Нагору піднімаються не всі

      Видобуток вугілля в Україні з кожним роком поступово зменшується, проте, на жаль, це не позначається на кількості нещасних випадків під землею. За даними територіального управління Держпромгірнагляду в Донецькій області, наша держава нині посідає друге місце в світі за рівнем смертельного травматизму у вугільній галузі. Серед першопричин є й складні геологічні умови підземних виробок — ті ж вугільні пласти дуже небезпечні викидами та загоранням метану.

      Фахівці по той бік океану вже відпрацювали технологію дегазації вугільних пластів і погодилися поділитися досвідом із колегами з інших країн. Зокрема, відділ міжнародних програм Міністерства праці США взявся здійснювати співробітництво, метою якого є надання цільової допомоги країнам, що розвиваються. Реалізація подібної програми в Україні бере свій початок з 2000 року, після резонансної  трагедії на шахті імені Баракова в Луганській області. Уряд США тоді виділив один мільйон доларів, і відтоді  в рамках програми вже реалізовано три проекти, що стосуються охорони праці на шахтах Донбасу на загальну суму понад 10 мільйонів доларів. Один з таких проектів нині якраз впроваджується на шахті «Білозерська» ДП «Добропіллявугілля», де нещодавно побував посол США в Україні Уїльям Тейлор. Опустившись під землю, він на власні очі зміг пересвідчитися, як донецькі шахтарі поступово опановують американську технологію.

      Шахта «Білозерська», як свідчить заступник начальника відділу охорони праці ДП «Добропіллявугілля» Микола Стадниченко,  була не випадково обрана «піонером» щодо застосування заокеанської технології з дегазації підземелля. «На шахті є потужні вугільні пласти, що відзначаються підвищеною концентрацією газу, — каже він. — Існуюча тут система дегазації вже застаріла, і тому й було прийнято рішення спільно з американською компанією «Партнерство з економічної та енергетичної реформи» застосувати на підприємстві бурову установку фірми «Флетчер» для буріння дегазаційних свердловин. Унікальність цього обладнання полягає в тому, що воно дозволяє бурити горизонтальні свердловини з боковими відгалуженнями довжиною понад півтора кілометра. Причому все це робиться з великою точністю».

      Проекти застосування дегазаційної технології попередньо розробляли науково-дослідні інститути Донецька, Дніпропетровська та Макіївки, а взялися впроваджувати їх у життя гірники, які пройшли відповідне навчання. Причому на практиці довелося враховувати місцеві особливості. Як розповідають фахівці, на відміну від сухих і міцних пород заокеанських шахт, у місцевому підземеллі переважають м'які сланці. Звідси й перші відносно невдалі спроби проходження горизонтальних свердловин на одній iз дослідних ділянок. Однак трохи глевкуватим виявився тільки перший млинець, і після передислокації бурової установки «Флетчер» у північну лаву «Білозерської» з'явилися сподівання, що американська дегазаційна технологія «приживеться» і у вітчизняному підземеллі.

      Побувавши на глибині 200 метрів «Білозерської» і піднявшись на-гора, Уїльям Тейлор високо оцінив спільну роботу фахівців. «Я дуже радий, що побачив прекрасну роботу, яку разом тут виконують американці та українці, — поділився посол США в Україні враженнями від перебування на підземному горизонті. — Дуже приємно, що ми можемо працювати разом з українськими колегами над проектами, які поліпшують умови праці на цій та іншій шахтах».

      І справді, використовувати бурову установку «Флетчер» заплановано не тільки на «Білозерській». Адже після впровадження технології в тутешньому підземеллі унікальне обладнання буде передано на інші шахти Донеччини, пласти яких уже зачекалися дегазації.