Албанці Косова в очікуванні на момент тріумфу, про який мріяли багато поколінь їхніх предків, а в Сербії — настрої чорної безнадії: країна втрачає колиску своєї державності. А світ отримує небезпечний прецедент перемоги сепаратизму. Самопроголошення незалежності Косова стане бомбою вповільненої дії в Європі.

З неординарною ініціативою виступила Черкаська міськорганізація всеукраїнського об’єднання «Свобода». Її очільник Михайло Вакуленко запропонував переплавити чигиринський бронзовий пам’ятник Іллічу на пам’ятник поетові Василю Симоненку. Як відомо, громада колишньої гетьманської столиці винесла вперед ногами п’ятиметрову скульптуру Володимира Ілліча з центральної площі Чигирина і поставила її на зберігання у дворі музею археології. Тепер вождю пропонують стати бронзовим донором.

Як тільки «УМ» домовилася з режисером, художником, графіком і фотографом Ігорем Подольчаком про інтерв’ю, на його блозі Фонду Мазоха на «Українській правді» з’явилося звернення до «дорогеньких моїх». Мовляв, фільм «Лас Менінас» знятий, режисер Подольчак повернувся з Роттердама, без перемоги, але зі схвальними відгуками європейських кінознавців, а з вас, «підраси», ніхто належним чином не оцінив його роботи. Після того як на світанку Фонд Мазоха назвав українців «підрасами», «УМ» зустрілася з Ігорем Подольчаком. Він був у чудовому настрої, часто сміявся, дякував за увагу до його фільму і, ви не повірите, після нашої розмови зняв згусток образи з блогу.
Протягом останніх двох років Подольчак працював над своїм першим фестивальним артхаузним кіно «Лас Менінас», у якому зіграли Микола Вересень, Любов Тимошевська, Ганна Яровенко. До того займався малюванням і політичним піаром. Каже, що на кіно не зупиниться, буде й надалі розвиватися. Він не бачить себе в музиці і політиці, а от від письменництва не відмовився б.

Як уже повідомляла «УМ», позавчора скарбничка збірної України поповнилася ще однією нагородою. «Автор» — знову Оксана Хвостенко. Минулого року чернігівка на світовій першості в Антерсельві подолала 15–кілометрову дистанцію десятою, і це тоді був найкращий результат наших дівчат. І цього разу Оксана — найкраща серед українок, але — з бронзовою медаллю!

Від блокування парламенту стомилися всі. А найбільше, мабуть, Арсеній Яценюк, якому доводиться щодня товкти воду в ступі марних «погоджувальних» рад. Тому для різноманіття під час чергового рауту переговорів учора спікер запропонував парламентським лідерам три шляхи виходу з кризи: розглянути у сесійній залі всі проекти постанов щодо НАТО, ухвалити запропонований ним компромісний варіант проекту постанови щодо НАТО, який відповідає тексту Універсалу національної єдності, підписати угоду про відновлення роботи сесії.

Лише зовні здається, що кульки із написами «НАТО — ні!» в заблокованому залі Верховної Ради — це весело і красиво. Іноді блокування набуває зовсім неадекватних, брутальних форм, а дехто з депутатів виходить з–під куль (у сенсі — повітряних) із травмами. Так, за словами «нашоукраїнця» Юрія Кармазіна, у вівторок під час сутички біля президії нардеп від Партії регіонів Дмитро Саламатін розбив голову одному з колег із Блоку Юлії Тимошенко.

Вічна тема — можливість/неможливість привести до влади в Києві нового мера — має безліч варіацій. Особливо тепер, в контексті того, що на порядку денному — застосування імперативного мандата щодо до столичних перебіжчиків з Блоку Тимошенко («УМ» писала про це у четвер). Якщо до депутатських лав Київради увіллються свіжі (й непідкупні!) сили і на Хрещатику,36 буде сформована нова більшість, безкарне розкошування Черновецького може припинитись раз і назавжди. Хоча цю прекрасну перспективу нівелює слово «якщо». На сьогодні воно є ключовим, бо з нього починаються усі просторікування на тему світлого майбутнього. Не ламаючи традиції, «УМ» також намагається у розмові з депутатом Київради Олександром Бригинцем помріяти, виходячи з того, що буде «в разі якщо...»

Незалежність від Росії Кубанської Народної Республіки 16 лютого 1918 року проголосила в Катеринодарі (Нова Січ, Краснодар) Законодавча рада. Вільною Ку­банська Республіка була недовго: до 7 листопада 1919 року, тобто рік і дев’ять місяців. До її складу входили Кубанська область, Ставропілля, Терек, Дагестан і Чорноморська губернія. Що пов’язувало кубанців з українством? За словами знаного історика Володимира Сергійчука, — походження, мова, традиції. У 20–х роках там масово відкривалися українські школи, друкувалися українські часописи. Уже на перший Всеукраїнський конгрес у квітні 1917 року прибули делегати від Кубані й ставилося питання про входження краю до складу автономної України.

Субота — останній день Берлінале, ввечері переможці в конкурсі повнометражних стрічок отримають своїх «Ведмедів» — хто на який сподобився. А журі короткометражок уже визначилося, віддавши «Золотого ведмедя» румунському режисерові Богдану Мустаті (фільм O zi buna de plaja). Золота пора румунського кіно продовжується... Зливу призів міжнародних фестивалів пояснюють не тільки талантом нового режисерського покоління, а й увагою до сучасних реалій... Срібло — в індійця Сіддхарта Сіна (картина Udedh bun). Журі відзначило і росіянку Ольгу Попову за картину «В темі»...