У вівторок увечері Президент Віктор Ющенко підписав четвертий указ про призначення дострокових виборів до Верховної Ради. Вони відбудуться, як і вимагає Конституція, через 60 днів після дати видання указу. Тобто 30 вересня, як і було заплановано «угодою трьох» (Президента, Прем’єра та спікера). Новий указ ще більше припасовується до конституційної матриці: він має тверду підставу для розпуску ВР — доконану неповноважність парламенту, і виданий уже не «авансом», а за фіксовані 60 днів до числа виборів.

Міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов уже третій раз закликав присутніх займати відведені їм місця за квадратними дерев'яними столиками, але український політичний бомонд нікуди не поспішав. Міністри, керівники областей, яскраві політики, щоправда, переважно «донецької» орієнтації неквапливо прогулювалися довгими проходами і щось збуджено шепотіли один одному на вушко. Було помітно, що подвійне свято уряду, «срібний» і «золотий» ювілеї, неабияк розпирають гордістю їхні душі. Так, урядовці вчора підбивали підсумки першого півріччя та розповідали всім присутнім, що рівно рік тому українці отримали нагороду за власну активність під час виборів — коаліційний Кабмін професіоналів під егідою Віктора Януковича.

Біда в прямому значенні прийшла у домівки мешканців по вулиці Жилянській, 120, коли поруч з їхньою древньою комунальною п'ятиповерхівкою, ще початку 1917 року, почала «рости» сучасна висотка. Спершу в квартирах людей стали з'являтися маленькі тріщини. Проте жителі не надали цьому серйозного значення. Однак надалі дірки у стіні ширшали.

Апеляційний суд Івано-Франківської області нарешті оголосив вирок колишньому одіозному «губернатору» Закарпаття Івану Різаку. Очільника обласного осередку СДПУ(о) покарано відносно м'яко (якщо враховувати, що прокуратура Закарпаття просила Феміду засудити Різака до 12 років ув'язнення), адже фактично він відбувся легким переляком, хоча й заробив яку-не-яку судимість — за вироком суду, пана Різака засуджено до п'яти років умовно з випробувальним терміном в один рік.

Михайло Поплавський, співаючий ректор Київського університету культури і мистецтв, екс-нардеп, бізнесмен і просто людина-бренд відкрив ресторан «Кропива». На 240-му кілометрі автобану «Київ-Одеса». Попередні сім ресторанів, готелів і кафе Поплавського розташувалися на відрізку між 235 і 252 кілометрами тієї ж одеської траси (поблизу рідного села М. М. — Мечиславка Ульянівського району Кіровоградської області) по дорозі з Києва на Одесу. А «Кропива» — з руки тим, хто з Одеси до Києва їде. Недавно Михайло Михайлович на цій трасі відкрив перший елітний туалет «Поплавок». Навряд чи кого здивуєш — платний чи безплатний туалет, все-одно брудні й смердючі ці придорожні клозети. Але став би Поплавський з його грамотними бізнесовими замашками братися за таку справу, якби не нова концепція.

Навіть не знаю, як його представити. Сам Микола Іщенко російською називає себе «лекарь». А як перекласти рід його занять українською? «Лікар»? Але ж це офіційна назва з класифікатора спеціальностей. Те ж, чим займається Микола Олександрович, жодним класифікатором не передбачено, оскільки стражденних лікує він молитвою. Принаймні так він сам стверджує, і натовп «пацієнтів» у передпокої його будинку і на вулиці цьому твердженню не суперечить. Власне, слово «пацієнт» у даному разі можна писати й без лапок. Адже латиною це слово так і означає: «стражденний».

Від мого будинку до царської фортеці Малої Скіфії — рукою подати. Достатньо перетнути дві вулиці поблизу готелю «Москва», пробратись захаращеними задвірками приватного сектору до Петрівських скель, легко перестрибнути через потік, що б'є з вузької вапнякової розщелини, а далі на скелястому виступі знайти стежину, яка й виведе на плато — охоронну заповідну територію. Якихось двадцять хвилин неспішної ходи — і нинішня кримська столиця, мов на долоні, постане перед очима в усьому архітектурному і ландшафтному розмаїтті. І ти залишаєшся наодинці з її прадавньою попередницею — Неаполем Скіфським.

Відтепер визначення «спадкоємиця багатомільйонної імперії» для Періс Хілтон уже не актуальне. Дідові світської левиці набридли її вибрики, і Беррон Хілтон позбавив онуку спадщини. Власне, давно пора, бо Періс своїми епатажними витівками вельми ганьбить солідний і шанований рід. Конрад Хілтон (прадідусь Періс) і його нащадки здобували своє багатство власним потом і розумом, а не торгуючи «фейсом» та ще дечим, як це робить головна тусовщиця у світі. Нинішній старійшина роду довго терпів, але скандал із ув’язненням онуки за керування автомобілем у п'яному стані остаточно урвав йому терпець. Як повідомляє газета «Дейлі телеграф», дідусь викреслив зі свого заповіту рядок про те, що Періс має відійти 60 мільйонів доларів із його статку.

Колись двоє амбітних і талановитих, на той час іще незаможних і нікому не відомих хлопців, знімаючи квартирку за кілька кварталів від знаменитої голлівудської Алеї слави, мріяли про те, що коли-небудь там з'являться і їхні іменні зірки. Тими мрійниками були Метт Деймон та Бен Аффлек. І для одного з них наприкінці минулого тижня «зірковий час» таки настав. Деймон став 2343-ю за ліком знаменитістю, чий «пам'ятний знак» розмістився на Алеї слави.

Загальновідомо, що голуби є проблемою для будь-якого міста. Ці «птахи миру» своїм послідом «атакують» будинки, вулиці, пам'ятники і взагалі все-все. І якщо в якомусь Задрипанську на це можна не особливо зважати, то для великих культурних центрів боротьба з голубами — одне з найважливіших завдань. Що вже казати про Голлівуд, де зосереджено вершки зіркового світу.