Видобуток вугілля в Україні з кожним роком поступово зменшується, проте, на жаль, це не позначається на кількості нещасних випадків під землею. За даними територіального управління Держпромгірнагляду в Донецькій області, наша держава нині посідає друге місце в світі за рівнем смертельного травматизму у вугільній галузі. Серед першопричин є й складні геологічні умови підземних виробок — ті ж вугільні пласти дуже небезпечні викидами та загоранням метану.

Усі, в кого є хоч які-небудь заощадження, намагаються їх збільшити. Донедавна найпопулярнішим засобом щодо цього були банківські депозити. Однак останнім часом активно розвивається й інший вид збільшення своїх фінансів — накопичувальний рахунок. Узагалі, це засіб одночасно вдало вкласти і збільшити вільні кошти, зберігаючи можливість на свій розсуд розпорядитися ними у будь-який момент. Накопичувальний рахунок відкривається у гривні, доларах США або євро — за бажанням клієнта. При цьому людина отримує підвищений відсоток на постійний залишок коштів на рахунку, можливість вільно вносити або знімати з нього готівкові кошти, а також автоматично перераховувати гроші зі свого поточного рахунку на накопичувальний.

Політична криза подолана. Економічні завдання вирішені. Стосунки з ЄС вцілілі. Якщо певним чином мінімізувати оцінки, які Президент Віктор Ющенко почув учора від Верховного представника ЄС iз питань спільної зовнішньої та безпекової політики Хав'єра Солани, то тези від одного з очільників Європейського Союзу будуть саме такими.

Поки в Брюсселі Ющенко говорив про розв'язання української політичної кризи, те саме питання, тільки з наголосом на слові «мир», у Москві висвітлював Прем'єр-міністр Віктор Янукович. «Ми мирним шляхом знайшли ті рішення, що дозволяють нам норма-льно дивитись у майбутнє», — зазначив він, даючи інтерв'ю російським ЗМІ.

Вчора о четвертій ранку спеціальний літак Міноборони привіз до аеропорту «Бориспіль» українських біженців з неспокійної Палестини. Їх зустріли міністр закордонних справ Арсеній Яценюк та міністр із надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич. Вивезли 91 людину, серед них 65 дітей, віком від 2 місяців, та 26 жінок. Більшість із них поїхали додому в різні регіони України, а 12 залишаються в Києві під опікою МЗС.

Відомості про реальне, а не прикрашене радянською пропагандою партизанське підпілля пробиваються до суспільної свідомості майже так само натужно, як свого часу про Голодомор. За художніми фільмами «про партизанів», як за тюремним парканом, приховується справжній характер і хронологія подій українського підпілля. І страшні злочини проти нього — з боку «своїх». Про все це написала у книзі «Двічі страчені — Вічно живі» (Київ, 2006) журналістка, колишня учасниця підпілля на Чернігівщині, нині 82-річна Павлина Березовська. Їй допомагала донька одного з керівників підпілля Ніна Дяченко. Помешкання Павлини Леонідівни заставлене монографіями, мемуарами й художньою літературою про Другу світову війну, у шафах рядками стоять архівні теки із записами спогадів понад 100 очевидців — підпільників, партизанів, селян. Над цією 600-сторінковою книгою, в якій авторка розповідає про фальшивих «героїв» і про повернуті чесні імена знищених ними підпільників, працювала понад 40 років. Про це — наша розмова з Павлиною Березовською.

З усього, рейдерство «по-українськи» вийшло на новий культурний рівень. У сенсі того, що любителі нахабно відхапати собі чиєсь приміщення чи майно свій хижий погляд націлили на культурні інституції. Якщо раніше ми обурювалися поодинокими «кавалерійськими атаками» на заклади мистецтва (згадаймо сумну історію з книжковим магазином «Сяйвом», директорка якого, не витримавши тиску, померла), то зараз вималювався цілий перелік таких установ, які ризикують залишитися без даху над головою. Днями про такі сумні перспективи журналістам розповіли директор Центру Леся Курбаса Неллі Корнієнко, керівник галереї «Ательє Карась» та Асоціації діячів сучасного мистецтва України Євген Карась, а також керівник Центру сучасного мистецтва «Совіарт» та Асоціації артгалерей України Віктор Хаматов.

Культура ХХ століття, попри її драматичну долю, має у своїй «біографії» події та факти, які не повинні відійти в небуття. Найкращим свідченням цього є книга, присвячена творчій співпраці українського співака Бориса Гмирі та російського композитора Дмитра Шостаковича.

Яке Різдво без коляди, який Великдень без гаївок, яке Купала без Країни Марень, Снів і Мрій! Уже стало традицією святкувати Купала разом з Олегом Скрипкою на Співочому полі у Києві. ІV міжнародний етнофестиваль «Країна мрій» уже може говорити про свої традиції, про заведені порядки, набір обов'язкових програм — ковалі, вишивальниці, лялькарі, кобзарі. За традицією, все розпочнеться з великої купальської ходи з Андріївського узвозу на Співоче поле. Відвідувачі зможуть ознайомитися з етнікою Польщі, Угорщини, Білорусі, Литви, Фінляндії, Франції, Великобританії та Македонії.