Радянська влада намагалася знищити не лише українські церкви — Автокефальну православну та Греко-католицьку, а й Вірмено-католицьку. 11—14 квітня 1945 року, за вигаданим НКВС обвинуваченням, силовики арештували верховного архієпископа Львівського, митрополита Галицького, предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосипа (Сліпого) разом із владиками. Невдовзі були арештовані всі настоятелі дочірньої Вірмено-католицької церкви в Україні, на чолі з вікарієм-предстоятелем Дiонiсієм Каєтановичем. Одним з «обвинувачень» на адресу двох «неканонічних», за мірками партійних ідеологів, церков, була байдужість до масових репресій, які провадили нацистські окупанти стосовно мирного населення під час Другої світової війни.

Другу в Києві грузинську парафію презентували в Києво-Печерській лаврі 8 червня. Тут, в церкві Різдва Богородиці, тепер заплановане щосуботнє богослужіння грузинською мовою. Про потребу такої парафії, підпорядкованої Московському патріархату, заговорили після того, як у церкві Різдва Христового на Подолі з благословення грузинського патріарха Iлiї II та Патрiарха Київського i всiєї Русi-України Філарета стала діяти грузинська спільнота святого Католікоса Киріона.

У Євангелії від Матвія є такий епізод. Коли Христос увійшов до Капернаума, до нього наблизився сотник і благав його уздоровити слугу, що лежить розслаблений. Коли Христос погодився і сказав, що прийде до нього і уздоровить, сотник мовив: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, — і видужає мій слуга! Бо й я — людина підвладна, і вояків під собою я маю, і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди — і приходить, або рабові своєму: зроби те — і він зробить». Ісус здивувався силі віри сотника: «Іди, і як повірив ти, хай так тобі й станеться!»— І тієї ж години слуга одужав.

Iсторія борьби з розповсюдженням наркотиків або принаймні спроб якось контролювати їхній обіг, налічує вже майже 100 років. У лютому 1909 року 13 країн світу взяли участь у Шанхайській опіумній комісії. Вже тоді медики розуміли, яку загрозу для людського здоров'я становлять наркотики, і намагалися обмежити ввезення наркотиків з азіатських країн. Судячи з усього, це їм не вдалося...

Минулого року з півтисячі онкологічних хворих, які померли в Черкасах, 80 відсотків завершили свій життєвий шлях удома. Така статистика управління охорони здоров'я Черкаського міськвиконкому. Що пережили ці люди та їхні близькі — ворогу не побажаєш. Тому, за словами начальника управління охорони здоров'я Черкаського міськвиконкому Олега Стадника, в місті назріла нагальна потреба в організації допомоги важко хворим людям у спеціалізованому медичному закладі. І створення хоспісу, в якому важкохворі зможуть одержувати не лише медичну, а й психологічну та соціальну допомогу, стане підтримкою не лише для невиліковно хворих пацієнтів, а й для родин, від яких невблаганна хвороба забирає близьку людину.

Голова спілки кінематографістів Борис Савченко на фестиваль прийшов одним із перших. За його словами, коли Михайло Іллєнко починав «Відкриту ніч», то глядачів було мало, всі дивилися на Дніпро і раділи за місто. Це було аматорство. Тепер, коли є зацікавленість киян і гостей міста, є серйозні конкурсанти, треба думати про інше місце. Зараз йде потужний клин талановитої кіномолоді, яка може показати себе хоча б на «Відкритій ночі». Як каже Михайло Іллєнко, Борис Савченко — це людина, яка перша з тих, хто, не питаючи чому, як і скільки, дає гроші на фестиваль.

Iгор Кропивницький — нащадок Марка Кропивницького, одного з основоположників українського драматичного театру. Бути онуком такої людини — нелегко. Але Ігор Олексійович сприйняв цей подарунок долi гiдно. Він закінчив Київський університет, а також консерваторію, працював завідувачем літературно-музичного відділу в Театрі опери і балету, працював на телебаченні — кореспондентом, сценаристом, режисером, оператором... Сьогодні, розмінявши дев'ятий десяток, Ігор Олексійович пише поеми та музичні твори, мріє видати фотоальбом «Сорочинський ярмарок». А ще він знає багато цікавих фактів із життя свого діда, які широкому загалу, попри хрестоматійну знаменитість Марка Кропивницького, невідомі. Одну таку історію, музично-драматичну, Ігор Олексієйович розповідає читачам «УМ».

Уже давно минули ті дні, коли головних новин і подій чекали від Конституційного Суду України. В політичному пасьянсі карти лягли так, що доля дострокових виборів (остаточно узгоджених між Президентом, Прем’єром і екс-спікером Верховної Ради) тепер залежить від тих рішень, які прийматиме Центрвиборчком. Зокрема, від того, чи обнулить ЦВК списки «Нашої України» та БЮТ, чи, навпаки, ухвалить введення у гру нових депутатів від вказаних фракцій – замість тих, які склали свої мандати. В останньому випадку Верховна Рада знову стає (за версією коаліціантів!) правомочною. Втім про такий варіант розвитку подій ще рано думати. Поки що ЦВК спромоглася вирішити інше, «простіше» питання – закріпити за своїми членами окремі регіони України.