«Ой, вибачте», — автоматично кажу українською, проштовхуючись крізь натовп, що оточив знаменитий фонтан де Треві у Римі. «Та прошу, прошу», — усміхається вишукано вдягнена жіночка, так, ніби почути в центрі італійської столиці українську мову — природніше, ніж у центрі столиці української. «А нас тут багато, ви хіба не знали?» — у свою чергу дивується співрозмовниця. Вона, висококваліфікований хірург родом із Житомирщини, вже десятий рік доглядає напівпаралізовану італійську бабусю, яку й вивезла на візку прогулятися.
Звісно, я це знаю. І не лише тому, що однією з провідних тем офіційного візиту нашого Президента до Італійської Республіки було питання статусу громадян України, які нелегально працюють на Апеннінах. Чи не щоразу, коли група українських журналістів їде в Італію, для когось із них це нагода зустрітися з родичами: тіткою, сестрою, мамою... Тільки офіційно в цій сонячній країні заробляють на хліб для себе та залишеної на Батьківщині родини близько 100 тисяч українців. Неофіційно таких іще щонайменше тисяч 400. «І знаєте — насправді всі ми мріємо повернутися додому. Але вже не знаємо, коли. А іноді й сумніваємося, що хочемо цього насправді», — зізнаються нам учасники зустрічі Віктора Ющенка з представниками української громади. Вони справді щасливі з того, що до них приїхав Президент. Та вже бояться вірити в те, що обіцяне ним на цій зустрічі справді буде виконано. Надто довго вони чекають від України допомоги на ділі, а не на словах.

Біля зведеного ще у ХVI столітті палацу Кіджі (який принаймні зовні мало схожий на палац і взагалі на урядову резиденцію) зібрався величезний натовп — переважно туристи. Більшість просто терпляче стоїть, але раз у раз хтось підходить до нас — людей із блокнотами, камерами і штативами — і зацікавлено розпитує найрізноманітнішими мовами світу, що ж тут відбувається. Так–сяк пояснюємо неангломовним гостям Вічного міста, що тут Президент України (прикро, але для декого ця назва геть нічого не говорить) зустрічається із Прем’єр–міністром Італії Сильвіо Берлусконі. У відповідь лунає радісне: «О, і вони приїдуть на великих чорних машинах? Із затемненим склом?». Почувши ствердне «так», народ радісно залишається чекати «атракціону» — де б вони ще побачили «великі чорні авто», та ще «затемнені»...

Завдяки українській зброї на борту захопленого піратами судна «Фаїна» цей інцидент стає найгучнішою піратською атакою нового століття. Навколо того, кому саме призначалася зброя з «Фаїни», точаться запеклі інформаційні війни, метою яких є заплямувати на міжнародній арені Україну — одного зі світових лідерів у виробництві військової техніки. Офіційним отримувачем танків та іншої зброї, згідно з супровідними документами, є уряд Кенії, з якою режим торгівлі вільний. Проте світову громадськість силкуються переконати, що справжнім адресатом українських збройових поставок є Південний Судан, де діє міжнародне ембарго на продаж зброї. Що цікаво, так стверджує не лише Росія, до недружніх випадів якої у Києві вже звикли, а й США.

Учора і сьогодні у Києві в Українському домі проходить VIII Європейська міністерська конференція з питань молоді. Конференція проходить раз на три роки, і її мета — підбити підсумки головних досягнень у сфері молодіжної політики Ради Європи та її країн–членів і виробити середньострокову стратегію. Відтак, тема цьогорічного зібрання, у якому беруть участь делегації усіх країн Ради Європи та заступник її Генсека Мод де Бур–Буккікіо — «Майбутнє молодіжної політики Ради Європи: порядок денний–2020». Участь у конференції взяв Президент України Віктор Ющенко, червоною ниткою виступу якого стала участь молоді в суспільному і політичному житті країни.

14 жовтня у Києві, на Софійській площі, відбудеться фестиваль повстанської та патріотичної пісні «Покрова», приурочений до шанованого серед українців свята Покрови Пресвятої Богородиці. Хори і барди, рок–гурти і кобзарі виконуватимуть українські народні пісні, кобзарські думи, балади, співану поезію, а також стрілецькі, упівські та повстанські пісні.

Комікси під назвою «Вбивства з наказу КДБ» розповідають про організацію замаху на Бандеру, а видання вийшло у світ у рамках святкування 100–річчя з дня народження провідника ОУН і за фінансової підтримки сумівця та журналіста з Лондона Володимира Музички. Книга покликана в доступній і цікавій формі донести молодому поколінню українців славну та водночас трагічну історію українського повстанського Руху, вважають у Спілці української молоді.

Творити мир зі зброєю у руках — справа дуже складна, але вони робили її з гідністю. Вчора в аеропорту «Бориспіль» приземлився літак зі 100 українськими миротворцями на борту. Вони перебували у Косові у складі багатонаціонального батальйону «УкрПолбат» із миротворчою місією KFOR. З Києва миротворці поїдуть до Білої Церкви, де базується їхній підрозділ, а далі вирушать хто куди, по своїх домівках.

Відомий опонент донецьких можновладців, колишній співвласник торгового центру «Білий лебідь» Борис Пенчук, за справою якого у 2005 році було заарештовано Бориса Колесникова, зник учора опівночі. Його соратники, колишні керівники партії «Пора» та свідки у довготривалій справі нардепа­«регіонала» Бориса Колесникова проти Бориса Пенчука, Євген Золотарьов та Андрій Юсов не мають сумнівів, що його викрали. «Єдина інформація,яку ми маємо на сьогодні, надійшла від самого Пенчука. Йому вдалось зателефонувати мені та буквально прокричати, що невідомі люди закинули його в машину та везуть у невідомому напрямку, — стверджує Євген Золотарьов. — Після цього дзвінок обірвався, і з того моменту всі телефони Пенчука відключені».

Днями тижневик The Times Higher Education укотре опублікував рейтинг найпрестижніших вищих навчальних закладів світу. З представлених двох сотень університетів із понад 30 країн світу 38 вишів — американські. Ще 29 — британські. Загалом же перша десятка рейтингу повністю окупована вузами США і Великобританії. Титул найкращого ВНЗ традиційно дістався Гарвардському університету (США). А Кембріджський і Оксфордський університети Великобританії цьогоріч поступились Єльському (США), який перемістився з четвертого на друге місце. Каліфорнійський технологічний інститут посів почесну п’яту сходинку, Імперський коледж у Лондоні — шосту, за ним у списку «обраних» розташувалися Лондонський університетський коледж, Чиказький університет і Массачусетський технологічний інститут. А замикає «золоту десятку» Колумбійський університет.

Розробник цього «прикольного» наукового проекту, як повідомили кореспонденту «УМ» у Національному центрі управління і випробування космічних засобів НКАУ, — англійська компанія A Message From Earth. Її президент пан Маджетт спеціально приїхав до Євпаторії, аби особисто спостерігати за «листуванням». Воно тривало аж п’ять годин — стільки часу знадобилось українським фахівцям для відправки у міжпланетний простір за допомогою свого штатного радіотелескопа РТ70 (його діаметр — 70 метрів. — Авт.) потужного радіосигналу, у який закодовано саме послання.