Нелегко бути зіркою. Постійна увага папараці, зйомки на різних континентах — все це не найкращим чином впливає на здоров’я. Особливо якщо воно від природи слабке. Як, наприклад, у голлівудської красуні Кейт Бекінсейл, відомої за фільмами про упирів та іншу нечисть («Ван Хельсинг», «Вакансія на жертву» тощо). Днями Кейт опинилася в лікарні з діагнозом «нервове виснаження», перелякавши і своїх близьких, і знімальну групу фільму «Нічого, крім правди».
За теперішніх цін на сир у Лисиці із байки Крилова не було б ніяких шансів.
Проблем в українському футболі вистачає — незадоволення час від часу виказують чи не всі задіяні в процесі учасники. До протистояння «донецького» керівництва ПФЛ і «київських» босів ФФУ ми вже звикли. Але останнім часом усе частіше почали подавати голоси й представники інших регіонів із «менших» клубів. Власники команд вищої ліги в цьому році вже неодноразово зустрічалися, намагаючись знайти шляхи вирішення навколофутбольних проблем, але до по–справжньому революційного рішення дійшли лише позавчора.
У середу по обіді вони зібралися на чергове закрите засідання і після двох з половиною годин зборів народили рішення — створити прем’єр–лігу (ПЛ). За цей крок боси клубів еліти проголосували одностайно. Опікун «Закарпаття», міністр із надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич свою згоду дав по телефону, а севастопольський «губернатор» Сергій Куніцин із «Таврії» — письмово. Тож під егідою нової організації може стартувати вже чемпіонат України сезону 2008/09.
Поєдинки з командами Литви й Франції турнірного значення для українців уже не мають. Але головний тренер «синьо–жовтих» Олег Блохін постарався зібрати на базі у Кончі–Заспі всіх найсильніших. Щоправда, наставника пригнічує серія травм, які не дозволяють розраховувати на Кучера, Русола, Несмачного, Калиниченка, Михалика. Під питанням участь у найближчих матчах Федорова, Єзерського й Воробея. Трохи застудився Шовковський. Через це керманич навіть повернув до головної команди Чигринського, який уже тренувався з «молодіжкою», а також викликав додатково Ващука й Романчука. На зустрічі з журналістами Блохін навіть пожартував: «Хоч сам виходь на поле. А в захисті можуть зіграти Баль і Кузнєцов».
У «Фондю–барі» в першій лінії «Глобуса» на нього вже чекають із 20 дівчат–читачок, які виграли щасливий квиток на вечірку з письменником у «Книжковому супермаркеті», президент Форуму видавців Олександра Коваль, письменниця Лариса Денисенко, Фагот із ТНМК, Катя Осадча в капелюшку і кільканадцять телевізійників. Журналісти по черзі підсідають до француза — списки інтерв’юерів складені видавництвом «Махаон–Україна», яке влаштовувало промо–тур у Києві, за два тижні. Каті Осадчій навіть не вдалося записати інтерв’ю зі снобом і естетом Бегбедером для «Світських хронік», і вона не приховувала обурення.
Погодьтеся, шуба з натурального хутра — річ недешева. І буде дуже прикро, якщо раптом доведеться жалкувати про витрачені дарма гроші. Тому перш ніж здійснити покупку, треба навчитися відрізняти якісне хутро від підробленого. Адже можуть трапитись продавці, які охоче запропонують вам шубку, скажімо, з рідкісного «канадського соболя» (якого й у природі, між іншим, не існує)...
Іде зима, менше сонця, більше депресії. Словом, тягне на шубу, причому, вибачте, зелені, на натуральну. Українські виробники хутряного одягу вже давно завоювали довіру вітчизняного споживача. Про це свідчить той факт, що в більшості хутряних магазинів та торговельних рядах можна зустріти (і в переважній більшості до того ж) шуби Харківської, Донецької, Івано–Франківської та інших хутряних фабрик. Та й за якістю, а подекуди й ціною, вони зовсім не поступаються відомим італійським та американським брендам.
Українці шиють одяг на будь–який смак та бажання. Навчилися навіть шиншил вирощувати (таке підприємство вже 14 років працює у Львові), щоб дешевше було, і шити з них модні теплі речі. Щоправда, вичинку та обробку шкур деякі фабрики частково й досі проводять за кордоном. Проте спеціалісти зауважують, що українська хутряна промисловість стабільно розвивається.
Літак відривається від землі. За кілька годин ви досягнете бажаного місця призначення і вас «зустрінуть радісно біля трапа». І ось ви знижуєтеся, але це не посадка — це катастрофа. Пілоти з останніх сил намагаються врятувати своїх пасажирів, гілки дерев скрегочуть об черево літака, тріщання, глухі удари, струс, все зупиняється. Далі дві новини, одна добра, інша погана: ви і ваші супутники залишилися живі, але є поранені, а навколо сотні кілометрів непролазних хащів. Тепер ваше життя у ваших руках.
Із понад десятка кораблів, переважно старих «посудин» класу «ріка–море», яких минулої неділі так чи інакше «покарав» шторм у Керченській протоці й Чорному морі, був єдиний із жовто–блакитним прапором на щоглі. Приписаний до Маріуполя суховантаж «Віра Волошина», взявши на борт у румунській Констанці дорожньо–будівельну техніку відомої німецької фірми «Магірус», ішов курсом на грузинський порт Поті. Фактично на півдорозі, поблизу заповідного кримського мису Меганом, його і застала негода.
Про шторм, який розбурхався минулої неділі біля узбережжя Криму, екіпажі всіх кораблів чорноморської акваторії повідомляли завчасно, але не всі прислухалися до попередження, а коли стихія «розходилася на повну», українські морські служби і рятувальники зробили все, що було в їхніх силах, аби врятувати людей і судна. Так підсумував основну подію цього тижня міністр транспорту Микола Рудьковський. «Рекомендації капітана Керченського порту були правильні: відійти через протоку в Азовське море. Частина кораблів виконала її, а частина відійшла в море», — повідомив міністр.
