Поплавський покаже, як кропиву любити!

02.08.2007
Поплавський покаже, як кропиву любити!

      Михайло Поплавський, співаючий ректор Київського університету культури і мистецтв, екс-нардеп, бізнесмен і просто людина-бренд відкрив ресторан «Кропива». На 240-му кілометрі автобану «Київ-Одеса». Попередні сім ресторанів, готелів і кафе Поплавського розташувалися на відрізку між 235 і 252 кілометрами тієї ж одеської траси (поблизу рідного села М. М. — Мечиславка Ульянівського району Кіровоградської області) по дорозі з Києва на Одесу. А «Кропива» — з руки тим, хто з Одеси до Києва їде. Недавно Михайло Михайлович на цій трасі відкрив перший елітний туалет «Поплавок». Навряд чи кого здивуєш — платний чи безплатний туалет, все-одно брудні й смердючі ці придорожні клозети. Але став би Поплавський з його  грамотними бізнесовими замашками братися за таку справу, якби не нова концепція. В його чистому і ароматному туалеті з кількома видами рідкого мила за одну гривню можна 125 телеканалів подивитися, душ прийняти і волосся висушити, музику послухати. Михайло Михайлович каже, що такі VIP-«поплавки» поставить по всій Україні, «тому що культура починається з туалетів». Я подумала, може, Поплавському віддати в оренду кілька трас, будуть зразково-показові дороги для єврочиновників та наших поважних осіб — нехай думають, що вся Україна така чиста, цивілізована і ошатна.

      Ресторатор Михайло Поплавський намагається використовувати національні архетипи для своїх кафе і ресторанів. Перший його заклад називався «Батьківська хата» і позиціонувався як ресторан братів Поплавських, відкритий на честь покійного батька Михайла Романовича. В ньому, крім фотографій самого Мих Миха, на стінах — родинні карточки, в залi — дерев'яні столи і лави, вишиті рушники, колоски у глечиках, пучки трав, старовинні музичні інструменти — все нагадує інтер'єр традиційної української сільської хати. І меню відповідне. Їжа максимально наближена до домашньої, а ще краще — традиційної сільської, нагадає дитинство у бабусі чи родичів і не може не розчулити. Пам'ятаєте, навіть злостивий паризький ресторанний критик Антуан Его із мультика «Рататуй» розтанув і змінив гнів на милість після того, як скуштував суп рататуй, що нагадав йому мамине «перше». Крім «Батьківської хати», Михайло Михайлович відкрив кафе «Вареники» (більше 50 видів однойменних українських кулінарних шедеврів), ресторан-гриль «Сало», тепер ось — ресторан «Кропива». Головне, що до кожного ресторану у Поплавського як не пісня, то хоч рядок із власного репертуару знайдеться, і він не соромиться поєднувати шоу-бізнес і ресторанний в єдиний бренд. Як досвідчений бізнесмен, ректор культурного вузу не любить складати всі яйця в один кошик, тож на випадок якогось «балуваного» іноземця чи нашого Гаргантюа, котрий на «поплавському» відтинку одеської траси все українське перепробував, він побудував ресторан східної кухні «Палац Султана» (шеф-кухаря виписали iз Узбекистану),  демократичний, в стилістиці героїв Ільфа і Петрова кафе-бар «На Одесу» i ностальгiйну столовку «СССР».

      Якщо в попередніх ресторанах співаючий ректор втілив найрізноманітніші кулінарні фішки, що ж нового можна придумати в новому? Нова фішка — в кропиві. В прямому сенсі цього слова. Своїх гостей, які приїхали на відкриття ресторану, Поплавський частував борщем із кропивою, пловом з кропивою, яєчнею з кропивою, салатами, млинцями і навіть хлібом із кропивою. Це тепер кропивою здебільшого частують  неслухняних дітей по голих сідницях, а в давнину її і козаки, і селяни споживали в їжу і вміли приготувати так, що пальчики оближеш. До цих страв у господаря є відповідне частування — п'ять видів горілки: «Мамина настоянка «Кропива», «Чарочка від Михайла Поплавського на кропиві», «Чарочка від Михайла Поплавського медово-перцева», «Кропива на краплях роси» і горілка «Кропива». Віталій Козловський, Павло Зібров, Наталя Валевська, Анатолій Матвійчук, дует «Доміно» продегустували «зелене меню» і залишилися задоволеними. По співу було видно, що кропива надихає. А «Міс Україна-Всесвіт-2006» Інна Цимбалюк весь вечір не відходила від Поплавського.

      До речі, сам «батько» бренду рекомендує вживати свою кропив'яну колекцію із «Домашньою ковбасою», яка подається у глиняних горщиках залита смальцем. Часто по цю ковбасу приїжджають із Києва, тож столична мережа супермаркетів «Фуршет» взяла на реалізацію «поплавські» горщики з ковбасою iз горiлкою «Кропива».

      Михайлу Поплавському мало всіх його регалій, іпостасей і рольових ігор, схоже, він претендує на ідеолога національного харчування. «Як українець до восьмого коліна, я хочу, щоб наша нація була здоровою, як наші предки, щоб ми не харчувалися ковбасами з безліччю наповнювачів та консервантів, вакуумними консервами для країн третього світу. Здорова їжа з екологічно чистих продуктів — цей девіз має стати принципом національного ресторанного бізнесу». За словами Поплавського-ресторатора, м'ясо на його кухні надходить безпосередньо із власної свиноферми і птахоферми, городина із 3800 гектарів полів. Він є головою спілки власників земельних паїв. Вигідно для виробників сільгосппродукції — смачно для відвідувачів.

      До всього, бувають дні, коли Михайло Михайлович одягає кухарський ковпак, білий фартух і сам частує гостей. Інколи, знаєте, приємно перехилити чарку «Кропиви» з мозковим центром усього цього бізнесу, «юним орлом», не простим сільським чоловіком, який безупинно співає в телевізорі про мамину вишню в саду, рідне село, сало, кропиву і Україну.

 

Хіти в меню від Поплавського

«Чарочка від Поплавського» (горілка «Кропива», канапе з салом, з домашньою ковбаскою, малосольний огірочок та бочковий помідорчик).

«Окрошка» (подається в льодовій тарілці).

«Капусняк у хлібній скоринці» (з реберцями молодої свинки).

«Українська корида» (бичачі яйця, смажені з цибулею).

«Бабусина гостинність» (свинина, деруни, морква, цибуля).

«Крученики з телятини» (телятина, чорнослив, копчений підчеревок, соус).

«Борщ з реберцями молодої свинки».

«Мамина сирна запіканка» (з сиру, виготовленого із запашного домашнього молока).

«Батьківська закуска» (це не просто сало: сало в паприці, свіжа підчеревина, сало копчене, сало шпиговане часником, зеленню, спеціями).

  • Пий до дна. Це корисно

    Хоча мешканцям України гріх скаржитися на брак питної води, проте більшість громадян нашої держави таки не відає, що п’є. І не тому, що вони байдужі до свого здоров’я. Просто в культурі споживання Н2О у нас ще не склалися традиції лабораторних досліджень якості води, взятої з криниць власних обійсть, не кажучи вже про аналізи хлорованої «гримучої суміші», що тече поржавілими водогонами на кухні міських квартир. Однак вітчизняні науковці–медики б’ють на сполох: вода стає однією з основних причин зростання захворюваності українців, зокрема зашлакованості кровоносних судин, холециститів, виразок шлунка, вірусного гепатиту А і навіть порушень функцій головного мозку.

    Розвинуті країни світу цю загрозливу проблему успішно розв’язують шляхом збільшення видобутку і споживання природної столової води з мінералізацію менше 1,0 г/куб. дм, добутої із надр екологічно чистих територій. >>

  • Тут не стрiляти!

    Уряд підтримав постанову про «Про затвердження такс для обчислення розміру збитків від порушень законодавства про природно–заповідний фонд», якою передбачено уп’ятеро підвищити штрафи за нищення диких тварин і птахів, незаконну вирубку дерев та забруднення земель. Відтепер за несанкціонований проїзд територією заповідників доведеться викласти вже не кілька десятків, а кількасот гривень, а саме — 208 грн. за легковий автомобіль (раніше — 40 грн.), а за машину більших габаритів, приміром, автобус — 286 грн. (раніше — 55 грн.). >>

  • Великі претензії короткого метра

    Фестиваль короткометражних фільмів Wiz–Art у мистецькому просторі країни дебютував як однойменний фестиваль мистецтв 2008 року. З того часу, дещо переінакшивши назву, Wiz–Art є обов’язковим атрибутом літнього Львова. Цього року шостий фестиваль короткометражок зробив помітний маневр у бік масового глядача, увазі якого була запропонована серія спеціальних сеансів за межами центру Львова. Таким чином львівська периферія стала майданчиком для безкоштовного перегляду кіно від фестивалю Wiz–Art. Глядачі подивилися 20 короткометражних стрічок. Серед яких була і відома «Алкоголічка» Юлії Гонтарук, яка вже заявила про себе на кількох фестивалях, у тому числі — й на «Золотому абрикосі» в Єревані. Публіка «на районах» переглянула дві спеціально сформовані програми — «Вічно молоді» та «Помста підлітків». >>

  • Поле битви

    У Тальнівському районі сільськогосподарське товариство «Урочище Журавське» не може добитися законного права господарювати на орендованiй землі. Бо тими гектарами самовільно користується інше тамтешнє ТОВ «ВП Імпульс Плюс». >>

  • А тоді — «горбатий»!

    «Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

    Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків». >>

  • Вареник–рятівник

    50 видів вареників, млинці з м’ясом, сиром, капустою та ще й традиційні українські «Хріновуха» та «Медовуха» — ось далеко не повний список того, що проїжджі автобаном «Київ—Одеса» могли безкоштовно скуштувати в неділю на 236–му кілометрі траси. Саме там для всіх подорожуючих та відвідувачів мережі ресторанів «Батьківська хата» великий оригінал і народний ресторатор Михайло Поплавський відкрив «Пам’ятник варенику, який переміг кризу 2009 року».

    Оскільки подія припала на переддень посту, то присутні скористались чи не останньою в найближчі сім тижнів можливістю розважитись: хто з пам’ятником фотографувався, хто м’яса наїдався. Проте більшість танцювала, пританцьовувала, а ще підспівувала запальні українські пісні — на честь відкриття пам’ятника варенику вони лунали весь день. >>