«У 2007–му — обіцяли Києву нову владу. У 2008–му — в столиці оголошено дострокові вибори міського голови». Лайт–бокси, з яких Юрій Луценко нагадує, що здійснив свою передвиборчу обіцянку, киянам трапляються на кожному кроці. Що, на думку багатьох, свідчить: нинішній міністр внутрішніх справ не облишив наміру самому балотуватися в мери Києва. Втім у демократичному таборі таких охочих іще чимало. А поки «помаранчеві» чубляться між собою за право покерувати столицею, чинний мер Леонід Черновецький почувається дедалі впевненіше, приваблюючи малозабезпечених виборців виплатою численних соціальних допомог. Про те, чи можна сподіватися на єдиного кандидата від демократичних сил і на те, що команда Черновецького понесе кримінальну відповідальність за зловживання, «УМ» запитала члена команди Луценка, народного депутата від блоку «Наша Україна — Народна самооборона», екс–керівника Національного бюро Інтерполу Кирила Куликова. Зараз він ще й очолює «пролуценківську» громадську організацію «Я — киянин», створену під вибори в столиці.

Увесь минулий тиждень українці напружено слідкували за повідомленнями з Гонконгу, де позаминулої суботи, зіткнувшись з у кілька разів більшим китайським суховантажним судном, затонув буксир «Нафтогаз–67» з українською командою на борту. Всі сподівалися на те, що з перевернутого догори дном судна китайські водолази ще дістануть когось живим, проте ці надії танули з кожним днем. До місця аварії одразу вилетіла урядова комісія, яка мала допомогти і скерувати китайців у їх пошуках і відстояти в інциденті сторону українських моряків. Її очолив перший заступник міністра транспорту та зв’язку Василь Шевченко. В умовах, коли через півсвіту надходила скупа і суперечлива інформація про хід рятувально–пошукових робіт, пан Шевченко був чи не єдиним джерелом інформації з Гонконгу. Минулої середи більша частина комісії повернулася додому, привізши з собою запаяні цинкові труни з тілами двох знайдених моряків. Василь Шевченко розповів «УМ» про те, як проходять пошуки та про розслідування трагедії.

«Це гравець, про якого нам треба дбати, бо він — коштовний камінь, який ми ще шліфуємо. З кожною грою він стає все кращим. Він — типовий представник нашого стилю і духу, він справжній «барселоніста».

Мар’яна Савка причаровує всіх, хто її знає. Причому робить це не навмисно. Просто не можна не підпасти під чари цієї вродливої і розумної жінки, яка багато посміхається. Бо випромінює любов до світу зсередини.

З неї була б чудова акторка, однак вона вибрала поезію. Окрім усього іншого, вона ще й один із творців «Видавництва Старого Лева» — одного з найвідоміших дитячих видавництв України. Позавчора, 2 квітня, Мар’яна разом із львівськими джазменами презентувала у галицькій столиці свою нову збірку віршів «Бостон–джаз», видану «Фактом». Але наша розмова не тільки про літературу, життя — теж страшенно цікава річ, якщо співрозмовник вміє роздивитися в ньому неповторність кожної миті.

Те, що білоруси практично щодня бачать на вулицях і на ТБ, тепер можуть роздивитися й кияни — у столиці відкрилася виставка «Сусіди — фото і ЗМІ Білорусі», на якій представлено і світлини незалежних фотохудожників, зокрема фотокореспондента опозиційної газети «Наша ніва» Андрія Ленкевича.

1 квітня не стало найстарішого члена Національної Спілки письменників України, хустянина Олександра Сливки. Його творчість стала відомою лише після здобуття незалежності, коли вийшов друком роман «Широке», оповідання та п’єси. До того на ім’я Олександра Сливки було накладено табу. А все через горезвісний «український буржуазний націоналізм».

Околиця видимого Всесвіту, міжзоряний простір, таємниче мерехтіння пульсарів, могутній Юпітер, а якщо пощастить, то й космічне життя–буття наших братів по розуму — все це не фантастика, а скромний перелік проектів, які стануть предметом дослідження гігантського українського радіотелескопу (ГУРТ). Дві перші його антени з двадцятьма п’ятьма елементами вже працюють у національній системі інтерферонів УРАН, посилюючи сумарну «далекобійність» існуючих вітчизняних телескопів. Завершити будівництво унікального об’єкта вчені Харківського радіастрономічного інституту за активної підтримки Національної Академії наук планують наприкінці наступного року. Це дозволить Україні зберегти майже сорокарічне світове лідерство у розвитку низькочастотної радіоастрономії.

Давно минули часи, коли зуб видирали «по живому», а канали чистили й пломбували без анестезії. Але досі є люди, які бояться з’являтися перед ясні очі стоматолога. Пацієнти пачками п’ють аналгін, полощують рот горілкою, стійко терплять біль у щелепі, аж поки зуб не розвалиться, але до лікаря не йдуть. І дарма. Боятися треба не стоматолога, а перспективи залишитися без зубів у молодому віці. Про те, чим може закінчитися нехтування правилами особистої гігієни, чому так важливо боротися за збереження бодай однієї стінки зуба і за допомогою чого краще долати страх перед бор–машиною, «УМ» розповів лікар–стоматолог Центральної поліклініки Солом’янського району Києва Роман Самборський.

Історія, яку викрили черкаські медики, сталася в селі Руська Поляна Черкаського району ще наприкінці минулого року. Акушерка тамтешньої дільничної лікарні сфальсифікувала результати обстежень. Жінка нанесла цитологічний мазок однієї пацієнтки ще на 9 скелець і підписала прізвищами односельчанок, які ні сном ні духом про таке обстеження не знали. Вони навіть до лікарні не приходили. Насправді ж на прийомі були тільки дві жінки.