Соціалістична партія не потрапила до парламенту, однак це не заважає її окремим членам бути й надалі у раді. Щоправда, йдеться не про найвищий законодавчий орган держави, а лише про Громадську раду освітян та науковців — таке собі об’єднання, діяльність якого не зрозуміла до кінця, проте дуже корисна, коли того вимагає партія. В даному випадку йдеться про дискредитоване в очах українців (і останні парламентські вибори це довели. — Авт.) дітище Олександра Мороза, соратник якого Станіслав Ніколаєнко і очолює згадане об’єднання.

Тема Сіверськодонецька знову на вустах. Точніше — пріснопам’ятних намагань вкотре розколоти Україну на Схід і Захід. Такі спроби здійснюються, вважай, із першого дня існування незалежної Української держави. І «шабаш» листопада 2004 року був лише ланкою цього ланцюга.

Албанці Косова в очікуванні на момент тріумфу, про який мріяли багато поколінь їхніх предків, а в Сербії — настрої чорної безнадії: країна втрачає колиску своєї державності. А світ отримує небезпечний прецедент перемоги сепаратизму. Самопроголошення незалежності Косова стане бомбою вповільненої дії в Європі.

З неординарною ініціативою виступила Черкаська міськорганізація всеукраїнського об’єднання «Свобода». Її очільник Михайло Вакуленко запропонував переплавити чигиринський бронзовий пам’ятник Іллічу на пам’ятник поетові Василю Симоненку. Як відомо, громада колишньої гетьманської столиці винесла вперед ногами п’ятиметрову скульптуру Володимира Ілліча з центральної площі Чигирина і поставила її на зберігання у дворі музею археології. Тепер вождю пропонують стати бронзовим донором.

Як тільки «УМ» домовилася з режисером, художником, графіком і фотографом Ігорем Подольчаком про інтерв’ю, на його блозі Фонду Мазоха на «Українській правді» з’явилося звернення до «дорогеньких моїх». Мовляв, фільм «Лас Менінас» знятий, режисер Подольчак повернувся з Роттердама, без перемоги, але зі схвальними відгуками європейських кінознавців, а з вас, «підраси», ніхто належним чином не оцінив його роботи. Після того як на світанку Фонд Мазоха назвав українців «підрасами», «УМ» зустрілася з Ігорем Подольчаком. Він був у чудовому настрої, часто сміявся, дякував за увагу до його фільму і, ви не повірите, після нашої розмови зняв згусток образи з блогу.
Протягом останніх двох років Подольчак працював над своїм першим фестивальним артхаузним кіно «Лас Менінас», у якому зіграли Микола Вересень, Любов Тимошевська, Ганна Яровенко. До того займався малюванням і політичним піаром. Каже, що на кіно не зупиниться, буде й надалі розвиватися. Він не бачить себе в музиці і політиці, а от від письменництва не відмовився б.

Як уже повідомляла «УМ», позавчора скарбничка збірної України поповнилася ще однією нагородою. «Автор» — знову Оксана Хвостенко. Минулого року чернігівка на світовій першості в Антерсельві подолала 15–кілометрову дистанцію десятою, і це тоді був найкращий результат наших дівчат. І цього разу Оксана — найкраща серед українок, але — з бронзовою медаллю!

Від блокування парламенту стомилися всі. А найбільше, мабуть, Арсеній Яценюк, якому доводиться щодня товкти воду в ступі марних «погоджувальних» рад. Тому для різноманіття під час чергового рауту переговорів учора спікер запропонував парламентським лідерам три шляхи виходу з кризи: розглянути у сесійній залі всі проекти постанов щодо НАТО, ухвалити запропонований ним компромісний варіант проекту постанови щодо НАТО, який відповідає тексту Універсалу національної єдності, підписати угоду про відновлення роботи сесії.

Лише зовні здається, що кульки із написами «НАТО — ні!» в заблокованому залі Верховної Ради — це весело і красиво. Іноді блокування набуває зовсім неадекватних, брутальних форм, а дехто з депутатів виходить з–під куль (у сенсі — повітряних) із травмами. Так, за словами «нашоукраїнця» Юрія Кармазіна, у вівторок під час сутички біля президії нардеп від Партії регіонів Дмитро Саламатін розбив голову одному з колег із Блоку Юлії Тимошенко.