Людина зі списку–3
Сьогодні — наша заключна розповідь про деякі особливості діяльності очільника Сумської обласної ради В’ячеслава Шапошніка. Не тому, що його бізнесова чи політична біографії цілком висвітлені, власне, ми й не мали на меті описувати їх вичерпно. Лише поставити запитання, що стосуються публічної особи і можуть бути цікавими для громади. Гадаємо, їх поставлено достатньо, аби виборці, та й правоохоронці, відчули потребу знайти на них відповіді.
А тепер — кілька запитань на завершення.
«Голова — це не вся рада, Шапошнік — не весь БЮТ»
«Матеріали, опубліковані в «Україні молодій» про «людину зі списку», голову обласної ради В’ячеслава Шапошніка, зачепили багатьох. Поважаючи вашу газету, я не хотів би допускати думки, що ці публікації — лише виконання якогось політичного замовлення. Гадаю, всі факти, наведені в них, підтверджені документами. Чи не могла б редакція надати їх для ознайомлення? Оскільки правоохоронні органи наразі не виявляють активності, аби встановити істину…» Ці рядки — зі звернення депутата обласної ради Віталія Моісеєнка до редактора «УМ».
Такий відгук представника обласної ради на наші публікації спонукав до зустрічі сумського кореспондента «УМ» із Віталієм Моісеєнком, депутатом фракції «НУНС».
Портрет НЕ Президента
Після інтригуючого «далі буде» наприкінці другої подачі тексту «Психологічний портрет Віктора Андрійовича Ющенка» на сайті «Української правди» минуло доволі часу. А продовження все немає. Утім і дві опубліковані частини заслуговують на розгляд. З першого погляду зрозуміло, що «група професіональних психологів», які не назвали своїх імен, уклала не психологічний портрет, а гіпотетичний «психопатологічний образ особи». «Проффесіональним псіхологам» бракує елементарних знань не лише в галузі сучасного законодавства у сфері психіатрії, а й самої психіатрії й психології. А висновки про ментальність етносів вони виголошують, уявлення не маючи про традиції та базові цінності народів. Назагал текст нашпигований неправдивою і перекрученою інформацією. «Група» прочитала кілька газетних інтерв’ю Президента та його родичів і навизбирувала там непослідовних і незіставних деталей, з яких «склеїла» картинку ніби розгубленої постаті, що опинилася серед неналежних їй обставин. У тексті є багато смислових неузгодженостей, де один висновок суперечить іншому, що свідчить про душевну неврівноваженість «авторів» або ж добрячу порцію аперитиву для натхнення у написанні такого хитромудрого твору.
Бульбяна стратегія: краще менше, але краще
Уявити життя українця без картоплі й сала — просто неможливо. Та, виявляється, не такі вже й дурні ми у своїй любові до цих двох національних продуктів. Сало — це ціла комора вітамінів, амінокислот і ще всіляких корисних для організму речовин. А картопля — це те, без чого людство взагалі не може вижити.
У село Рокині, де розміщений Волинський інститут агропромислового виробництва, в останні кілька років восени та наприкінці зими їдуть та їдуть вантажівки з українського сходу та півдня. Ділові люди і фермери вже підрахували, що, купивши недешеве елітне насіння, вирощувати картоплю навіть на їхніх поливних землях все одно вигідніше, аніж готову закупляти на тій же Волині. Тому приїжджають до Рокинів за елітною насіннєвою картоплею, вибір якої тут великий.
Як «змити» сухоти?
Упродовж останніх років туберкульоз був і залишається серйозною медичною і водночас соціальною проблемою для України. Найбільш складна ситуація зараз спостерігається в південно–східному регіоні, оскільки сумнівне лідерство за рівнем захворюваності на сухоти утримують Херсонська, Миколаївська, Луганська та Кіровоградська області. Замикає п’ятірку Донеччина, де наприкінці минулого тижня відбулося засідання розширеної колегії МОЗ України з питань протидії туберкульозу. Причому учасникам зібрання був запропонований уже напрацьований досвід донеччан у протистоянні з важкою недугою.
Куди іти «зі спиною»?
Як ми писали раніше, медичний відділ «УМ» пропонує усім читачам долучитися до важливої справи — поліпшення здоров’я. Для початку розв’яжемо деякі організаційні питання. По–перше, виконувати запропоновані вправи необхідно точно за описом, навіть якщо вони здаються вам надто примітивними або, навпаки, — занадто серйозними такими, що викликають подив оточуючих (список можна продовжити). Повірте, йоги, які босоніж ходять по битому склу, привертають набагато більше нездорової уваги, ніж люди, які 33 рази пережовують кожен шмат їжі. Можливо, для каменегриза з далекого кільця астероїдів просування гомо сапієнс до здорового життя здасться смішним, але не для осіб із розвиненим інтелектом, до яких належимо ми з вами. По–друге, будьте готові до того, що спочатку вам доведеться примушувати себе щось робити. Але згодом кожна корисна вправа має стати звичкою — такою, як вранішнє чищення зубів або нанесення крему на шкіру рук.
Рік після біди
18 листопада 2007 року на донецькій шахті імені Засядька о 3–й години 11 хвилин на видобувній дільниці 13–ї східної лави пласта L1 на глибині 1078 метрів стався потужний вибух метано–повітряної суміші. На той момент під землею перебували 456 шахтарів, 186 з яких — безпосередньо в зоні аварії. Опівдні тодішній Прем’єр–міністр Віктор Янукович категорично спростував уперті розмови на підприємстві та в усьому місті про те, що адміністрація шахти вже замовила 100 домовин. Проте це виявилося правдою — кількість загиблих справді сягнула сотні. А перегодя, під час ліквідації підземної пожежі 1 та 2 грудня, відбулися ще два вибухи, що забрали життя ще шістьох людей...
Втративши коаліцію, за головою не плачуть
Сьогодні Верховна Рада обиратиме собі нового Голову. Або принаймні спробує. Вчора на нараді голів фракцій було досягнуто домовленості про те, що це питання стоятиме на порядку денному сьогоднішнього засідання ВР першим. Про це учора повідомив журналістам перший віце–спікер парламенту Олександр Лавринович, зазначивши, що в разі позитивного розгляду головного кадрового питання за наступними не забариться — «уже сформовано порядок денний із кількох законопроектів, які будуть розглядатися в першому читанні і мають переважно соціальний характер».
Закон оновлений, але не один для всіх
Восьма година ранку понеділка засвідчила: якщо підсилення ПДР і вступили в силу, то столичні водії або мало про них начувані, або занадто самовпевнені. З самого ранку спостерігалася звична картина: правила — правилами, а на роботу поспішали, традиційно проїжджаючи на «моргаючий жовтий» (себто майже «червоне» світло світлофора. — Авт.), «підрізаючи», обганяючи на недозволених відрізаках дороги тощо. Словом, учора вранці київських водіїв, мабуть, найменше цікавило посилене покарання за неправильну їзду. Безумовно, траплялись і винятки, коли водії зі своїх авто на швидкості не більше 60 км/год. лякливо вдивлялися у найближчий поворот, чекаючи «засідки» даішників. Проте навіть ці «взірці» дотримання нових правил гри «забували» пристебнутися ременями безпеки, за що тепер внесені зміни передбачають покарання у вигляді штрафу від 51 до 85 гривень.