Ще з дитинства Владислава Третяка запитували, чи він, бува, не родич уславленого хокейного воротаря. Когось іншого могла би знітити можливість залишатися в тіні всесвітньо відомого тезки. Та тільки не Влада. Він навіть не побоявся обрати ареною для втілення своїх мрій спорт. Щоправда, місце в рамці хокейних воріт (Третяк–киянин) без докорів совісті проміняв на шаблю й фехтувальну доріжку. А свої головні амбіції пов’язав із Олімпійськими іграми. І першого ж дня змагань у Афінах–2004 переможний клич Владислава сповістив про те, що першу медаль Олімпіади, бронзову, українській збірній приніс фехтувальник. Будемо сподіватися, Влад зійде на п’єдестал пошани і в олімпійському Пекіні цього року.

Слава — річ химерна. Часом вона падає на людину зовсім несподівано, і тоді раптом усі бачать, що — давно пора, що — справді варто... Михайло Ткачук шукав корені свого роду — і вийшов до великого всенародного болю.

На візит цієї унікальної людини очікують у цілому світі, а почути поради прагнуть мільйони. На днях до України, за сприяння фонду Віктора Пінчука, вперше завітав всесвітньо відомий банкір, лауреат Нобелівської премії миру 2006 року 48–річний бангладешець Мухаммед Юнус. Цей чоловік, присвятивши життя подоланню бідності, чверть століття тому поставив світ із ніг на голову. На початку 70–х, тоді ще педагог, Мухаммед відкинув усі блискучі економічні вчення і розробив власну теорію «мікрокредитування» — видачі дуже малих, від кількадесят до пару сотень доларів, кредитів біднякам, з якими інші банки просто відмовляються співпрацювати. З нього тоді глузували шановані доктори економічних наук, та Юнус таки зміг довести світові життєвість своєї ідеї, створивши банк для бідних, — Grameen Bank («Селянський банк»). На сьогодні це одна з найбільших фінансових корпорацій у світі, а досвід мікрокредитування реалізується у більш ніж 100 країнах, зокрема й у США.

Та володар 75 престижних нагород, майже 30 почесних докторських ступенів провідних університетів, один із 25 найвпливовіших людей у світовому бізнесі, Мухаммед Юнус, попри славу та мільйони, і досі залишається близьким до простих людей.

Останнім часом ми почали відвикати від «п’ятихвилинок ненависті» на вітчизняних телеекранах. Ці кричущі зразки «чорного піару», здавалося б, залишилися в «дореволюційних» часах. Але, як виявилося, історія повторюється. На каналах низки областей днями прокрутили «антифашистський» фільм під назвою «Момент істини», який фактично дублює творіння кучмівських контрпропагандистів зразка 2002—2004 років.

У Полтаві цю цілковиту «анонімку» без жодного натяку на авторів і виробників (тільки назва, десятихвилинний відеоряд і закадровий дикторський текст) у «прайм–тайм» продемонструвала особливо близька до міської БЮТівської влади телекомпанія «Студія «Місто».

Учора, в заключний день візиту Президента Віктора Ющенка до Єгипту, ключовим було підписання угоди про співробітництво між двома країнами у сфері космічних досліджень та використання космічного простору в мирних цілях. «Це стратегічний документ, який­ визначатиме наші міждержавні відносини та відносини між відповідними корпораціями на десятки подальших років», — так прокоментував подію Президент. Угода вже реалізується: уранці Ющенко взяв участь у церемонії офіційного відкриття станції управління єгипетським супутником «Іджіпт Сат1», виготовленого в Україні й запущеного рік тому з космодрому Байконур українським ракетоносієм «Дніпро­1». «Це знак успішного виходу партнерства між Україною і Єгиптом на новий рівень», — заявив український лідер. Ющенко відзначив, що розвиток співпраці в космічній галузі був однією з провідних тем його переговорів із президентом Єгипту Хосні Мубараком напередодні. Ця зустріч відбулася в розкішному палаці лідера АРЄ, підступи до якого показово охороняють сотні автоматників.

Музей визвольних змагань України в Івано–Франківську — чи не єдиний в нашій державі заклад, де представлена майже тисячолітня історія боротьби українців за свободу — від києво–руських часів до наших днів. Хоча більшість експонатів представляють волелюбство західноукраїнських земель, тут не бракує і згадок про землі східноукраїнські. А експозиційні блоки про національно–визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, Українську революцію з Актом Соборності та УПА розгалужуються пишною кроною довкола древа нашої спільної свободи, що зростає з могутнього кореня.

Перед стартом на чемпіонаті світу в першому дивізіоні в Японії збірна України запланувала провести три товариські зустрічі з командами російської суперліги. Раніше в Броварах підопічні Володимира Голубовича двічі розійшлися миром із «Торпедо» з Нижнього Новгорода (2:2 і 1:1), нічиєю наші хокеїсти завершили й учорашній матч у Хабаровську проти місцевого «Амура».

Зайве казати, що чергові новини в бульварній пресі з життя багатьох поп­зірок, акторів тощо з’являються без особливих на те підстав — про­сто через те, що ця знаменитість уже забезпечила собі відповідне реноме, і тепер «жовті» журналісти світської хроніки відстежують кожен її, знаменитості, крок. Відтак у багатьох читачів з’являється оскома при згадці про той чи інший персонаж. А цілком серйозний журнал «Форбс», відомий всесвітніми рейтингами мільярдерів, вирішив скласти «турнірну таблицю» «найбільш набридлих зірок».

Іноді кажуть: накурено, хоч сокиру вішай. А виявилося, буває й так: не накурено — то хоч... вішайся сам!