Соціологічна служба «Харріс» на замовлення британської газети «Файненшл таймс» провела соціологічне опитування стосовно того, яку країну європейці вважають найбільшою загрозою для світової стабільності й безпеки.

Цивільний позов, з яким ще в грудні 1997 року звернувся до органів правосуддя вінничанин Валентин Блідченко, був не складним навіть для пересічного районного суду. Тоді інженера–механіка науково–виробничого об’єднання «Аерогеоприлад» було звільнено з роботи з порушенням процедури звільнення. Зокрема, згоди на його звільнення не давала незалежна профспілка, до якої він належав, натомість таку згоду дала... інша, залежна від дирекції, профспілкова організація, членом якої Блідченко не був!

Сумнішого збігу природних обставин навмисне не вигадаєш. На піщаних ґрунтах Півдня та Сходу України ростуть фактично одні сосняки. І в той же час літня спека, яка віднедавна в регіонах Лівобережжя б’є всі ймовірні рекорди, знищує тисячі гектарів саме соснового лісу. Трапляються дні, коли навіть чути, як потріскує на пекельному сонці вщент пересушена зелена хвоя. Тоді достатньо маленького скельця від пляшки, покинутої недбалими і безвідповідальними відпочивальниками на пікніку, аби заломлений промінь сонця зіграв роль сірника. Минулого року з цієї та інших причин ліс в Україні займався 450 разів!

Кіноімпреза, яка за незначний час надійно «застовбила» своє місце в культурному процесі країни, цього року облаштовує свою штаб–квартиру в Українському домі. Як завжди, будуть задіяні й інші майданчики, де відбуватимуться презентації нових фільмів. Ця найцікавіша для кіномана сторінка Форуму обіцяє бути особливо насиченою. У списках кіноновинок — «О, щасливчик!» (компанія StarMedia), «Владика Андрій» (режисер О. Ярчук), «Богдан Хмельницький» (Національна кіностудія ім. О. Довженка), «Кастинг» (режисер О. Шапіро), «Червоні перли кохання», який презентуватиме кінокомпанія «Аврора»... Кінокритики ж із особливою цікавістю чекають на стрічки, що викликали неабиякий інтерес ще на рівні ідеї — «Ілюзія страху» Олександра Кирієнка, сценарій до якого написав Олександр Турчинов, та «Лас Менінос» Ігоря Подольчака, який до власного кінодебюту встиг зажити слави знаного українського художника. Прем’єра картини Подольчака, яку знімав чи не найвідоміший на сьогодні українсьий оператор Сергій Михальчук, відбулася на цьогорічному Роттердамському кінофестивалі.

Сучасний український читач стає свідком вельми динамічного розвитку науково–популярної літератури, яка майже зникла за розпаду радянської системи книговидання. Плюси та мінуси цього процесу ілюструє третій том амбітного проекту «Історія великого народу». Книга «Украина–Європа: хронология развития (1000—1500)» намагається «передати враження про неосяжну цілість», як сказав би британський аналітик історії Норман Дейвіс.

З дитинства ми знаємо українську казку про золоте яйце, з якого з’явився Всесвіт і все, що живе в ньому: «А яйце з–за пазухи випало та об камінець і розбилося!... Як узяв же тут скот вернути з того яйця — і корови, і вівці, й кози!». Та чи знаємо, коли саме виник цей міф в Україні? Такі визначення, як «сива давнина», «давні часи», нас уже не влаштовують. До того ж міф, скажімо, про початок усього живого з одного цілого починають переповідати, коли в суспільстві вже є відповідне уявлення. Уявлення приводить до виникнення образу–символу, яким є яйце з його сакральним значенням. А потім виникає обряд, у якому й застосовують предмет–символ. Отаким сакральним яйцем є писанки, орнамент яких часто містить дуже стародавні символи. Орнамент сам по собі не може датувати річ, на яку його нанесено. Утім за допомогою археології можна впевнено визначити, коли стародавнє населення України почало використовувати яйце в обрядах.

Перед початком чемпіонату в дивізіоні 1–В у Саппоро здавалося, що вирішальним для збірної України буде передостанній матч — із господарями. Після того, як японці в четвертому турі поступилися команді Угорщини, з’ясувалося, що основ­ні випробування переносяться з п’ятниці на суботу, коли «синьо–жовті» зіграють на далекосхідному льоду зі своїми найближчими західними сусідами. Але й учорашній матч проти збірної Японії став для підопічних Володимира Голубовича дуже складним іспитом. Українці склали його на «четвірку з мінусом», ще раз засвідчивши, що їхній рівень відповідає не так вищому дивізіону, як «буферній зоні» між «вишкою» й «першою лігою».

Іван Сівак, прикутий до інвалідного візка, спортивними танцями на візках почав займатися два роки тому — через інтернет знайшов у Києві зацікавлених людей, які запросили на тренінг, допомогли знайти партнерку. Все змінилося після знайомства з Надією Вербицькою — Іван у таборі працював інструктором із техніки їзди на візках, а Надя була його ученицею. Коли разом побували в санаторії, зрозуміли, що жити не можуть одне без одного. «Я її навчив так їздити, що Надя переїхала з Макіївки до мене в Нетішин», — посміхається Іван. Зараз вони мешкають у містечку атомників на Хмельниччині й тричі на тиждень приїздять до Рівного на тренування.