Від чергової підсумкової прес–конференції Президента, яку глава держави вже традиційно в літню пору проводив на зеленому подвір’ї свого секретаріату, мало хто чекав особливих сенсацій. Зовнішня та внутрішня політика, відзначення 1020–річчя Хрещення Русі — теми «важливі й актуальні», але більш–менш прогнозовані.
Але сенсація була. Навіть одразу дві: Віктор Ющенко вперше визнав, що підозрює свого кума в причетності до його отруєння, і відкинув усі сумніви щодо намірів Юлії Тимошенко балотуватися на наступних президентських виборах.

25 липня 1980 року помер Володимир Висоцький. Ще напередодні мільйони шанувальників актора і барда тримали кулаки, з нетерпінням чекали на його швидке одужання та концерти, тепер же їм належало змиритися з тим, що кумир пішов назавжди, залишивши по собі лише пісні та ролі. Провівши поета в останню путь, уже 28 років його прихильники на день смерті й день народження поета збираються біля могили Володимира Висоцького на Ваганьківському кладовищі в Москві. Було серед них чимало й українських прихильників Висоцького. Але, ймовірно, незабаром український маршрут пам’яті може змінитися — пам’ятник Володимиру Висоцькому буде встановлено в Києві.
Передісторія цього проекту має лише одне не дуже зручне питання: чому з пам’ятником Висоцькому в українській столиці так затягнули, майже на тридцять років? В усьому іншому процес підготовки монумента виглядав досить демократично і виважено. Був оголошений конкурс, у фінал якого вийшли близько двадцяти художників. Переможця обирали не лише члени журі, а й пересічні кияни: проекти пам’ятників були об’єднані в експозицію, а всі, хто її відвідав, могли залишити свої коментарі в книзі відгуків. Таким чином право на автор­ство пам’ятника Володимиру Висоцькому в Києві отримали Андрій та Петро Озюменки, молоді скульптори, для яких цей проект буде своєрідним дебютом.

Кілька останніх тижнів Петро Ющенко днює й ночує в Українському домі, де готується виставка «Свята Русь–Україна: Видатні постаті». Тут уперше буде показано історію українських земель від найдавніших часів до сьогодення — понад 2000 портретів видатних осіб. Завтра надвечір заплановане урочисте відкриття виставки. Очікується, що її відвідає, зокрема, Вселенський патріарх Варфоломій. Український дім зовні уже прикрашений великими плакатами із зображеннями святих. А перед входом до будівлі височить скульптура святого Андрія Первозванного. У залах на чотирьох поверхах — портрети людей, про яких ми лише читали або чули. Святі, праведники, митрополити, архімандрити, князі й гетьмани, мислителі, винахідники, митці, вчені...
Брат Президента постійно в оточенні мистецтвознавців, богословів, істориків і робітників, які носять карнизи, чіпляють картини, готують тек­стівки. Утім таки викроїв годину, аби розповісти читачам «УМ» про ідею виставки і найцікавіші її моменти.

Цього року дизайнерка Олеся Теліженко поки придумала і реалізувала тільки одну знакову річ — хрестильну сорочку для свого маленького сина Аскольда. Це і є відповіддю на запитання, чому цікавої і перспективної Теліженко не було у весняному графіку UFW. Дизайнерка так упевнено ввійшла в лідерську обойму українських модельєрів, що якось мимоволі забуваєш, що вона лише минулого року закінчила Академію мистецтв у Львові та зробила тільки три колекції. Не її провина, а, мабуть, таки заслуга, що всі три колекції, показані в рамках українського тижня прет–а–порте, були такими самобутньо–виразними і свіжими, що запам’яталися модникам і фешн–критикам як яскраві образи. Вона заявила про себе в стилістиці етно і не збирається звертати зі «своєї колії».
Зате Аскольд допомагав мамі на шоу–румі UFW — тим, що не заважав. З його ж ласки молода мама–дизайнерка у травні взяла участь у двох конкурсах — у київському «Льон–фесті–2008» перемогла, а в московському імені Надії Ламанової просто показалася. «На київському конкурсі головою журі був В’ячеслав Зайцев, він похвалив мою колекцію «Скіфія. Дикий степ» і запросив на конкурс Ламанової. До московського конкурсу залишався тиждень, і я всім казала, що не поїду, бо це ж зовсім крейзі — такі короткі терміни. А мені всі, наче змовилися, казали: їдь негайно, це такий шанс! Знайшли ми в Москві Будинок моди Слави Зайцева, підходимо, і тут сам модельєр мені двері відчиняє. А потім уже, коли диплом вручав, запитав: «Когда же ты успела?», я йому: «Вы же пригласили, я и приехала. Правда, я ехала за победой». «Я тебе десятку поставил», — сказав Зайцев». Влітку вона встигла поторгувати футболками, сумками і красивими шкіряними пасками у скіфському стилі на «Країні мрій» і потрапити в малесенький корнер молодих українських дизайнерів, що відкрився в червні у книгарні–кав’ярні «Купідон». Тепер вона зайнята підготовкою нової колекції на осінній UFW, по секрету — це буде весна–літо–2009 у стилістиці витинанки. І, можливо, восени ми побачимо дизайнерський тандем Олеся Теліженко — Катя Пшеченко, яка теж працює в напрямку слов’янської етніки.
За черешнями і соком ми з Олесею говоримо про те, як вона курсує маршрутом Київ—Черкаси, як важливо жити з коханою людиною і про те, що глобалізм у моді ні до чого хорошого не приведе. Словом, за життя...

Із часу нашої останньої розмови з київським веслувальником Сергієм Гринем, бронзовим призером Олімпійських ігор в Афінах, минуло чотири роки. За цей час він сильно змінився — подорослішав, змужнів, став більш розсудливим, хоча й раніше відрізнявся серйозним ставленням до спорту, та й до життя взагалі. Сергій створив сім’ю й продовжує займатися улюбленою справою — академічним веслуванням. Готується до Ігор у Пекіні в складі четвірки парної й мріє повторити афінський успіх — повернутися з Китаю з нагородою. Хоча і розуміє, що зробити це буде напрочуд важко.

Як відомо, з усіх помісних православних церков відмовилася брати участь у святкуванні 1020–річчя Хрещення Русі лише Кіпрська православна церква (КПЦ). Від неї до Києва не приїде жоден представник. Офіційна позиція кіпріотів — нібито святкування заполітизоване.

«Я переконаний, що це треба робити заздалегідь. Заздалегідь не означає передчасно», — так на вчорашній прес–конференції Президент України Віктор Ющенко почав відповідати на запитання щодо законопроекту про виведення Чорноморського флоту РФ з Криму, який, на думку МЗС, слід розглянути вже на наступній сесії Верховної Ради. Переговори про початок процесу виведення флоту сусідньої держави з території України слід починати вже зараз, переконаний Ющенко.

Свого часу легендарний футбольний тренер Валерій Лобановський критикував деяких журналістів за те, що вони «сьогодні пишуть про спорт, а завтра — про сільське господарство». Йшлося про непрофесіоналізм, який не може не позначатися на якості того, чим людина займається. Мабуть, ті слова Метра гідні застосування до будь–яких сфер діяльності, надто ж — до життєво важливих для держави.