Парламент–музей з охоронцями–«гардеробниками»

Біля зведеного ще у ХVI столітті палацу Кіджі (який принаймні зовні мало схожий на палац і взагалі на урядову резиденцію) зібрався величезний натовп — переважно туристи. Більшість просто терпляче стоїть, але раз у раз хтось підходить до нас — людей із блокнотами, камерами і штативами — і зацікавлено розпитує найрізноманітнішими мовами світу, що ж тут відбувається. Так–сяк пояснюємо неангломовним гостям Вічного міста, що тут Президент України (прикро, але для декого ця назва геть нічого не говорить) зустрічається із Прем’єр–міністром Італії Сильвіо Берлусконі. У відповідь лунає радісне: «О, і вони приїдуть на великих чорних машинах? Із затемненим склом?». Почувши ствердне «так», народ радісно залишається чекати «атракціону» — де б вони ще побачили «великі чорні авто», та ще «затемнені»...

У принципі, таку машину, якою під час офіційного візиту до Італії пересувався Ющенко, мало хто бачив навіть у нашій перенасиченій дорогими авто столиці. Підтримуючи національного виробника, італійські можновладці їздять на рідних «Мазератті» — великих, темних і красивих. Серед автомобілів супро­воду, щоправда, трапляються й «рідні» для наших державних керівників «Мерседеси». А от на вулицях таких авто, не кажучи вже про величезні джипи, майже не помітно — хіба іноді промайне якийсь розкішний «Ламборджині», але, здається, рідше, ніж у Києві.

Палац Монтечіторіо, в якому розміщується Палата депутатів Італійської Республіки, зовні також мало вражає, хоча виглядає й більш «солідно», ніж прем’єрська резиденція. Зате всередині нижня палата тутешньої «Верховної Ради» виглядає, як музей: на прикрашених позолоченими бароковими орнаментами стінах — оригінальні картини майстрів італійського Відродження, масивні дерев’яні двері, розкішні меблі, люстри, килими... І все «вінтажне» — таке враження, що з часу побудови у 1650 році палац не ремонтували, хоча насправді його явно постійно «підреставровують», зумисне підтримуючи в «антикварному» стані.

Окрім, хіба що, ліфтів. Прямуючи на зустріч Президента з головою Палати депутатів Джанфранко Фіні, понад десяток українських журналістів разом із супроводжуючим італійцем застрягли в тісному «підйомнику». І через 12 хвилин «відсидки» між першим та другим (!) поверхами думали, що тут їм і смерть, бо кондиціонера у теж «вінтажному» ліфті, звісно, не передбачено. Завершилося все добре — не знадобилася навіть «швидка», яка постійно стоїть у підземному гаражі. Але італійські ліфти після цього довіри в нас не викликали.

Але загалом італійським парламентаріям можна тільки позаздрити — мабуть, приємно засідати в такому «музеї». До речі, їх там засідає аж 630 (!), і це тільки нижня палата, а ще ж є 315 виборних і 11 «довічних» сенаторів.

А на «прохідній» у них, схоже, сидять професійні... гардеробники. Бо щойно кинувши оком на наших різних за зростом і комплекцією телеоператорів, які, всупереч проханню президентської прес–служби, традиційно пожертвували дрес–кодом на користь зручних джинсів і тенісок, охоронці негайно принесли для них піджаки — чітко по розміру, включно з шириною плечей і довжиною рукавів!