Турнір «Зірки жердини», який щороку в середині лютого відбувається в Донецьку, має неабияку вагу в усьому спортивному світі. Адже тут, як правило, на сектор Палацу спорту «Дружба» виходять найсильніші стрибуни у світі. Звідси й вражаюча арифметика: за 18 турнірів, проведених у Донецьку, встановлено вісім найвищих світових досягнень! «Такої кількості світових рекордів не має у своєму літописі жоден із подібних турнірів, — відзначив напередодні чергового старту незмінний організатор змагань, уславлений рекордсмен, президент НОК України Сергій Бубка. — Я пам’ятаю свій вдалий стрибок у Мальме — там шведи побачили світовий рекорд уперше за 25 років. А донеччани мають змогу спостерігати це майже щороку».

Українська класика видається чим далі більше і краще. Саме у цій номінації — три претенденти на Гран–прі книжкового сезону 2007. Хто — узнаємо 3 березня на урочистій церемонії вшанування лауреатів

Спочатку Харків, потім Москва. Вперше за останні три роки відомий дизайнер одягу Костянтин Пономарьов влаштував прем’єрний показ нової колекції не в одній зі столиць, а в рідному місті, пропагуючи тим самим популярний нині місцевий бренд «Модно жити в Харкові». На закритій вечірці на 600 гостей модельєр продемонстрував моделі, навіяні кінематографічними образами раннього Антоніо Бандераса у фільмах іспанського режисера Педро Альмодовара.

У цих бандитів була воістину звіряча інтуїція. Завдяки їй вони відмовлялися від здійснення злочину там, де їх очікувала можлива небезпека. Маючи у своєму розпорядженні чималі гроші, бандити спокійно жили в чужій країні. Однак, попри все, співробітники Головного відділу боротьби з організованою злочинністю і корупцією Одеського облуправління СБУ виявили ретельно законспіровану банду, затримали її членів і, зібравши переконливу доказову базу, довели справу до суду, що виніс обвинувальний вирок.

Вражає, що ніхто з дорослих у школі села Олишівка неподалік Чернігова не звернув на підозрілого «лікаря–терапевта» уваги, натомість тривогу підняли самі школярки. Дві третьокласниці прибігли додому і розповіли батькам, що в школі з’явився дивний лікар. Він трохи походив подвір’ям школи, уважно придивляючись до дітей, а потім відібрав трьох дівчаток і запропонував їм пройти з ним «на обстеження», бо, мовляв, він запідозрив у них «пташиний грип». Ще й показав малечі якийсь папірець, де зазначалося, що він є «врачом торапевтом» (мовою оригіналу). Але по дорозі «на обстеження» дівчатка передумали «лікуватися» і почали розбігатися від дяді–лікаря. Двом вдалося. А одну чоловік в останній момент схопив за рукав і не відпустив...

Укази Президента, соціальна реклама і збільшення розмірів фінансової допомоги прийомним сім’ям таки викликали в країні моду на усиновлену дитину. Українці стали набагато частіше брати на виховання сиріт. У Харківському регіоні невдовзі почне працювати навіть спеціально створена комісія, яка спробує вирішити подальшу долю інтернатівських закладів, адже дітей тут із кожним роком стає все менше. Директори останніх кажуть, що сиротинцям наразі справді потрібні нові штатні розклади, але радять у процесі чергового реформування не вихлюпнути з водою дитину.

Байка про «даремну загибель у бою під Крутами трьохсот гімназистів і студентів», нібито не навчених навіть поводженню зі зброєю, з’явилася ще за часів Української Центральної Ради, для зменшення довіри й поваги до української влади. Цю байку рік у рік переписують «кабінетні» вчені й творці шкільних підручників. Що ж насправді відбулося під Крутами? Над цим питанням працював Науководослідний інститут українознавства при Міністерстві освіти і науки України (директор — Петро Кононенко). Доктор історичних наук, керівник відділу міжнародних відносин Інституту Володимир Улянич у рамках проекту «Українці у світовій цивілізації і культурі» проаналізував документи і літературу з цього питання, свідчення стареньких очевидців бою та їхніх родичів, дані вперше здійснених археологічних розкопок. Результати дослідження вчений опублікував у книзі «Правда про бій під Крутами. Січень, 1918 рік. Приватне розслідування», яка має вийти друком цього року у видавництві «Лицар».

Напевне, більше ніде не побачите посеред самісінького центру села... болота, порослого очеретом. Там болітце, там якийсь став величезний, і теж позаростав очеретом. Верболози, березовий гай — усе це відразу через дорогу від... сільради. Острівці незайманого Полісся виринають то тут, то там, і навіть вулиці сільські розбігаються не так, як скрізь, а дивним чином. І здається, що це село не має ні початку, ні кінця...

25–річна Наталія Водянова, найуспішніша з російських топ–моделей, відтепер — пенсіонерка. Пропрацювавши в модельному бізнесі десять років, днями Наталя заявила, що завершує кар’єру манекенниці. Останнім її виходом на подіум стала участь у показі останньої ж колекції Валентино Гаравані, який також «зав’язав» із дизайнерством.