Позавчора на імпровізованій прес–конференції після наради у Полтаві Президент Віктор Ющенко висловив своє ставлення до перших невдалих спроб почати підготовку до повноцінної роботи нового складу парламенту та ймовірної «коаліціади». Глава держави зауважив, що не може бути «нянькою» для відповідальних політиків, та попросив не «кивати» на Банкову з будь–якого боку. Після того, як парламентарії візьмуть на себе політичну відповідальність і виконають зобов’язання перед виборцями сформувати коаліцію в найкоротший термін, Президент, за його словами, попросить лише один день для «подання відповідних кандидатур».

Представники Партії регіонів і Блоку Литвина підтвердили, що в понеділок збираються прийти на засідання робочої групи з підготовки першого засідання нової Верховної Ради. До цього часу вони ігнорували збори, посилаючись на те, що ЦВК не зареєструвала їхніх депутатів. А Ігор Шаров від Литвина хоч і почав ходити на засідання групи, але потім влаштував демарш проти спроб «диктату» «помаранчевих». Позавчора на зустрічі Володимира Литвина з Юлією Тимошенко та представником «НУНС» Давидом Жванією було досягнуто остаточної згоди про початок роботи групи.

Бути доброю матір’ю та дружиною і робити при цьому успішну кар’єру, залишаючись елегантною і стильною, — ось які якості, на думку редакції нью–йоркського журналу «Гламур», повинна поєднувати справжня «Жінка року». Цьогоріч такого звання «гламурне» видання удостоїло дружину Бена Аффлека, 35–річну кінозірку Дженніфер Гарнер. За вміння створювати домашній затишок без «відриву від виробництва» її назвали також «Іконою справжнього життя». Джен, мама маленької донечки (а Вайолет незабаром виповниться два роки), багато знімається. До речі, саме зараз в українському прокаті йде фільм «Королівство» за її участю. Ну і зовнішніх даних у неї, звісно, ніхто не віднімав — місіс Аффлек входить до сотні найпрекрасніших жінок світу за багатьма подібними рейтингами.

Є в американських хлопчаків (будь–якого віку, бо дурість у голові буває і в 5, і в 105) така жорстока забавка: смикати колегу за труси, які стирчать над штанами. Звісно, інколи такими розвагами не гребують і щодо дівчат, але це вже зовсім не по–джентельменськи. «Прикол» полягає в тому, що це дуже боляче, бо ж предмет нижньої білизни різко врізається між сідницями. Судячи з того, як часто цей «прийом» із назвою wedgie з’являється в молодіжних комедіях і мультиках, явище вже давно набуло масового характеру. І, схоже, неабияк докучає «жертвам» таких розваг, особливо школярам молодшого віку.

На Десятий Київський міжнародний книжковий ярмарок, який працює з 8 до 11 листопада, можна пробратися без черг і величезного скупчення, як це буває на Львівському форумі. Але це навіть може й краще. Менше людей, але більше часу розгледіти вподобану літературу, більше шансів зустріти довгоочікуваного письменника, бо для цього простір звужений до двох великих залів експоцентру «Спортивний», а не розсіяний на львівський палац Потоцьких і безліч кнайп. А ще Київський ярмарок має одну прерогативу. Є різні школи письменників чи не в кожній області, але їхні метри здебільшого живуть у столиці і дуже зрідка відвідують книжкові скупчення. Та коли сильно попросять видавці, то вони покидають свої літературні майстерні й виходять на світ Божий. Як цього разу сталося з Валерієм Шевчуком, якого вже декілька років не побачити на жодному подібному заході. Звісно, є й брендові імена видавництв, з якими можна зустрітися значно частіше. Це Жадан, Кокотюха, Поваляєва, Денисенко, Покальчук та інші. Але є й нові, свіжі та зелені імена, які ще не розкручені, але такі світлі й творчі. Декілька років тому подібний ажіотаж викликав Любко Дереш зі своїм ліцейним «Культом», потім його продовжила амбітна і теж зовсім юна Ірена Карпа, підтягнулася Софійка Андрухович...

Розірвані труби опалення, запліснявілі, побиті міллю та поїдені шашелем музейні експонати — таку безрадісну картину побачили праців­ники Національного історико–архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» та Чернігівського історичного музею ім. Тарновського, котрі в четвер за допомого міліції нарешті зайшли до приміщення Катерининської церкви. Точну суму збитків, завдану Національному музейному фонду, назве спецкомісія. Для неї працівники музею вже описали своє майно у присутності міліції та експертів Торгово–промислової палати. Більше до церкви нікого не пустили.

Сергій Васильєв до кінця 2004 року був головою управління інформаційної політики адміністрації Президента Кучми й Медведчука, і тоді його звинувачували в причетності до такої нехорошої форми цензури, як «темники». Свою посаду пан Васильєв вважає вельми важливою, адже фактично сам він відповідальний за формування інформаційних потоків навколо Євро–2012 — проекту, за його словами, «загальнонаціонального і навіть загальноєвропейського». Але й зараз із боку журналістської громадськості в бік Васильєва летять обвинувачення у не зовсім, скажемо так, демократичних формах роботи з мас–медіа. У відповідь на кілька таких зауважень, висловлених на сторінках «УМ», Васильєв надіслав низку листів, факсів із вимогами спростувань, вибачень, погроз судами тощо. І сам факт існування «темників» кучмівського зразка він теж заперечує.
Як газета об’єктивна і демократична — надаємо сьогодні пану Васильєву слово у формі інтерв’ю. Правдивість нашого співрозмовника оцінюйте самі.