися з Володимиром Даниленком у київській кав'ярні «Віденські булочки», де стали їсти тістечка й пити зелений чай із лотосом.

Два тижні триває підготовка учасників другого Віденського Оперного балу до головного гламурно-світського заходу року. Журналістам завчасно пообіцяли, що 28 листопада о 20.00 вони матимуть можливість відвідати відкритий урок балетмейстера Григорія Чапкіса у столичному Будинку вчителя. Популярний член журі телевізійного конкурсу «Танці з зірками» мав готувати VIP-діточок до їхнього першого танцю на справжньому балу. Проте Чапкіса у Будинку вчителя не виявилося. Як пояснили організатори, охочих навчитися танцювати так багато, що довелося поділити їх на дві групи. Тому в Будинку вчителя відкритий урок дасть заслужений діяч мистецтв, професор і танцмейстер Олег Касьянов.

Своє нове помешкання Федерація футболу України почала будувати у квітні 2004 року, а позавчора в присутності різнобарвної футбольно-політичної еліти Будинок футболу було відкрито. У п'ятиповерховій сірій будівлі з бетону та скла загальною площею вісім тисяч квадратних метрів одержали дах над головою 250 чиновників ФФУ. Вартість зведення адміністративної споруди за традиційними для нашого суспільства неофіційними даними коливається від 14 до 17 млн. доларів. Більшу частину цих коштів надали УЄФА та ФІФА, титульні спонсори ФФУ забезпечили численні плазмові екрани, телевізори, оргтехніку та навіть власну цифрову міні-типографію, і лише решта — «внутрішні інвестиції». Зовнішній вигляд будівлі архітектора Миколи Левандовського вражає менше, ніж внутрішнє «начиння», яке, за деякими оцінками, «з'їло» третину витрат. Головний результат — на верхньому полі НСК «Олімпійський» відтепер є цілісний футбольний комплекс, до якого, крім Будинку футболу, входять стадіон iз сучасним відеотабло розмiром 4х6 м, роздягальні на чотири команди з прес-центром на 30 місць, ігровий майданчик зі штучним покриттям (80х40 м) та автостоянка на 100 місць.

Цього тижня, на відміну від попереднього й наступного, зустрічі Ліги чемпіонів не проводяться. Тож учасники Кубка УЄФА нині можуть відчути себе у центрі уваги всієї футбольної Європи. Поєдинки турніру рознесли на два дні, а для надання їм більшого значення навіть час початку всіх матчів УЄФА встановила на 21.45 — як у Суперлізі.