Ми зустрілися з Ігорем Крілем у колишньому офісі партії «Наша Україна» на вулиці Ярославській. У коридорі на сьомому поверсі розвішані фотографії періоду Помаранчевої революції. Половина кабінетів — приміщення для дискусій і конференцій: зали з багатьма стільцями, кабінети з круглими столами. Нині тут міститься офіс громадської організації «Гарт», яка виділилася зі штабів «Нашої України — Народної самооборони». Кріль очолює і «Гарт», і партію «Єдиний центр», хоча й не любить, коли ці структури ототожнюють.

Одне із завдань «ЄЦ» — створення структури виборчих штабів для майбутньої виборчої кампанії Віктора Ющенка. Зараз ведеться мобілізація партактиву. У «Єдиному центрі» роблять ставку на «центристів», що логічно. Партія відмовилася проводити політику масового залучення рядових членів. Завдання ставиться інакше: зібрати най­впливовіших людей. Від такого методу віє певною «штучністю». Але Ігор Кріль запевняє, що це не так.

11 квітня Президент України Віктор Ющенко своїм указом звільнив Віктора Скопенка з посади ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ющенко призначив виконувачем обов’язків ректора Володимира Литвина і доручив уряду оголосити конкурс та провести вибори ректора університету. Віктор Скопенко образився і заявив, що збирається у суді відстоювати своє право керувати університетом... 23–й рік поспіль. Утім позивач не може не знати, що вже рік триває судовий процес із протилежно поставленим питанням — щодо незаконності перебування Скопенка на ректорській посаді. Сьогодні в Печерському районному суді відбудеться чергове його засідання, на якому, нарешті, судді мають оприлюднити своє рішення. Процес розпочатий за позовом випускника історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Сергія Пархоменка. Активіст правозахисного руху твердить, що дипломи КНУ ім. Шевченка недійсні, бо підписані незаконним керівником ВНЗ.

Металеві рамки на вході, пильні охоронці, які обстежують кожного, хто прагне потрапити до столичного Міжнародного центру культури і мистецтв... Такі заходи безпеки наводили на думку, що всередині проходить якийсь захід за участю Президента. Втім «помаранчевого» главу держави до «Жовтневого палацу» минулої суботи навряд чи запрошували. Адже в залі, під якою колись розташовувалися катівні НКВС, зібралися любителі синьої барви: там відбувався ХІ з’їзд Партії регіонів.

У крихітному залі для прес–конференцій українського посольства в Ізраїлі чотирьом телекамерам ніде було розвернутися. І це при тому, що паломництва журналістів на прес–конференцію українського міністра і трьох докторів історичних наук, які приїхали розповісти Ізраїлю про український Голодомор 1932—33 років, не спостерігалося: дві камери з чотирьох — українські, та шість журналістів із російськомовної преси. Ізабелла Слуцька раніше жила в Харкові, вона першою робила на українському телебаченні тематичну єврейську програму, в 1992 році з делегацією української інтелігенції прилітала в Тель–Авів, тепер пише в дві найбільші російськомовні газети — «Вести» і «Новости недели» та на інтернет–сайт. Вона дивиться буклет, киває головою і запитує нас, потім — членів делегації: чому ж ви називаєте це геноцидом українців, якщо під час голодомору гинули й люди інших національностей? Доктор історичних наук Юрій Шаповал говорить логічно і без емоційного надриву: по–перше, тому що всі дискримінаційні урядові директиви, декрети були спрямовані винятково проти українців, по–друге, тому що представникам інших народів так чи інакше допомагали через міжнародні чи етнічні товариства й організації, українцям — ні. Журналіст каналу RTVI криво усміхається, оператор Алекс Шабатаєв, єврей із Дагестану, нахиляється і шепоче: жах, я ніколи про це не чув, що у вас там коїлося!

Нещодавно депутати Бродівської райради виступили з ініціативою встановлення пам’ятника дивізії «Галичина» на горі Жбир. «Ми закликаємо всіх, кому небайдужа пам’ять про тисячі полеглих патріотів України, долучитися до цієї ініціативи», — йдеться в депутатському зверненні. У липні минає 64 роки відтоді, як під містечком Броди на Львівщині радянські війська оточили і розбили дивізію СС «Галичина». У 1991 році з ініціативи «Студентського Братства» на горі Жбир, біля села Ясенів, було споруджено пам’ятний знак на вшанування полеглих. Однак через тиждень його знищили вандали.

У портовому місті глава держави взяв участь у запуску Одеського нафтопереробного заводу, який останні три роки перебував на реконструкції. У 2005 році ВАТ «Лукойл», яке є власником одеського НПЗ, зупинило підприємство задля широкомасштабної модернізації, пообіцявши завершити її протягом трьох років.

Я та вся моя родина вкрай стурбовані окремими заголовками та тоном публікацій, які з’явилися сьогодні в деяких українських ЗМІ і де йдеться про мого чоловіка Віктора Ющенка.

Згідно з даними ООН, 1,63 відсотка дорослих українців — хворі на СНІД. Причому не йдеться про розповсюдження смертельного вірусу лише серед так званої «групи ризику» (наркоманів та повій. — Авт.) — недуга завойовує і донедавна здоровий прошарок населення. Так, станом на сьогодні, лише за офіційною статистикою, 440 тисяч наших співвітчизників є ВІЛ–інфікованими, а з початку невпинного розповсюдження інфекції у світі в Україні вже померли 12 тисяч хворих.

Міністерство внутрішніх справ планує почати розсилку листів батькам неповнолітніх дівчат, яких «спалили» на проституції. Як повідомляють у МВС, текст листа ще розробляється, але основу складатиме повідомлення, що стосовно їхньої дочки складено протокол за статтею Адміністративного кодексу про заняття проституцією.