Справа, яку обрав Олег Савкін, — акторство. Якось він сказав: «Гадаю, я — на своєму місці, бо мені подобається та робота, якою займаюся». Олег активно працював у кіно (фiльми «Смерть шпiонам», «Вiйна», «Два кроки до тишi»).
Театральні ж роботи Олега — це свідчення того, що актор, котрий поважає свою справу й щоденно обмежує себе заради неї, у будь-якому образі достукається до душі глядача.

З листопада 2005-го Національний олімпійський комітет України визначає найкращого спортсмена місяця. Проте, напевно, ще ніколи за цей час президент НОК України, вручаючи пам'ятну статуетку та грошову премію лауреату, не був таким розчуленим. Днями Сергій Бубка на такій церемонії сказав: «Юрій Нікітін довів свій професіоналізм, високий клас та волю до перемоги під час Олімпіади в Афінах. Потім була важка травма і тривале відновлення. Приємно, що Юра знову повернувся до кола провідних батутистів світу і сповнений сил довести свій клас на Олімпіаді-2008 в Пекіні».
Отже, лауреат НОКівського червня — батутист Юрій Нікітін. Нагадаємо, що у перший місяць літа олімпійський чемпіон Афін 28-річний спортсмен двічі святкував перемоги на етапах Кубка світу зі стрибків на батуті у Бельгії та Болгарії.
Наскільки важко, маючи за плечима найвище для спортсмена досягнення в кар'єрі, змусити себе повернутися у великий спорт, можете собі уявити. В українського гімнаста перед очима був приклад російського колеги Олександра Москаленка, який після тріумфу в Сіднеї-2000, важких травм та тимчасового «відрядження» у нафтовий бізнес знайшов у собі сили скинути десятки кілограмів зайвої ваги та в 35 років приїхав у Афіни, щоб боротися за «золото». Москаленкові Нікітін залишив «срібло», але здобув повагу його наставника Віталія Дубка, слова якого як слова конкурента мають велику вагу: «Не скажу, що перевага олімпійського чемпіона була вражаючою, але Нікітін, без сумніву, був найкращим. Юрій після серії успіхів набув упевненості у собі, і перемогти його тепер значно важче. В українця практично немає слабких місць. Висота польоту, чистота рухів, складність — усе на рівні. За рівності iз суперником судді завжди віддадуть перевагу саме йому. Українського лідера можна перемогти, маючи лише унікальну перевагу».
Висота польоту... Це не просто слова для виду спорту, де під час вільного падіння після карколомного кульбіту найчастіше доводиться думати про «унікальну перевагу в складності». Як це було три роки тому? Зі спогадів про Афіни й почалася розмова кореспондента «УМ» зі спортсменом із Миколаєва, який здивував багатьох суперників своїм поверненням та бажанням у 30 років виступити на Олімпіаді в Китаї. До речі, ви будете сміятися, але 38-річний росіянин Москаленко теж збирається у Пекін!

Якщо ви збираєтесь до цієї країни, звільніть валізи від довідників і туристичних посібників. Бо Індію неможливо зрозуміти, навіть перелопативши всю «світову павутину» і прочитавши десятки книжок. Її нереально переповісти і законспектувати. Вона живе за своїми законами, що недоступні більшості туристам, випещеним примхливою цивілізацією. Просто сідайте в літак і знайомтеся з нею «наживо» — в численних храмах і «мегаполісах на асфальті», у фортецях і на колоритних весіллях, у придорожніх кав'ярнях і на базарах зі спеціями. Можете нотувати враження, але будьте певні: через деякий час і вони вже здаватимуться вам неповними і нереальними...

...У мешканців Донеччини з'явилися серйозні претензії до незалежного журі, яке визначає сім див України. Справа в тому, як вважають у регіоні, що до списку дуже незвичних, видатних і пізнавальних місць держави чогось не внесли ще одне. Ні. Не оте «економічне диво», буцімто створене тут колишнім керівником краю, а нині Прем'єр-міністром. Справжнім дивом із див, переконані донеччани, є річка Кальміус. Бо за того величезного техногенного навантаження, внаслідок якого річка фактично перетворилася на стічну канаву для промислових відходів, тут і досі не щезла сяка-така живність. Хіба не диво? Як і те, що на берегах геть забрудненого Кальміусу досі знаходяться охочі «попляжитися». А про одинаків-відчайдухів, які відважуються пірнати у гм... воду, взагалі мовчок.
Причому є думка, що із внесенням Кальміусу до сімки див не слід зволікати. Бо річка може втратити свою унікальність та неповторність після завершення екологічної акції з дещо фантастичною назвою «Кальміусу — чисту воду», що стартувала минулого року і триватиме до 2010 року.

Рушили! Хай там як надували щоки партійні вожді нашої доблесної урядової коаліції, тавруючи «злочинні укази», але, повернувшись спиною до простодушного народу, роблять зовсім не те, про що говорили. Гучно заявивши з високої трибуни: «Я в цьому участі не беру!», нині вони активно шикуються в чергу, аби реалізувати своє священне і найжаданіше право — бути обраними. А значить, захистити свій бізнес від злих конкурентів, узяти участь у розподілі грошових потоків та суттєво примножити родинні статки. Тобто мета свята — добробут родини (власної) та щастя дітей (рідних). Напрошується рекламне гасло, чи не так?

У такий спосіб лідер комуністів Чорноморського району Віктор Демусенко вирішив завадити знесенню пам'ятника у приморському селі Оленівка, що неподалік райцентру. Утім Ілліча геть не збирались розбивати на друзки чи відвозити кудись на сміттєзвалище. Монумент мав скласти компанію подібним експонатам комуністичної доби єдиного в Україні підводного музею поблизу мису Тарханкут, куди на екскурсію можна дістатись, щоправда, тільки в акваланзі. Так вирішили вчинити з монументом у виконкомі Оленівської сільради ще у 2003 році. Проте, як пояснив «УМ» сільський голова Юрій Щолок, тоді не вдалось провести повний демонтаж тільки тому, що не знайшлося коштів на замовлення проекту скверу замість зарослого бур'яном вигону з бетонною малою архітектурною формою (пам'ятник як такий ніде не зареєстрований) заввишки 2,3 метра у центрі.

Саме до концерту. У прес-службі Міністерства оборони спеціально наголосили «УМ»: «Це не парад!» Як і минулого року, військові не брязкатимуть зброєю, а бринітимуть струнами. Понад два десятки оркестрів візьмуть участь в урочистому проходженні Хрещатиком, дадуть плац-концерт, а потім буде концертно-театралізоване дійство зведеного військового оркестру на майдані Незалежності. Аби виглядати бездоганними перед мільйонами очей і вух, оркестри вже кiлька днiв проводять тренування і репетиції.

Щось подібне у колишній царській їдальні, так званій Білій залі палацу, востаннє відбувалось аж у лютому 1945 року. Тоді, нагадаємо, радянський лідер Йосип Сталін на правах господаря накривав стіл для своїх партнерів по антигітлерівській коаліції — президента США Франкліна Рузвельта і прем'єр-міністра Великобританії Вінстона Черчилля. Зазвичай бенкетувати в палаці-музеї не дозволяють нікому. Але для тричі народної (України, Молдови і СРСР) артистки Софії Ротару зробили виняток. І з вечора 7 серпня до світанку наступного дня в історичній залі, а також в сусідньому італійському дворику (за деякими даними, оренда приміщень обійшлась у 100 тисяч «зелених») Софія Михайлівна пригощала близько 112 своїх дорогих гостей.

Серед безлічі повідомлень про цьогорічні жертви нещасних випадків на воді це є приємним винятком. У селищі Колки, що на Маневиччині, у Волинськiй областi, 13-річна дівчинка була врятована після майже 10-хвилинного утоплення. Місцеві лікарі цей неординарний випадок вважають дивовижним, адже вже після 5 хвилин відбуваються незворотні зміни в головному мозку.

Нарешті справедливість відновлено: 36-річний мешканець Житомирщини Леонід Стадник потрапив у Книгу рекордів Гіннесса як найвища людина планети. Про це повідомляє штаб-квартира Книги рекордів. Наступного року вийде нова редакція цього видання, куди вже буде занесено й нашого співвітчизника. Нагадаємо, що досі таким вважали китайця Бао Сишуня, зріст якого становить 2 метри 36 сантиметрів. При цьому наш Леонід є вищим на цілих 18 сантиметрів!