Український любительський бокс, переживши кількарічний спад, повертає собі позиції одного з лідерів як на континенті, так і у світі. Якщо на Олімпіаді–2004 в Афінах наші спортсмени не здобули жодної медалі, то цього року в Пекіні розжилися «золотом» Ломаченка й «бронзою» Глазкова. А підтвер­дженням того, що справи налагоджуються, став 38–й чемпіонат Європи, який завершився в Ліверпулі позавчора. Уперше в історії незалежної України наша збірна тріумфувала в командному заліку, здобувши чотири золоті й одну бронзову нагороду.

Партійний з’їзд Народного руху був для його голови Бориса Тарасюка дуже важливим. Колишній міністр закордонних справ накопичив у партії багато недругів, адже пішов курсом зближення з Юлією Тимошенко. Три найбільші організації НРУ — Львівська, Івано–Франківська, Тернопільська — мають намір ініціювати відставку Тарасюка. Задля продовження своєї політики Борис Іванович мав одержати мандат від партії. Позавчора він його отримав: 172 рухівці (із 259 делегатів) висловили йому довіру.

Днями на прес–конференції у Полтаві лідерові соціалістів Олександру Морозу довелося відповідати на запитання про його ставлення до відомих «втікачів» із СПУ, зокрема до останнього з них — «парканного героя України» Василя Цушка. Інформація про вихід із Соцпартії екс–міністра внутрішніх справ з’явилася зовсім недавно — політик, який минулого року штурмував Генпрокуратуру, нібито має з’явитися у виборчому списку Партії регіонів.

Шанувальникам літератури ім’я Григорія Кочура відоме насамперед завдяки книзі «Третє відлуння» (видавництво «Рада», 2000 р.). У ній вміщено більш ніж 600 перекладів творів 175 поетів, представників понад 30 літератур світу. Часовий простір цієї своєрідної антології світової поезії — від античних часів і до сучасності. Сторічний ювілей видатного перекладача — вдячний привід згадати сьогодні про цю людину.

Багатоповерхівка на 140 квартир по вулиці Гром­ницького, 2 у Тернополі — не зовсім звичайна. Десять років тому її здали як кооператив місцевого педагогічного інституту (тепер університет. — Авт). Буквально в перші дні, прагнучи жити і господарювати по сучасному та максимально долучатися до забезпечення комфорту свого житла, мешканці створили товариство співвласників під назвою «Освіта». Об’єднавши людей розумних та інтелігентних — в основному це викладачі та аспіранти згаданого ВНЗ і члени їхніх сімей — воно стало хорошим прикладом того, як можна діяти спільно на благо всіх і кожного. Сьогодні ж ця єдність допомагає людям вести справедливу, але нерівну боротьбу з «Тернопільміськгазом», який фактично знущається над ними, наплювавши на рішення п’яти судів.

Із першого грудня Хмельницький міськвиконком має намір збільшити тарифи на послуги централізованого опалення та підігріву води. Зокрема, один кубічний метр гарячої води за наявності у квартирі лічильника коштуватиме 11 гривень 04 копійки замість нинішніх 8 грн. 28 коп. Подорожчають, звісно, і теплові гігакалорії.

Починаючи з 17 листопада, тобто з «години Ч», введення суттєво підвищених штрафів за порушення Правил дорожнього руху, кременчуцьким пасажирам «маршруток» доведеться прокидатися раніше і, відповідно, хутчіш поспішати на зупинки, щоб не запізнитися на роботу. Принаймні саме до цього їх позавчора закликали спершу керівники приватних підприємств–перевізників, а потім і чільники транспортного відділу міськвиконкому.

Такий маловтішний висновок випливає з даних, тільки–но оприлюднених Головним управлінням статистики в Полтавській області. До того ж навіть якщо сучасну Наталку Полтавку порівнювати не з теперішнім паном Возним, а з рівним їй за соціальним статусом Петром, порівняння все одно виходить не на користь землячок Івана Котляревського. Бо ж «гендерна дискримінація гривнею» відчутна майже в усіх галузях.

Шукати квартиру херсонського художника В’ячеслава Машницького, яку він облаштував під перший в Україні музей сучасного мистецтва, виявилося досить кумедно. Про нього по всій Україні ходять чутки не один рік, а в Херсоні своїх унікумів чомусь ігнорують. Триматися за живіт від власного реготу мені довелося вже на початку розвідки під назвою «Де тут у вас музей сучасного мистецтва».

Неформальні консультації Україна—НАТО у Таллінні на рівні міністрів оборони продемонстрували, що ні для нашої країни, ні для самого НАТО з часу Бухарестського саміту нічого не змінилося. Ні дипломатія Віктора Ющенка, ні агресія Росії у Грузії не похитнули франко–німецький бастіон неприйняття ідеї України як члена Північноатлантичного альянсу. А перманентна політична криза і парламентські розбірки, що мали місце в Києві напередодні консультацій, лише посилили цю нехіть. Усе по–старому: за надання Україні й Грузії Плану дій щодо членства в НАТО висловлюються США та їхні союзники всередині блоку — новоприйняті Польща, Прибалтійські країни, проти — Стара Європа і насамперед Німеччина і Франція. Сподівання, що Україну запросять до ПДЧ у грудні цього року, вкотре не виправдалися. Чого чекати і що робити: встановлювати собі наступну «контрольну точку» чи відмовитися від ідеї вступу найближчим часом? Європа каже: «Може колись...»