Михайло Поплавський, співаючий ректор Київського університету культури і мистецтв, екс-нардеп, бізнесмен і просто людина-бренд відкрив ресторан «Кропива». На 240-му кілометрі автобану «Київ-Одеса». Попередні сім ресторанів, готелів і кафе Поплавського розташувалися на відрізку між 235 і 252 кілометрами тієї ж одеської траси (поблизу рідного села М. М. — Мечиславка Ульянівського району Кіровоградської області) по дорозі з Києва на Одесу. А «Кропива» — з руки тим, хто з Одеси до Києва їде. Недавно Михайло Михайлович на цій трасі відкрив перший елітний туалет «Поплавок». Навряд чи кого здивуєш — платний чи безплатний туалет, все-одно брудні й смердючі ці придорожні клозети. Але став би Поплавський з його грамотними бізнесовими замашками братися за таку справу, якби не нова концепція. В його чистому і ароматному туалеті з кількома видами рідкого мила за одну гривню можна 125 телеканалів подивитися, душ прийняти і волосся висушити, музику послухати. Михайло Михайлович каже, що такі VIP-«поплавки» поставить по всій Україні, «тому що культура починається з туалетів». Я подумала, може, Поплавському віддати в оренду кілька трас, будуть зразково-показові дороги для єврочиновників та наших поважних осіб — нехай думають, що вся Україна така чиста, цивілізована і ошатна.
Ресторатор Михайло Поплавський намагається використовувати національні архетипи для своїх кафе і ресторанів. Перший його заклад називався «Батьківська хата» і позиціонувався як ресторан братів Поплавських, відкритий на честь покійного батька Михайла Романовича. В ньому, крім фотографій самого Мих Миха, на стінах — родинні карточки, в залi — дерев'яні столи і лави, вишиті рушники, колоски у глечиках, пучки трав, старовинні музичні інструменти — все нагадує інтер'єр традиційної української сільської хати. І меню відповідне. Їжа максимально наближена до домашньої, а ще краще — традиційної сільської, нагадає дитинство у бабусі чи родичів і не може не розчулити. Пам'ятаєте, навіть злостивий паризький ресторанний критик Антуан Его із мультика «Рататуй» розтанув і змінив гнів на милість після того, як скуштував суп рататуй, що нагадав йому мамине «перше». Крім «Батьківської хати», Михайло Михайлович відкрив кафе «Вареники» (більше 50 видів однойменних українських кулінарних шедеврів), ресторан-гриль «Сало», тепер ось — ресторан «Кропива». Головне, що до кожного ресторану у Поплавського як не пісня, то хоч рядок із власного репертуару знайдеться, і він не соромиться поєднувати шоу-бізнес і ресторанний в єдиний бренд. Як досвідчений бізнесмен, ректор культурного вузу не любить складати всі яйця в один кошик, тож на випадок якогось «балуваного» іноземця чи нашого Гаргантюа, котрий на «поплавському» відтинку одеської траси все українське перепробував, він побудував ресторан східної кухні «Палац Султана» (шеф-кухаря виписали iз Узбекистану), демократичний, в стилістиці героїв Ільфа і Петрова кафе-бар «На Одесу» i ностальгiйну столовку «СССР».
Якщо в попередніх ресторанах співаючий ректор втілив найрізноманітніші кулінарні фішки, що ж нового можна придумати в новому? Нова фішка — в кропиві. В прямому сенсі цього слова. Своїх гостей, які приїхали на відкриття ресторану, Поплавський частував борщем із кропивою, пловом з кропивою, яєчнею з кропивою, салатами, млинцями і навіть хлібом із кропивою. Це тепер кропивою здебільшого частують неслухняних дітей по голих сідницях, а в давнину її і козаки, і селяни споживали в їжу і вміли приготувати так, що пальчики оближеш. До цих страв у господаря є відповідне частування — п'ять видів горілки: «Мамина настоянка «Кропива», «Чарочка від Михайла Поплавського на кропиві», «Чарочка від Михайла Поплавського медово-перцева», «Кропива на краплях роси» і горілка «Кропива». Віталій Козловський, Павло Зібров, Наталя Валевська, Анатолій Матвійчук, дует «Доміно» продегустували «зелене меню» і залишилися задоволеними. По співу було видно, що кропива надихає. А «Міс Україна-Всесвіт-2006» Інна Цимбалюк весь вечір не відходила від Поплавського.
До речі, сам «батько» бренду рекомендує вживати свою кропив'яну колекцію із «Домашньою ковбасою», яка подається у глиняних горщиках залита смальцем. Часто по цю ковбасу приїжджають із Києва, тож столична мережа супермаркетів «Фуршет» взяла на реалізацію «поплавські» горщики з ковбасою iз горiлкою «Кропива».
Михайлу Поплавському мало всіх його регалій, іпостасей і рольових ігор, схоже, він претендує на ідеолога національного харчування. «Як українець до восьмого коліна, я хочу, щоб наша нація була здоровою, як наші предки, щоб ми не харчувалися ковбасами з безліччю наповнювачів та консервантів, вакуумними консервами для країн третього світу. Здорова їжа з екологічно чистих продуктів — цей девіз має стати принципом національного ресторанного бізнесу». За словами Поплавського-ресторатора, м'ясо на його кухні надходить безпосередньо із власної свиноферми і птахоферми, городина із 3800 гектарів полів. Він є головою спілки власників земельних паїв. Вигідно для виробників сільгосппродукції — смачно для відвідувачів.
До всього, бувають дні, коли Михайло Михайлович одягає кухарський ковпак, білий фартух і сам частує гостей. Інколи, знаєте, приємно перехилити чарку «Кропиви» з мозковим центром усього цього бізнесу, «юним орлом», не простим сільським чоловіком, який безупинно співає в телевізорі про мамину вишню в саду, рідне село, сало, кропиву і Україну.
Хіти в меню від Поплавського
«Чарочка від Поплавського» (горілка «Кропива», канапе з салом, з домашньою ковбаскою, малосольний огірочок та бочковий помідорчик).
«Окрошка» (подається в льодовій тарілці).
«Капусняк у хлібній скоринці» (з реберцями молодої свинки).
«Українська корида» (бичачі яйця, смажені з цибулею).
«Бабусина гостинність» (свинина, деруни, морква, цибуля).
«Крученики з телятини» (телятина, чорнослив, копчений підчеревок, соус).
«Борщ з реберцями молодої свинки».
«Мамина сирна запіканка» (з сиру, виготовленого із запашного домашнього молока).
«Батьківська закуска» (це не просто сало: сало в паприці, свіжа підчеревина, сало копчене, сало шпиговане часником, зеленню, спеціями).
