Двоє з «президiї» засiдання уряду. (Фото Володимира СТАДНIКА.)
Міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов уже третій раз закликав присутніх займати відведені їм місця за квадратними дерев'яними столиками, але український політичний бомонд нікуди не поспішав. Міністри, керівники областей, яскраві політики, щоправда, переважно «донецької» орієнтації неквапливо прогулювалися довгими проходами і щось збуджено шепотіли один одному на вушко. Було помітно, що подвійне свято уряду, «срібний» і «золотий» ювілеї, неабияк розпирають гордістю їхні душі. Так, урядовці вчора підбивали підсумки першого півріччя та розповідали всім присутнім, що рівно рік тому українці отримали нагороду за власну активність під час виборів — коаліційний Кабмін професіоналів під егідою Віктора Януковича.
Першим через парадні двері увійшов найскандальніший спікер Верховної Ради за всю українську історію Олександр Мороз. Він діловито посміхався до Прем'єра, вдаючи, що зовсім не ображений на Віктора Януковича за його «ніж у спину» соціалістам — відмову прийти на позачергову сесію нелегітимної Ради. Третє крісло, на яке планувалося посадити Президента України, iз зали завбачливо винесли — Віктор Ющенко стримав своє слово і на врочистому засіданні не з’явився. Очевидно, помічники оперативно переписували промову Прем'єру, тому що виступав він з урахуванням цього «маленького» нюансу.
Про Віктора Ющенка пан Янукович згадав двічі: перший раз, згадуючи про підписання важливого для країни закону — «ми із спікером та Президентом». Другий раз персона Президента, причому досить масштабно, фігурувала у діаметрально протилежному контексті — мовляв, керівник держави разом із зловісними опозиційними партіями спричинив низку негараздів, які переживає держава.
Віктор Федорович не став зраджувати самому собі і в черговий раз закликав усіх присутніх подивитися один одному в очі, будучи при цьому відкритими перед українським народом. Прем'єр, як виявилося, щиро переконаний, що його країна живе за нової Конституції, і навіть не сумнівається, що день, коли пан Янукович вдруге сів на прем'єрське крісло, для нації стане історичним — на кшталт битви під Берестечком. Аналітики та політологи, які слухали ювілейний виступ Прем'єр-міністра, дійшли висновку, що таку пропорцію — море лестощів на свою адресу, агресії на опонентів, мінімум самокритики, аналізу проблем — нечасто зустрінеш навіть на дуже врочистих зібраннях. Навіть у передвиборчий період.
Із півгодинного виступу керівника Кабміну ми довідалися, що, скажімо, до вступу Віктора Януковича на свою посаду в Україні панував авторитарний режим. Але рівно рік тому лідер Партії регіонів поганою мітлою вигнав звідусіль ненависних людям гнобителів і започаткував епоху народовладдя. Одразу ж ефективно, мов швейцарські годинники, запрацювали промислові підприємства, зокрема «Укрзалізниця» та «Нафтогаз України», які через «помаранчеву» команду ледь не вилетіли у трубу. «Досить згадати безвісти зниклі 25 мільярдів гривень, отриманих від повторної приватизації «Криворіжсталі», — зробив історичний екскурс Віктор Федорович у чорні дні тоталітарного минулого.
Не обійшлося і без проколів. Так, згадавши, що «відкриття українського ринку для безконтрольного доступу імпорту боляче вдарило по вітчизняному товаровиробнику», Прем'єр, по суті, повторив звинувачення на свою адресу — що через підконтрольні «донецьким» вільні економічні зони безмитно завозиться промислова продукція, яка руйнує цілі галузі вітчизняної економіки. А згадавши, що «коаліційний уряд» відновив братні економічні стосунки з Росією, Віктор Янукович так і не пояснив, чому він не виконав своїх передвиборчих обіцянок і не домовився про дешевий газ.
Нині, на тверде переконання керівника виконавчої влади, сита і заможна Україна нагадує оазис у бурхливому морі світових проблем. Адже ми зуміли налагодити взаємини з Євросоюзом, за крок до вступу до СОТ, маємо хороші взаємини із НАТО при тому, що не мусимо туди вступати. Приблизно так перелiчив здобутки уряду пан Янукович.Зарплати в державі зросли на 23, а пенсії — на 20 відсотків, причому Прем'єр обіцяв підняти їх ще неодноразово — до виборів. Безробітних у країні найменше, але, на жаль, не до кінця ми подолали корупцію. Це сумне явище Віктор Федорович розуміє дуже своєрідно — вважає чомусь, що українська корупція найбільше процвітає не у вищих ешелонах влади, а у провінції. Як можливий спосіб, аби вдарити хапуг-чиновників по їхніх загребущих руках, Прем'єр запропонував ноу-хау — підписати угоду між Львівською областю та Донбасом, чим остаточно розвеселив «гальорку».
Пан Янукович невдоволений діями обласних керівників. Щоправда, до прізвищ не дійшло — Прем'єр зауважив, що хотів би розбудовувати з «губернаторами» «добрі партнерські стосунки». Напередодні часу «Х», коли в областях підраховуватимуть голоси, такі стосунки дорогого вартують.
Єдиним посадовцем, до якого Віктор Федорович продемонстрував усю свою уїдливість, стала керівник Фонду державного майна Валентина Семенюк — план приватизації в Україні виконано всього на 14 відсотків. «Повторюється минулорічна ситуація, коли ФДМУ переносив виконання своїх планів, а потім вони так і залишалися на папері. Вважаю, що найближчим часом треба ухвалити принципові рішення», — продемонстрував обізнаність керівник Кабміну. Почувши такий відвертий «наїзд», пані Семенюк тільки на хвилинку відсунула ілюстрований журнал, здивовано глянула на трибуну, а вже за мить продовжувала весело перешіптуватися з сусідом.
В усіх невеличких проблемах, які усе ж таки можна зустріти на неозорих просторах української економіки, пан Янукович звинуватив опозицію, яку хлібом не годуй, а дай щось дестабілізувати. Чимало законопроектів, за його словами, так і залишилося на папері через те, що Віктор Ющенко розпустив таку працьовиту та завзяту Верховну Раду. Це був найвишуканіший комплімент спікеру Олександру Морозу за останні тривожні політичні дні.
Міністр промислової політики Анатолій Головко, який виступав трохи згодом, був значно відвертішим за Прем'єра. Так, гірничо-металургійний комплекс України — гордість команди «регіоналів», виявляється, на ладан дихає. Продукція його підприємств не витримує жодної критики за якістю, і тому металургійну продукцію доводиться імпортувати. «Галузь вимагає реорганізації», — несподівано для здиваваного Януковича заявив міністр. У кризі нині перебуває і хімічна промисловість — через навальний імпорт добрив із Російської Федерації та закупівлю пластмасових виробів. Легка промисловість, яку реорганізують уже понад десятиліття, ніяк не може вийти зі штопора. Біда з військово-промисловим комплексом, чиї потужності значно перевищують потреби країни, а заборгованість із заробітної плати перевищує 60 мільйонів гривень. Складалося враження, що пан Головко або запізнився, або спав під час тріумфального виступу свого шефа і тому не знає, як швидко, ефективно й безпроблемно розвивається наша господарка під пильним оком Віктора Януковича.
Обвального падіння ціни на бензин та інші нафтопродукти найближчної осені не буде. Таку обіцянку міністра палива та енергетики Юрія Бойка останні два дні активно цитують численні інформаційні сайти. «Я таке казав?! Не може бути!» — щиро здивувався Юрій Анатолійович, коли його попросили прокоментувати, за рахунок чого мало би подешевшати пальне. Натомість, паливний міністр бадьоро відрапортував, що до підземних газових сховищ ось-ось — до 13 вересня — мають загнати 32 мільярди кубометрів російського газу. Це майже піврічний запас річного споживання газу у державі.
Ще одним джерелом постачання власних енергоносіїв, аби ми менше залежали від Росії, має стати розробка власних родовищ у Чорному морі. За оцінкою Юрія Бойка, упродовж найближчих трьох років ми можемо черпати звідти 3-8 мільярдів кубометрів щорічно. Згодом — набагато більше. Наша мета — споживати щонайбільше 60 мільярдів кубометрів газу, із них половину добувати самим, а решту закуповувати. Нині, за словами міністра палива та енергетики, Україна споживає понад 75 мільярдів кубометрів, а сама добуває не більше двадцяти мільярдів «кубиків».
Подібні наміри, звичайно, досить декларативні. Натомість, Україна збільшує виробництво електроенергії, зокрема дешевої «атомної» і планує піднімати на неї ціни при експорті (як відомо, наша держава виробляє більше електричної енергії, ніж потрібно для внутрішнього споживання. — Авт.). Втім дорожчим українське світло може стати лише для Угорщини, а ось близька нам Молдова платитиме по-старому. «Ми вже сказали, що на молдаваних заробляти не плануємо», — наголосив Юрій Бойко. Колишній «не-таківець» навідріз відмовився відповідати, чи братиме він активну участь у політичних проектах.
— Мене точно не буде у списку блоку Юлії Тимошенко! — заявив міністр.
— А в Партії регіонів? — не вгавали журналісти.
— Без коментарів.
...«Ми на 20 відсотків зменшили аварійність на залізниці, на 30 відсотків — смертність. А журналісти пишуть так, ніби у нас проблеми», — гордо заявляв у кулуарах нетонучий міністр транспорту і зв'язку Микола Рудьковський.
Йшов день, нагадаємо, напередодні якого чергові шість вагонів дружно зійшли з рейок, підзвітних пану Рудьковському. «Ось була аварія із «Столичним експресом», потім адміністрація Президента штурмувала Генпрокуратуру — ці факти, звичайно, ніяк не сприяли стабілізації у транспортній галузі».
«Ми заграємося дуже далеко», — у літньому білому піджаку сивочолий спікер Олександр Мороз посилав свої месиджі, для більшої переконливості зриваючись на крик. «Майте на увазі, що після виборів нічого не зміниться, закріпиться та співдружність політичних сил, яка є сьогодні. Ми не дамо підтасувати результати виборів, не дамо, — підняв правицю Олександр Олександрович. — Не треба займатися гризнею!».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
