Святослав Піскун особисто звернувся до Шевченківського суду м. Києва з позовом щодо оскарження указу Президента Віктора Ющенка про звільнення його з посади Генерального прокурора. Про це в інтерв'ю агенції УНІАН повідомив заступник глави секретаріату Президента Ігор Пукшин. «...Тобто він добре розуміє, що ухвала Солом'янського суду (про його поновлення) є «липовою», — сказав Пукшин.

Уже давно не секрет, що в русифікованому Донецьку окремі носії панівної в цих краях мови почувають себе не зовсім комфортно та впевнено. І вдень, і вночі ввижається їм, горопахам, що російську мову тут притісняють, обмежують, ігнорують і взагалі підступно доводять до занепаду з метою остаточно витіснити з інформаційного простору та всіх-всіх сфер життя. Само собою, за таких умов мовно заклопотані персони не сидять склавши руки. Чергове тому підтвердження — на останній перед літньою перервою сесії депутати Донецької міськради прийняли Програму розвитку російської мови до 2011 року.

25 травня

Верховна Рада 259 голосами ухвалює постанову, якою називає указ Президента про перепідпорядкування внутрішніх військ, розпорядження про посилення охорони Генпрокуратури такими, що не тягнуть юридичних наслідків і не підлягають виконанню, та зобов'язує Кабмін забезпечити неухильне виконання Міністерством внутрішніх справ закону про ВВ МВС й інших загонів.

Міністр внутрішніх справ Василь Цушко заявляє, що внутрішні війська й надалі підпорядковуються йому, і запевняє, що зробить усе, аби ВВ діяли тільки в рамках закону і, як і всі підрозділи МВС, виконували тільки його розпорядження.

Несподівано. Саме це слово найчастіше лунало в перших оцінках результатів конкурсу «Міс Всесвіт-2007», який проходив у столиці Мексики вчора рано-вранці за українським часом. Справді, на перемогу «міс Японії» мало хто робив ставки (окрім, звісно, її співвітчизників). І не тому, що чарівна Рійо Морі не заслуговувала на корону, — вона була гідна перемоги принаймні не менше, ніж іще зо два десятки учасниць. Просто надто вже відвикли знавці й спостерігачі від того, що на «американському» конкурсі, де найчастіше тріумфують представниці США та Латинської Америки, можуть перемагати і японки. Власне, досі таке траплялося лише раз — аж 48 років тому. Втім, українки, наприклад, не здобували корону «Міс Всесвіт» жодного разу. І цього року, на жаль, теж. Є до чого прагнути...

В останні вихідні травня традиційно відзначається День Києва. Щоправда, сьогодні кияни сприймають цей день не як свято, а як привід для поминок за містом, яке вони втратили. Втім, може, зміни, що відбулися у зовнішньому вигляді української столиці останніми роками, не такі вже й погані, а наші нарікання — то лише результат банального людського консерватизму? З цим запитанням кореспондент «УМ» звернулася до відомого києвознавця Анатолія Макарова. Анатолій Миколайович — автор унікального видання «Малая энциклопедия киевской старины», що захоплююче розповідає про незначні, на перший погляд, явища та ознаки київського побуту позаминулого століття, з яких, проте, і складалося реальне життя міста.
Особисто я, прочитавши цю книжку, помітила аналогію між багатьма тодішніми міськими реаліями і нинішніми. В ХІХ столітті на будівельних роботах у Києві також були зайняті переважно сезонні робітники, що приїжджали з усіх усюд, аристократи та міщани часто влаштовували благодійні аукціони, процвітали, як і нині, гральний бізнес (щоправда, на відміну від сьогодення картярські притони були підпільними) та проституція. А ще можна провести аналогію між «обжорками» — місцями на вулицях та площах, де продавали гарячу їжу для невибагливої публіки, та сьогоднішніми жіночками, що ходять базарними рядами з вигуками «Гарячі обіди» та «Чай, кофе, капучіно», «потішними вогнями» (видовищами, що ледь не щотижня влаштовувалися у місті за часів керування генерал-губернаторів Милорадовича та Черткова) і сучасною модою на феєрверки. Та й критика дій влади щодо розбудови міста в ті часи також була...

Навіть жителі Вінниччини про підземні розробки, які ведуться в краї, знають мало. Коли в бесідах із земляками принагідно заходить мова про шахти, що діють на теренах області, співрозмовники зазвичай недовірливо скошують очі: «Які ще шахти? У нас тут що — Донбас?» Ну а мешканцi iнших областей i поготiв дивляться на Вiнниччину як на регiон винятково аграрний. Проте життєві та економічні реалії примушують такий стереотип серйозно захитатися. Заради повноти картини почати розповідь нам доведеться здалеку.

Днями лідер вітчизняного енергомашинобудування був атакований загоном бритоголових молодиків. Майже три десятки дужих хлопців, озброєних нунчаками та ножами, ввірвалися до кабінету виконуючого обов'язки гендиректора Віктора Суботіна і наказали покласти реквізити підприємства на стіл. Приводом для несподіваного візиту стало рішення Господарського суду Києва, яким пан Суботін був відсторонений від виконання покладених на нього обов'язків. Але оскільки до Харкова ця новина на той час ще не встигла дійти, заводчани вдарили на сполох. Рейдерські вилазки у місті вже давно нікого не дивують. Але одна справа, коли жертвою атаки стають дрібні підприємства чи супермаркети, і зовсім інша— коли промисловий гігант стратегічного значення, на якому працює понад п'ять тисяч чоловік.

У свої неповні тринадцять учень запорізького ліцею «Перспектива» Артур Пісковський устиг піднятися на вершини кількох подіумів. Торік восьмикласник став міні-містером України. Дебютний успіх, власне, і дав юному запоріжцю шанс посперечатися ще й за світову корону.

Влада Сіверськодонецька провела цього тижня досить незвичну акцію. На день було припинено проведення всіх фінансових операцій, що стосуються міської ради, її виконкому та всіх комунальних підприємств міста. Цілий день вони нічого не купували і ні з ким не розраховувалися за раніше придбані матеріали та послуги. У такий спосіб «батьки міста» протестували проти існуючої в державі системи тендерних закупівель.

«Симфонія тисячі виконавців» — так назвали Восьму симфонію Густава Малера після прем'єри в 1906 році, коли на сцену вийшли 1030 музикантів.
29 травня у Києві відбудеться презентація знаного твору Густава Малера у концерті «Національна філармонія в Національній опері». Про підготовку до грандіозного дійства, а також про поточну музичну ситуацію розповідає генеральний директор Національної філармонії, народний артист України Дмитро Іванович Остапенко.