Колись Моллі Сімс була вельми успішною й популярною моделлю (це в нас про неї мало чули, а на Заході «обличчя» відомої взуттєвої марки Jimmy Choo користується неабиякою популярністю). Завершивши кар’єру манекенниці, Моллі подалася в кіно — і, на диво, й там досягла чималих успіхів. Зігравши у популярній комедії «Старськи і Хатч», струнка білявка потрапила в поле зору режисерів не лише як фотогенічна красуня, а й досить непогана актриса. Цього року в прокат вийшли дві стрічки за участю Моллі — «Безвідмовний» та «Венера і Вегас», на наступний запланована прем’єра ще як мінімум двох. А ще ж є серіали, у які 35–річну Сімс запрошують постійно.

Певно, багато хто з нас був би не проти, аби з кранів замість води текло пиво, вино чи щось міцніше. Дехто про таке навіть мріє. А для мешканців італійського містечка Марино казка стала реальністю: вода у водогоні перетворилася на вино.

Дожилися. Доборолися, як сказав би класик, до самого краю. Продаємо Україну. Не неньку, щоправда, а ту, котра в лапках — кінотеатр «Україна». Не найкрутіший і не найкомфортніший заклад, та все ж дуже затишний, дуже свій — київський. Привабливий зручним розташуванням (поруч — метро «Хрещатик», відразу кілька кав’ярень — словом, весь «соцпакет»). Кому заважав кінотеатр «Україна»? Очевидно, він — як те ягня у байці Крилова — завинив уже тим, що дехто хоче їсти. Їсти дорогу київську нерухомість.

19 столичних кінотеатрів, що залишились у міській власності, ще минулого літа об’єднали в комунальне підприємство «Київкінофільм». Це мало що змінило в їхній нелегкій долі: ціла низка кінотеатрів як була, так і залишилася «мертвою». Йдеться про заклади, де роками не крутять кіно. Як колись у радянські часи церкви віддавали на поталу колгоспникам, роблячи з них склади під картоплю, так нині в колишніх кінотеатрах влаштовують розпродажі, розміщують молитовні будинки тощо. Деякі стають таким чином досить відомими. Приміром, хто з українців (і не лише киян) не чув про те, що під час «помаранчевої» революції головний штаб «януковичєй» розміщувався в кінотеатрі «Зоряний»? А в іншому столичному кінотеатрі — «Загребі» — у 2002 році проходили судові засідання у знаменитій справі про «масові заворушення 9 березня». Крім «Загреба» та «Зоряного», не за призначенням використовуються (або просто стоять порожніми) кінотеатри «Краків», «Тампере», «Нивки», «Молодіжний».

Як­то кажуть, кому — війна, а кому й мати рідна. Російською (рідною мовою Леоніда Черновецького) це звучить краще, мелодійніше... Але суть не в цьому. Поки країна звикається з думкою про ще одні парламентські вибори, мер Києва заявляє про свою готовність піти туди, куди Президент країни послав нинішню Верховну Раду. Тобто до виборчих дільниць. Блок Леоніда Черновецького ще не оформлений організаційно, проте в серйозності його намірів ніхто не сумнівається.

Високі бані Красно­гірського жіночого монастиря видно здалеку. Якщо їхати з Черкас до Києва, вони виринають серед осіннього лісу за три кілометри від міста Золотоноші. Надзвичайної краси монастир в стилі українського бароко черкащани вказали в числі «Семи чудес Черкащини».

Уже кілька днів в Георгієвському монастирі Московського патріархату, розташованому неподалік села Кочержинці Уманського району Черкаської області, 17 черниць і четверо дітей тримають оборону в прямому розумінні цих слів.

У селі Переможне Лутугінського району (неподалік Луганська) в урочистій обстановці відкрили пам’ятник лемкам. І тим, яких переселили з польських теренів у неприродну для них степову Луганщину — і вони вижили, і тим, хто не витерпів розлучення з рідними горами.

Десять років тому Волинь дала зелене світло загалом добрій справі — водойми області почали здавати в оренду. Та, як показало життя, навіть добра справа в наших українських реаліях може стати гальмом і навіть детонатором суспільно небезпечних процесів. Десятиріччя водної оренди висвітлило чимало граней цієї проблеми, яку намагаються так–сяк розв’язувати на місцевому рівні. Але через те, що немає чіткої правової бази, яка регулювала б стосунки орендаря та громади, перетягування ковдри різними міністерствами і відомствами на свій бік зробили заручниками невизначеності як тих, хто відважився взяти в оренду водойму, так і місцеві громади, інтереси яких деякі новоявлені господарі стали відверто зневажати. Війна за рибу час від часу відгукується гучними скандалами, де в протистоянні сходяться ті ж самі конфліктуючі сторони. І в кожної з них — своя правда...