Друга грузинська парафія

26.06.2007

      Другу в Києві грузинську парафію презентували в Києво-Печерській лаврі 8 червня. Тут, в церкві Різдва Богородиці, тепер заплановане щосуботнє богослужіння грузинською мовою. Про потребу такої парафії, підпорядкованої Московському патріархату, заговорили після того, як у церкві Різдва Христового на Подолі з благословення грузинського  патріарха Iлiї II та Патрiарха Київського i всiєї Русi-України Філарета стала діяти грузинська спільнота святого Католікоса Киріона. Утім минуло півтора року, поки був отриманий дозвіл патріарха Ілії ІІ на заснування подібної парафії при Московському патріархаті, — предстоятель Грузинської церкви тричі відмовляв посланцям митрополита Володимира (Сабодана). Патріарх-католікос Ілія ІІ, який у 2005-му активно виступав проти підтримки ієрархом Російської церкви сепаратистського режиму Південної Осетії, пом'якшав після акцій терору проти грузин (зокрема енергетичного та насильницької депортації з РФ за національною ознакою), і в березні навіть прибув до Москви, аби «врегулювати стосунки» з патріархом Алексієм ІІ.

      Історії Грузинської та Української православних церков на диво схожі. У в 1917 році Грузія проголосила державну незалежність і відновила автокефалію церкви і патріаршество, скасоване після окупації Російською імперією. Відразу ж з Півночі посунули звинувачення, які нині чуємо щодо Української церкви — у «неблагодатності», «неканонічності», «розкольництві». Врешті, Московський патріарх  Тихон прокляв увесь грузинський народ і Грузинську церкву й оголосив анафему патріарху Киріону. Невдовзі грузинського патріарха вбили вночі у монастирській келії. Нині він долучений до лику святих.

      Нині в Абхазії і Південній Осетії Московський патріархат опанував усі монастирі і пропагує духовний сепаратизм. Найбільші українські святині — Києво-Печерська і Почаївська лаври також підпорядковані Москві. Подейкують, що грузинські ієрархи, які організували грузинську парафію в Лаврі, пов'язані з російськими спецслужбами, а її прихожанами є грузинські підприємці, бізнес яких залежить від російського.

      «Я хочу просити грузинiв  не втягуватися до цієї авантюри, зверненої не лише проти Української церкви, але вцілому проти українського народу і його державності, — каже настоятель парафії святого Католікоса Киріoна отець Ніколоз Інасарідзе.— Вони йдуть проти історії. Українська церква, як і всі церкви, неодмінно буде визнана всією повнотою православ'я. І тоді буде соромно, що вони повірили омані, яку їм нав'язало московське духовенство в особi етнічних грузинів. Хочу звернутися до нашого патріарха: Ваше святійшество, ви, спадкоємець великих патріархів, уже третє десятиліття мудро керуєте Грузинською церквою. Виходячи з нашого історичного досвіду і з братських стосунків між українським і грузинським народами, прошу вас зупинити безвідповідальні й самочинні дії ієрархів, які виступають сьогодні проти автокефалії Української православної церкви і проти об'єднання українського православ'я. Прошу не допустити цим роз'єднання грузинiв, якi проживають у Києвi i загалом в Українi».

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>