У поясненнях загибелі Кушнарьова — дуже багато плутанини, неточностей і загадок. Оскільки офіційні джерела не поспішають проливати світло на те, що сталося, «УМ» попросила розповісти про деякі «полювальні» нюанси добре обізнаного в них мисливця (назватися наш співрозмовник не захотів):

Кому що болить, той про те і... закони пише. Хай тільки не ображаються на це наші народні обранці. Просто трохи несподівано було, відшукуючи новини з законодавчих полів, надибати на проект закону, що забороняє священнослужителям оприлюднювати відомості, отримані ними під час таїнства сповіді. І це після таких «важковаговиків», що пройшли крізь парламент, як закон про Кабмін, про імперативний мандат тощо... Хоча справа навіть не в цьому. А в тому, що вже існує базовий закон «Про свободу совісті», стаття третя котрого ясно говорить: «Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих». І хоч акт цей приймали ще депутати Верховної Ради УРСР (23 квітня 1991 року), дію його ніхто не відміняв і не скасовував.

Українська політика — це ніби змагання, хто кого «краще» зрадить і хитріше надурить. От і Юлія Тимошенко, яка пішла на домовленості з «антикризовою» коаліцією», схоже, незабаром може впіймати гіркого облизня. Адже якщо її фракція «чесно» підтримала «більшовиків» у подоланні президентського вето на закон про Кабмін, то коаліція проголосувала за закон про опозицію, якого добивалася леді Ю, лише в першому читанні.

Відновлення демократії — процес в Україні незавершений, а часто i непоступальний. Це підтвердилося 12 січня 2007 року, коли було схвалено закон про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради АР Крим та місцевих рад (далі — Закон). Так завершився процес імператизації мандатів депутатського корпусу. За межами імперативного мандата залишилися лише депутати сільських і селищних рад.

Неабияк здивувалася міська влада Рівного, коли з'ясувалося, що повинна оплатити рахунок за радіоактивний цезій. На засіданні міськвиконкому стало відомо, що ще 4 листопада в Рівному спецслужби виявили контейнер iз цезієм. Свинцева ємність вагою 85 кілограмів зберігалася в одному з гаражів по вулиці Золотіївській. І хоча на місці знахідки працювала оперативна група СБУ та міліції, а також еменесники, санепідемстанція, представники прокуратури та громадськість про факт радіоактивної знахідки в місті навіть не підозрювали. Хоча згідно з державним класифікатором така подія підпадає під надзвичайну ситуацію, що могла призвести до негативних явищ життєзабезпечення населення міста.

На відміну від інших співрозмовників «Київських зустрічей», з Ігорем Павлюком ми зустрілися не в Києві, а неподалік, а саме — в Ірпені, на території Будинку творчості Національної спілки письменників, де Ігор проживає вже третій рік. А ще він живе в потягу, оскільки його сім'я залишилася у Львові. Про справи родини, поезії і про те, як українському поетові звести в Україні власний дім, ми розмовляємо за пляшкою червоного вина, яку розпиваємо безпосередньо на території Будинку творчості, біля корпусу, де колись жив Олександр Довженко. І нечасті перехожі, які бачать чоловіка й жінку з пляшкою біля пенька цієї зимової, хоча весняно-осінньої доби, не звертають на нас уваги — очевидно, ця картина є природною, звичною для цих місць.

З іменем князя Аскольда сучасні історики пов'язують період бурхливого збирання слов'янських племен довкола Києва. Ця політика врешті привела ці племена до об'єднання у Київську державу в наступному, десятому, столітті. Хоча в літописах Аскольд і Дір майже завжди діють разом, багато дослідників не вважають їх співправителями. Можливо, вони були братами з великою різницею у віці. Значна частина дослідників вважає, що Аскольд княжив у 40—60-х роках, а Дір був його наступником і княжив до початку 80-х років ІХ століття. Інші вчені вважають Аскольда нащадком Діра, і саме зі смертю першого пов'язують зміну правлячої династії у Києві.
Як би там не було, але Аскольда вважають першим київським князем-християнином. І віруючі, які полюбляють читати стародавні книжки, хотіли б, щоб Церква його канонізувала як святого. Вони твердять, що за 130 років до князя Володимира Аскольд уже приніс християнство до столиці Русі.