Справедливості заради слід сказати, що напис на кашкетиках «Коса внутри» мав і український відповідник — «Коса всередині». І «всередині», і «внутри» стосувалося Юлиних прихильників, які зібрались — у неділю на з'їзд Блоку Тимошенко. Делегати віддавали перевагу більш стриманому креативу — білим футболкам із червоними серцями і написом «ВірЮ» (на спині було продовження — «Вірю в Україну»). Або, як варіант: «ДумаЮ» (про Україну) та «КохаЮ» (її ж). Зате технічно-допоміжна частина з'їзду відривалася по повній: дівчата нап'яли топіки «Хочу заміж за БЮТівця», хлопці — «Большие мальчики за Юлю». Цікаво, що в рекламі БЮТ досить гармонійно співіснували дві мови — наша «калинова» та чужа-нерідна, яку Тимошенко з трибуни партз'їзду пообіцяла до статусу державної не допускати в жодному разі.

Головна партія правлячої коаліції свій з'їзд у суботу провела з помпою, гідною зібрань КПРС. Форум розбили на два етапи — робочий і святковий. Для цього довелося винайняти Палац «Україна» та Палац спорту — відповідно, найпрестижніший та найбільший зали країни. Ці споруди всіляко причепурили символікою партії і зовні, і всередині, а до «України» навіть простелили синій килим. Такий шик мав піднімати дух своєї команди і впливати на виборців. У нинішні часи подібний стиль проведення з'їздів часто використовують у США. Що й не дивно, з огляду на присутність у команді Януковича американських політтехнологів.

Президент України Віктор Ющенко від імені держави висловив повагу до пам'яті всіх невинних жертв Великого терору 1937—1938 років, передає прес-служба глави держави. «Ми поділяємо біль кожного народу, чиї найкращі сини та дочки стали жертвами тоталітарного режиму», — говориться в месиджі Ющенка. Насправді ж жертвами режиму ставали не тільки найкращі, а й цілком звичайні «сини і дочки». Бо, як слушно зауважив в коментарях для «УМ» політв'язень брежнєвської доби Василь Овсієнко, «це в наш час КДБ доправляло до таборів найякісніші «кадри» — людей, які вже були відзначені певними якостями і могли в теперішньому чи майбутньому зашкодити радянському устрою. Сталінські ж репресії передбачали нищення цілих верств населення — згідно з плановими чистками». Штампи і шаблони у виконанні президентської прес-служби не справляють враження безнадійних промахів, але вони водночас є досить промовистими сигналами про те, що захід проведено на необхідному декларативному рівні. Тобто все згадано, висловлено і оплакано. А відтак — забуто.

Пригадується, кілька років тому співачка Лоліта, відкинувши будь-які комплекси з приводу свого віку, гайнула містами Росії та близького зарубіжжя з туром «Мені 43, а хто дасть?». Від сьогоднішньої ювілярки новин щодо гастрольного туру поки що не надходило. Але якщо Софія Ротару має таку ідею, то в назві шоу про свій вік може згадувати так само сміливо, як це зробила її колега. Об'єктивно шістдесятирічна Ротару виглядає значно молодшою, а якщо вже торкатися «творчого боку медалі», то тут співачка дасть фору більшості своїх колег.

Як відомо, з прекрасним і корисним у нашого класика Максима Рильського асоціювалися, відповідно, троянди й виноград. Проте сьогодні в Криму дещо підкоригували б поета. Бо ніжні троянди, скажімо сорту Лада, одночасно можуть радувати око і приносити чималу конкретну користь у грошовому еквіваленті. Причому не меншу, ніж та ж сонячна хмільна ягода. Щоправда, не самі квіти як такі, а продукти переробки пелюстків — дистиляційна ефірна олія, Р-вітамінній комплекс, конкрет «К» (витяжка), туалетна вода тощо. Нічого дивного — покупці на світових ринках сьогодні готові віддати до 10 тисяч доларів США за кілограм якісної трояндової олії. Принаймні таку цифру назвав мені заступник директора Інституту ефіроолійних і лікарських рослин УААН з науки, доктор технічних наук, заслужений винахідник України, професор Володимир Шляпников. До слова, під його орудою нещодавно розроблено концепцію розвитку ефіроолійної галузі в Криму. Вона вже ухвалена місцевим профільним міністерством і має пройти аналогічну процедуру у вищих інстанціях автономії. На стадії юридичного оформлення і республіканська асоціація виробників ефіроолійної продукції. А минулого тижня на базі вищезгаданого закладу і ВАТ «Комбінат «Кримская роза» відбулася виїзна республіканська нарада щодо перспектив розвитку галузі.

У культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал» кипить підготовка до реставраційних робіт. Українці зносять зайві будівлі, вичерпують відрами воду з ям після археологічних розкопок Воздвиженського монастиря у старому Арсеналі, які треба якомога швидше засипати, і готують територію до будівельних робіт. З дня на день сюди приїдуть представники компанії «Штрабаг» (Австрія—Німеччина) і навпроти Києво-Печерської лаври почнеться робота.

І наше культурне життя продовжує еволюцію. Еквівалентом нудних радянських літературних читань, що лише присипали натхнення, марнували час — стала вибухова i емоційна слем-культура, що є розкутим, а інколи розпусним перформенсом.

У середу в Шаргороді відкрився Літній архітектурний пленер-практикум «Арт-містечко: Шаргород 2007». У маленьке містечко на Вінниччині, де, як у Вавилоні, колись уживалися люди різних національностей і конфесій, з'їдуться молоді архітектори з України, Росії, Австрії, Ізраїлю й Угорщини. Вони насамперед розроблятимуть проект містобудівної реконструкції Шаргорода, а потім уже проведуть майстер-класи і лекції («Сучасна архітектура й історична спадщина»), зустрічі і «круглі столи» («Шляхи перетворення історичної забудови малих міст. Суміщення традиції й досвіду сучасної архітектури»), навчатимуть дітей мистецтву архітектури.

Наша країна розмаїта пісенними традиціями. Утім так склалося, що кожен «регіон» співає своєї, а цілісної картини пісенної культури українства майже ніхто не представляє. Троє львівських музикознавців-етнологів вирішили змінити цю ситуацію і ось уже понад п'ять років знайомлять Україну з усім багатством її фольклорної спадщини — регіональними особливостями українського автентичного співу, невичерпністю обрядових і ліричних пісень усіх етнічних земель свого народу.

Похід на аеропорт, а також скликати власний Майдан, мешканці сіл Щасливе та Гора Бориспільського району обіцяють у тому випадку, якщо влада не зверне увагу на їхню проблему. Втрачати їм нічого, адже нахабним чином у них забрали найцінніше — землю. До таких радикальних дій простих людей спонукало те, що їхні попередні протести, коли вони перекривали трасу, пікетували Київський обласний господарський суд тощо, не дали бажаного результату. Справжні власники земельних ділянок найближчим часом збираються звернутися з листами до Президента Віктора Ющенка та Прем'єр-міністра Віктора Януковича по допомогу.