На одному з форумів, присвяченому обговоренню кандидатури Євгена Захарова, була фраза, гідна бути епіграфом: «А слабо домовитись з Карпачовою? — звертався хтось з форумчан до пана Захарова. — Нехай вона буде омбудсвумен, а ви — омбудсменом. Або навпаки...». Сказано дотепно, ще й у дусі дотримання гендерної рівності. Однак, на жаль, домовитися не вдасться — ані Захарову з Карпачовою, ані Карпачовій з Захаровим. Адже Уповноважений Верховної Ради з прав людини має бути один. Наразі коло достойників, що можуть реально претендувати на це крісло, звузилось до двох названих вище осіб. Голосування в парламенті з цього питання заплановане на початок лютого. Кандидатуру Захарова обіцяли підтримати фракції «Нашої України» та БЮТу, Карпачовій голоси мають віддати «регіонали» та соціалісти. Фракція КПУ поки що, вочевидь, не визначилася. Та поки депутати думають і вибудовують нові альянси, «УМ» поспiлкувалась iз Євгеном Захаровим. Розмова, ясна річ, йшла про те, чи сподівається він на переїзд з Харкова до Києва — цього разу у зв'язку зі вступом на посаду Уповноваженого.

Через 15 хвилин після смерті Євгена Кушнарьова у Харкові загули сирени. Так заздалегідь запланована типова перевірка системи оповіщення городян на випадок надзвичайних ситуацій мимоволі стала прощальним гудком по непересічній людині. З тієї миті підготовка до похорону одного з найуспішніших політиків міста набула у Харкові державної ваги. Управлінці міськвиконкому — соратники Кушнарьова по Партії регіонів — на екстреному засіданні прийняли рішення оголосити 18—19 грудня траурними днями. Були скасовані усі розважальні та спортивні заходи, на будинках з'явилися приспущені прапори з чорними стрічками. У Києві такого не було навіть на смерть В'ячеслава Чорновола...

Якщо вірити енциклопедичному словникові Брокгауза-Ефрона, селяни тримають у господарстві гусей «як птахів на убій, для отримання потруху, м'яса, пуху і пера», тому домашні дзьобані живуть недовго і майже ніколи не дотягують до десятого дня народження. Тим часом орнітологи кажуть, що гуска може спокійно подолати тридцятирічний рубіж — якщо господарі не шкодуватимуть харчу для вигодовування «зайвого дзьоба». Втім мало хто здатен на таку щедрість...

У лісі під Ічнею на Чернігівщині за двометровим бетонним парканом військові ховають 360 тонн легкозаймистого пороху. Він лежить на складі військової частини, у паперових мішках, а навколо, навіть просто неба (!), зберігаються стратегічні запаси боєприпасів Міністерства оборони. Арсенал біля селища Ічня — це 400 гектарів технічної території, начиненої бомбами, ракетами та снарядами.

Гадаю, не помилюсь, коли скажу, що з усіх українських спортсменів першого ешелону новорічні й різдвяні свята чи не найбільше люблять представники спортивної гімнастики. З тієї простої причини, що лише в цей період вони мають можливість хоча б декілька днів провести в родинному колі. Адже решту часу наші майстри карколомних сальто перебувають якщо не на змаганнях, то на олімпійській базі у Кончі-Заспі — єдиному в Україні місці, де створено належні умови для тренувань.
Але тривають гімнастичні канікули недовго. От і цього разу вже 8 січня чоловіча і жіноча команди майже в повному складі зібралися на черговий тренувальний збір. Щоправда, не в залі олімпійської бази, де якраз розпочався ремонт, а в Республіканському вищому училищі фізичної культури, що на вулиці Матеюка. Саме там і відбулася розмова кореспондента «УМ» із чемпіонкою світу 2006 року Іриною Краснянською.
Насамперед я поцікавилася долею рослин, котрі Іра вже давненько вирощує у своїй кімнаті на олімпійській базі.

Щонайменше триста будинків обласного центру скніє «у черзі» на терміновий капремонт. Частину ж житлового фонду Запоріжжя взагалі вже ніщо не порятує: тільки в Заводському районі тисяча з лишком сімей донині поневіряється у бараках, які ремонту не підлягають, бо ж збудовані ще у 1946-1947 роках полоненими німцями — до речі, як тимчасове житло для переможців.

Як і будь-якому хроніку-гастритнику, мені щонайменше двічі на рік — на початку весни та в середині осені — допікають сезонні загострення «улюбленої» хвороби, пов'язаної із підвищеною секреторністю шлунка. А це значить, що протягом місяця (двох, трьох — це вже у кого як складеться) треба сидіти на несмачній дієті, пити спеціальні пігулки і, наскiльки це можливо, якомога менше нервувати. Iнакше шлунок «вiддячить» гострою больовою атакою. Добре, якщо у цей момент під руку потрапляє пляшка лужної води: «Сваляви», «Лужанської-7», «Боржомі», «Поляни Квасової» чи «Поляни Купель». Особливо ж люблю останню — ця гідрокарбонатно-натрієва борна вода не лише нейтралізує зайву кислоту в шлунку, заспокоює запалені стінки слизової та зрештою вгамовує біль у животі. Заразом вона виводить токсини з організму, покращує ферментативні процеси, підсилює приплив крові до шлунка й печінки, стимулює виділення печінковими клітинами жовчі та ліквідовує печію. А побувавши в селищі Поляна Свалявського району біля джерела, з якого витікає ця лікувальна водичка, я дізналася про інші, не менш цінні її властивості.

Понад десять років тому шотландські вчені прославили ім'я рідного інституту Рослін, створивши першого в світі генетично модифікованого ссавця. Сьогодні «батьки» вівці Доллі, які стали справжніми метрами у галузі клонування, всерйоз узялися за вирощування генетично модифікованих... курей! Звісно ж, проблеми прокращення яйценосності чубатурок чи збільшення ваги бройлерів учених не цікавили. Як, власне, й клонування домашніх птахів, яких легше виростити з яйця. У чому ж полягає досягнення шотландців, завдяки якому про них знову заговорив увесь учений світ? Як повідомляє журнал «Наукові записки Національної Академії Наук» ( http://www. pnas.org), науковці доклали значних зусиль, аби змусити лабораторних птахів нести «не прості, а золоті» яйця — джерело протипухлинних протеїнів.

На церемоніях вручення різноманітних шоу-бізнесових премій є два необхідні атрибути: власне самі нагороди (статуетки, медалі чи що там іще) і «червона доріжка». Без цього довжелезного килима, традиційно вистеленого перед входом до головної зали, такі заходи просто не відбуваються. Ще б пак, адже на всіляких «Оскарах», «Греммі» й Каннських кінофестивалях питання, хто у що буде вбраний (iдеться, звісно, насамперед про зірок) цікавить публіку не менше, а декого й значно більше, ніж результати самого нагородження. А саме на килимі знаменитості зупиняються й демонструють свої туалети.
Звісно, обговорення вбрання стосується насамперед зірок жіночої статі. Чоловікам легше — костюми й смокінги зазвичай схожого крою й особливостей смаку свого носія не видають. Зате актрису сукня «видає»: багато хто вважає, що пані, яка має добрий смак в одязі, в ідеалі має відзначатися й добрим добором ролей. Утім не буває правил без винятків. Скажімо, одна з найкращих актрис Голлівуду — Меріл Стріп — стабільно потрапляє в рейтинги найгірше одягнених зірок, що не завадило їй здобути прихильність мільйонів шанувальників і навіть критиків, завоювати безліч різноманітних нагород і назавжди увійти в історію кіно справжньою зіркою.

Міністерство внутрішніх справ України повідомило Антимонопольний комітет України про скасування власної вказівки, яка могла містити ознаки порушення конкуренційного законодавства.