Біля кіоску, в якому з 1994 року цілодобово продавали дешеву горілку та цигарки, здавна збиралися компанії «хануриків». Здається, банальна, хоча й не надто приваблива картина, якби не одна деталь. Кіоск розташовувався на території студмістечка провідного ВНЗ Донбасу — Донецького національного університету.

Імена українців, які прославилися своїми математичними здобутками, — Михайла Остроградського, Віктора Буняковського, Георгія Вороного, Михайла Кравчука, — відомі в усьому світі. Ще один відомий вітчизняний математик — Анатолій Скороход, академік Національної академії наук України, дійсний член Академії мистецтв і наук США, всесвітньо відомий фахівець у галузі теорії ймовірностей і математичної статистики. Нещодавно в Національному університеті ім. Тараса Шевченка відбулася Міжнародна наукова конференція «Простір Скорохода. 50 років по тому», присвячена розвитку наукових напрямів в теорії випадкових процесів.

Він та фізик-атомник Григорій Шарпак — двоє нині живих нобелівських лауреатів, що народилися в Україні. Хлопчик, названий Роалдом на честь видатного норвезького дослідника Руальда Амундсена, народився у місті Золочеві (сучасна Львівська область), що входило тоді в територію Другої Речі Посполитої. Мости, які зводив його батько-інженер, досі збереглися в місті та довколишніх селах. Мати Роалда працювала вчителькою в місцевій школі. Однак уже в липні 1941 року сім'ю переселили в єврейське гетто, а звідти відправили в табір примусової праці. Це був типовий поворот у долі євреїв, які потрапили в пастку нацизму і комунізму. Вельми промовисті цифри: перед Другою світовою війною у рідному для Роалда Золочеві проживало майже чотири тисячі євреїв, а внаслідок Голокосту залишилося живими тільки двісті.

Молода і талановита художниця, учасниця групи «Р.Е.П.», активістка різноманітних виставок сучасного мистецтва, представила у галереї «Мистецький арсенал» проект «Моржі»», який є продовженням циклу «Велетні». Художниця заявила про себе серією «Дачні мадонни» 2004-го року, після чого наступним кроком стають «Революціонери» і «Купальниці», «Моржі» — логічне продовження. З одного боку, випускниця Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури іронізує над своїми персонажами, з іншого — підносить їх. У вівторок на відкритті виставки журналістка «УМ» поставила художниці кілька запитань.

Літній відпочинок в українській хаті-мазанці у полтавському селищі Юрки подарував художниці Оксані Одайник відчуття первісної зрідненості з могутністю рідної землі, фантастичну можливість насолоджуватися блискучими сонячними краєвидами, вдихати аромат польових квітів у зворушливий момент заходу сонця. Унікальна особливість творчості Оксани Одайник полягає в тому, що на відміну від тендітних жінок-художниць, котрі пишуть на пленері маленькі етюдні твори, а потім у тиші київської майстерні перетворюють їх на великі полотна, вона одразу працює лише з полотнами великого формату і навіть останні мазочки накладає на полотно, ні на крок не відходячи від «натури». Результат — гармонійна кольорова гама, ясність та свіжість першого враження, особливо в таких творах, як «Моє літо в Юрках».

Цей унікальний дитячий фольклорний гурт водночас первісно-глибинний і модерний. Адже його учасники доносять до глядача автентичну традицію зовсім по-сучасному. Діти, як згусток енергії, подвоюють запал архаїчних співанок, співзвучних природним стихіям і помножують усе це веселою грою скрипки й бубна, танками, символічними обрядодіями. Отож, будять в однолітках і дорослих радість, приспану сірими буднями. Чому такий життєрадісний фольклор доступний сьогодні не всім охочим до нього дітям — наша розмова з відомим музикантом, фольклористом, керівником дитячого гурту «Дай Боже» Ольгою Мельник.

«Макіяж», сережки і художнє татуювання у первісних племен, на відміну від нас, «цивілізованих», застосовували переважно чоловіки. Таке оздоблення обличчя й тіла обумовлене традицією, і про справжню моду навряд чи можна говорити. Отож якщо в одному племені розмальовують щоки і носять прикраси в носі, а в іншому розфарбовують лоба й чіпляють щось блискуче до вух, то декор малюнка і форма прикрас можуть дещо варіюватися (хоча все ж у визначених рамках), але самі місця нанесення фарб і навішування прикрас залишаються незмінними.
Усі способи прикрашати тіло обумовлювалися традиціями й обгрунтовувалися в міфах. Зокрема, у гвінейських тома татуювання на спині означало сліди зубів Великого Духа, який нібито пожирав хлопчиків при ініціації, а потім випльовував їх уже як дорослих чоловіків.

Мабуть, коли десятирічна Емма Уотсон підписувала (через посередництво батьків) контракт на зйомки у першому фільмі про Гаррі Поттера, то навіть уявити собі не могла, як їй насправді пощастило. Адже поки що єдина в її акторській кар'єрі роль подружки Гаррі — Герміони — принесла Еммі не лише всесвітню славу, а й чималі гроші. Навіть якщо Уотсон більше ніколи у своєму житті не отримає жодної зарплати, то з голоду точно не помре.

Камерон Діаз, розійшовшись із Джастіном Тімберлейком, від самотності не страждає. Навколо довгоногої красуні завжди в'ється чимало залицяльників, і ось нарешті Кем, схоже, обрала одного з них для «серйозних» стосунків. За інформацією західних таблоїдів (отриманою, звісно, з «наближених до актриси джерел»), Діаз віднедавна зустрічається з британським банкіром, спадкоємцем легендарної династії мільйонерів Девідом Ротшильдом.

Студія мультфільмів «Піксар» невдовзі почне роботу над «сіквелом» історії про «живих» автомобілів. Як інформує сайт Kolesa.ru, фільм «Тачки-2» з'явиться на широких екранах через два роки — влітку 2009-го.