А вас ніхто не питає...

А вас ніхто не питає...

Минулої суботи, коли на одеських вулицях настали сутінки, на одній із центральних площ спалахнули прожектори — почалося дійство, яке місцева влада назвала відкриттям пам’ятника засновникам Одеси, а представники організацій більш як 600–тисячної зрусифікованої більшості міста — цинічним «антиукраїнським шабашем, глумлінням над державністю та історичною пам’яттю українців».

НЕнаціональна пам’ять

НЕнаціональна пам’ять

Минулої суботи до Биківнянського лісу заїхало багато авто з затемненими шибками. Був військовий оркестр, хлопці з Президентського полку і кілька десятків цивільних, переважно польськомовних, з букетами білих і червоних квітів. Та ще кільканадцять фотокорів, кілька хлопців з телекамерами. В ямі за великим хрестом — повно домовин. У них, за словами організаторів, поскладали останки близько двох тисяч людей, розстріляних тут у 1937—1941 роках енкаведистами, щоб перепоховати їх із почестями. На домовинах розпростерли державні прапори Польщі й України... Траурний мітинг, на якому виступили секретар української Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій Віталій Казакевич і генеральний секретар Ради охорони місць пам’яті боротьби та мучеництва Польщі Анджей Пшевозьнік. Молитва католицьких священиків, гімни України, потім Польщі, військовий салют... Усе ж було дивно: такий важливий міждержавний захід, а чомусь не видно представників української влади, працівників Українського інституту національної пам’яті, директора Національного заповідника «Биківнянські могили». З високих осіб — лише Посол Республіки Польща в Україні. І ніяких офіційних заяв, прес–конференцій, публічних обговорень і виставок.

Таємна вечеря для переможців

Таємна вечеря для переможців

Церемонія закриття кінофестивалю «Молодість», хоч і відбувалася традиційно в Палаці «Україна», нагадувала, швидше, душевну зустріч вірних друзів, а не помпезну імпрезу, що регулярно проходить у цьому залі. На сцену винесли столи та лави. У преамбульній частині вечора між ними прогулювалися а–ля городяни зразка початку минулого століття. Хто — під ручку, хто — на велосипеді, а одного товариша вивезли на інвалідному візку. Піаніст грав легкий осінній мотивчик, публіка підтанцьовувала... «А тут ще ж мало бути осіннє листя, — домальовував картинку для глядачів художній керівник «Молодості» Андрій Халпахчі. — Та пожежні не дозволили». Але й без листя ідея церемонії — шкода, що фестиваль завершився, але буде наступна осінь, буде й новий фестиваль — прочитувалася дуже добре.

Микола Щолоков оселився на вулиці Щолокова

Микола Щолоков оселився на вулиці Щолокова

Містечко Алмазна налічує не більше семи тисяч мешканців, однак приблизно за півтора століття свого існування цей населений пункт встиг подарувати першій державі робітників та селян кілька постатей, яких сьогодні прийнято оцінювати, скажемо так, як неоднозначні. Наприклад, політичного оглядача газети «Правда», очільника Радянського комітету захисту миру Юрія Жукова. Старші покоління мають пам’ятати цього невтомного пропагандиста антинатовських та антиамериканських ідей. Бо якщо міряти за кількістю відведеного йому на Центральному телебаченні екранного часу — Юрій (Георгій) Олександрович набагато випереджав за популярністю Аллу Пугачову, Софію Ротару та Йосипа Кобзона разом узятих.

Андрій Халпахчі, художній керівник кінофестивалю «Молодість», голова Української кінофундації:

Андрій Халпахчі, художній керівник кінофестивалю «Молодість», голова Української кінофундації:

— Для України сьогодні дуже важливі не тільки фестивальні перемоги, потрібно зробити справжній, багатомільйонний блокбастер, який би, як паровоз, потягнув потяг української кіноіндустрії і який допоможе знімати арт–хаузне кіно таким режисерам, як Кіра Муратова, Юрій Іллєнко та інші. Сьогодні треба зробити великий комерційний фільм, щоб наш глядач повірив у потенціал українського кіно.

Голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль:

Голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль:

Учора на кіноринку «Молодість» відбулося засідання Асоціації «Сприяння розвитку кінематографу України», на якому вкотре мали обговорювати «прокляте» питання дублювання і субтитрування іноземних фільмів українською мовою. Тиждень тому на порталі «Культура» з’явилася чергова заява цієї сумнозвісної своєю боротьбою з українською мовою в кінотеатрах, але славнозвісною підтримкою вітчизняних фільмів у прокаті, організації. І знову на тему незаконності Меморандуму і збитків кінотеатрів від української мови. Тільки тепер її голова Михайло Соколов — не просто бізнесмен і громадський діяч, а народний депутат України від БЮТ.

Не лізь у мій комп’ютер!

Інтернет–асоціація України, яка об’єднує понад 80 підприємств та організацій, що працюють в галузі інформаційних технологій і телекомунікацій, звернулася до Президента з проханням скасувати постанову Кабінету Міністрів №1169. Ця постанова майже безперешкодно дозволяє правоохоронцям одержати доступ до конфіденційних даних громадян. ІнАУ називає цей документ антиконституційним і таким, що порушує базові права громадян.

Пам’ятник розбрату

Пам’ятник розбрату

Встановлення в центрі Одеси пам’ятника Катерині II — це спроба чергового переписування нашої історії. Так оцінив голова Одеської облради Микола Скорик зусилля місцевих українофобів, що у червні зняли з постамента й перенесли з центру міста монумент «Потьомкінцям — нащадки», а натомість звели, всупереч протестам 600–тисячної української громади Одеси, монумент російській цариці–україноненависниці. «Цього не можна було робити», — переконаний авторитетний екс–банкір Скорик, що нині є одним з одеських чільників Партії регіонів.