27 грудня на 92–му році життя перестало битися велике і стражденне серце відомого поета, лауреата премій імені Павла Тичини, Миколи Хвильового, Михайла Коцюбинського, Олександра Олеся, заслуженого діяча мистецтв України Олекси Яковича Ющенка.

Як повідомляє прес–служба МЗС України, у Секторі Газа на момент конфлікту перебувала громадянка України з дитиною.

Попри всі недоліки, притаманні сімейству Тома Круза і Каті Холмс (а точніше, насамперед голові сім’ї — фанатичному сайєнтологу), жадібність цьому красивому подружжю точно не закинеш. Хоча 2008 рік став для них не надто прибутковим, Том і Каті не поскупилися на різдвяні подарунки для рідних і друзів. Як повідомляє американська преса, тільки на обгортковий папір для презентів пара витратила понад шість тисяч доларів! Холмс дуже хотіла, щоб кожен подарунок виглядав дуже святково й урочисто, тому, окрім обгортки по $60 за штуку, на кришку кожної коробки з подарунком був нанесений орнамент ціною $140—160, залежно від розміру пакунка. Що саме було у коробках, не повідомляється, але можна не сумніватися, що щедрі Крузи якогось барахла дорогим людям не подарують.

Американські розвідники в Афганістані дуже задоволені тим ефектом, який дає «Віагра». Щоправда, використовують її агенти ЦРУ не лише для власних потреб, а й у інтересах держави. Як пише газета «Вашингтон пост», знамениті ліки для підняття потенції допомагають американцям вивідувати секретну інформацію у глав місцевих племен. Зокрема, у статті описаний такий епізод: агент ЦРУ прийшов до 60–річного старійшини і запропонував йому «на пробу» блакитну пігулку «Віагри». Через кілька днів цей агент передав у центральний офіс важливу інформацію про пересування бойовиків руху «Талібан» і попросив виділити йому для роботи ще «Віагри».

Розмовляють після новорічних свят два сусіди.
— А от якщо петарду скинути з 25–го поверху, цікаво, на рівні якого поверху вона вибухне?
— На рівні п’ятого.
— А ти звідки знаєш?
— Я на п’ятому живу!

Деякі критики вже поспішили висловитися, що це був рік змарнованих книжкових очікувань. Мовляв, літературні передовики цього року сиділи тихо — крім Марії Матіос, — тож і обговорювати нема чого. Андруховичу, Малярчук, Жадану та Забужко ставимо прогули, відтак доводиться писати про важливість дрібніших здобутків, яких було вдосталь. Зрештою, «дрібними» їх і не варто називати, адже звична система координат та літературних пріоритетів більшою мірою існує задля комфорту критиків, аніж відображає істинні ієрархії — плинні, примарні структури, здатні руйнуватися і оновлюватися набагато частіше, ніж ледачкувата читацька свідомість.

Напередодні 2009–го подружжя Світлана Крилова і Назіп Хамітов презентували роман–казку «Магічна Книга». Нез і Лана Світлі — творчі псевдоніми авторів. Багато хто з дітлахів уже встиг прочитати новий твір Світлани й Назіпа й вивчити напам’ять дотепні вислови Гоблінової Бабусі, дракона Аура–Ліна, а також Вікі й Тікі (головних героїв «Магічної Книги»). В часи глобальної кризи хіба не стануть актуальними слова хитромудрого Фу–Фу: «А я відсиджуся тут.. Якщо поталанить, ще й у сплячку впаду. А далі — подивимося». Читачі «Магічної Книги» мають унікальну нагоду — дописати останні рядки власноруч (спеціального для цього в кінці залишено чисті сторінки).

Новорічного настрою — нуль. Звісно, на нього впливає набридливе слово «криза» в усіх інформаційних повідомленнях (оскільки їх уже ніхто не читає, це слово почали ліпити у «вруби» й заголовки). Авжеж спричинюється до сум’яття і невитравне відчування останніх днів грудня як днів сесійних, а отже, нервових і перестрашених. Екзаменувати себе на кількість прочитаних за рік книжок, переглянутих фільмів, прослуханої музики, відвіданих виставок і вистав — справа начебто приємніша, але так і бачиш перед собою страшного викладача, знавця культурної ситуації в Україні, який каже: «Недочитали, пані!».

Голова ВР Володимир Литвин відвідав із офіційним візитом Росію. Це перший закордонний візит Володимира Михайловича під час другої спікерської каденції. Перед самим Новим роком Литвин зустрівся зі спікерами двох палат — головою Держдуми Борисом Гризловим і головою Ради федерацій Сергієм Мироновим. У Москві він намагався поводитися так, як і в Україні, — «миротворцем» опонуючих таборів.