«Якби ми сьогодні програли, то надалі було б важко дістати «Металург» у турнірній таблиці. Донеччани теж не хотіли нас підпускати, тому гра й вийшла невиразною. Зустріч йшла до нічиєї, але нам допомогли заміни», — так головний тренер «Металіста» Мирон Маркевич прокоментував гру його підопічних із «Металургом» у Донецьку. Матч між другою й третьою командами чемпіонату був центральним у 12–му турі. Напередодні харків’яни відставали на п’ять очок. Перемога ж дала їм змогу впритул наблизитися до «зони Ліги чемпіонів».

...У сім’ї фермерів Музик із Старої Костельниці — цілковита демократія. Якщо середнє покоління в особі сорокап’ятирічного пана Вацлава, який, власне кажучи, й господарює на фамільних гектарах — двома руками за Євросоюз та інтеграцію на Захід, то його батько Єжи, що більшу частину свідомого життя провів за соціалізму, наполегливо шукає недоліки процесу глобалізації. «Наш цукровий завод закрили. І не тільки наш, а й багато інших, люди без роботи, — загинає він мізинця, не ніяковіючи від присутності закордонних журналістів, яких привезли до них у гості за ЄСівською програмою. — А в Німеччині заводи працюють». Син розвиває тему: проблема не тільки з цукром, а й іншою продукцією країн Старої Європи — через високий курс місцевої валюти злотого, який тримається в Польщі.
Утім обидва — і батько, й син — сходяться в одному: пільгові кредити під два відсотки річних, які виділяють євросоюзівські програми — річ у господарстві дуже корисна. А ще: обидва дуже тішаться, коли в гості заходить пані Гражина.

«Рішення було приймати не просто. Студентська програма викликала найбільше дискусій. Там зібралися талановиті фільми. Щодо гран–прі сумнівів не було. Ми його розділили між фільмами «Будда вибухнув від сорому» Хани Махмальбаф (Іран) і «Шультес» Бакура Бакурадзе (Росія). Ці режисери зробили фільми, дуже важливі для сьогодення і дуже гарно виконані», — сказав американський актор Арман Ассанте, голова журі «Молодості» на церемонії закриття кінофестивалю.

Самопроголошення «автономної республіки Підкарпатська Русь» — той випадок, коли сама подія затьмарена пошуками замовника. Бо сто людей, що зібрались минулої суботи на так званий «Європейський конгрес підкарпатських русинів» і мітингували під міськрадою Мукачева з вимогою визнати своє «тридев’яте царство», не справляють враження авторитетної сили. Має рацію політолог Андрій Єрмолаєв, коли говорить, що справді вагому проблему — проблему кримських татар — наші політики цнотливо замовчують, тоді як русинів охоче коментують. Зокрема, й колега Єрмолаєва — Вадим Карасьов, котрий, будучи наближеним до секретаріату Президента, вже побачив у цій акції намагання «підставити» Віктора Балогу.

Верховній Раді цього скликання фатально не щастить із продуктивністю. Задля того, щоб розробити прийнятний для всіх фракцій проект антикризових заходів, у парламенті досягли оптимальної, здавалося б, домовленості: створити робочу групу, яка уніфікувала б кілька проектів, а потім обговорити на погоджувальній раді «усереднений» документ. Утім учора політикам знову не вдалося знайти компроміс. Сьогодні Верховна Рада має розглядати антикризові проекти, а порозуміння, як і раніше, нема.

«Прощаючись, батько сказав нам: «Діти, я ні в чому не винний». Нашій мамі він також це сказав. «Я скоро повернуся», — це були його останні слова. Він нас поцілував, і його повезли... За час слідства матері вдалося якимось чином влаштувати побачення... Вона спитала: «Васю, за що тебе?» Він відповів: «Мені «шиють» літературні помилки». І ще сказав: «Надю, мене б’ють, мене вбивають, б’ють день у день». Вигляд у нього був жахливий: весь у синцях, худий, виснажений. Це була остання зустріч матері з батьком, і більш ми його ніколи не бачили...»
Віктор, син українського письменника Василя Чечвянського, закарбував цей спогад у вісім років...

Остап Бендер увійшов до губернського міста Старгорода з північного заходу, зі сторони «дєрєвні Чмаровки». Село Чмирівка Старобільського повіту від повітового центру лежить на північний схід, однак ця обставина жодним чином не зменшує віру місцевих мешканців у тому, що саме їхнє місто зображено в знаменитому романі «Дванадцять стільців»під псевдо «Старгород». Співзвучність назви Чмирівка із класичною Чмарівкою тут — чи не головний аргумент. Хоча й далеко не єдиний. Є в старобільчан і ґрунтовні підстави вважати Бендера своїм.
Переконання патріотів Старобільська у причетності їхнього міста до перипетій популярного роману нарешті вилилося в металі й витвердилося в граніті: у Старобільську з максимально можливою урочистістю відкрито пам’ятник Великому Комбінатору. А за компанію — й малолітньому безпритульному здирнику, котрий намагався «розвести» Бендера на цілих десять копійок.
Забронзовілий син турецькопідданого загалом відповідає канонічному образу, що склався ще в радянському кінематографі: довжелезний шарф, огорнутий навколо могутньої шиї, кашкет і... обличчя грузинського актора Арчіла Гоміашвілі.

Цього року український спорт відзначає одразу два знаменні ювілеї. Так збіглося, що 45 років виповнилося найкращому хокейному клубу «Сокіл», і стільки ж часу минуло з моменту зародження в Україні біатлону. Своє свято Національна федерація «стріляючих лижників», як і хокеїсти, відзначала в концертному залі «Фрідом». А перед цим провела прес–конференцію, де представила поважних гостей. Щоправда, анонсовані зірки норвежець Оле–Ейнар Бйорндален і німець Ріко Гросс так і не насмілилися перервати свою підготовку до нового сезону й завітати до Києва.