Не дивуйтесь, якщо лікар, уважно вислухавши скарги на тривалий нежить, чхання, кашель, свербіж у носі на тлі цілком нормальної температури, огляне ваше горло, послухає дихальні шуми, а потім ні з того ні з сього запитає, як часто ви влаштовуєте вологе прибирання у квартирі, ганяєте павуків по кутках, пилососите килими й виносите «подихати» важкі ковдри. Не знайшовши під час огляду та збору анамнезу ознак інфекційного захворювання, лікар запідозрив у вас досить поширену алергійну реакцію на домашній пил. Адже в умовах пересушеного батареями та електрообігрівачами повітря та сезонного зниження загального імунітету алергія може «розквітнути буйним цвітом» навіть у тих осіб, які ніколи в житті не вважали себе алергіками. І добре, якщо ви, помітивши в себе такі начебто показові симптоми, не кинулися відразу приймати протизастудні засоби. Ліки від ГРВІ тут не допоможуть!

Дотепер тему небезпеки зберігання твердого ракетного палива у Павлограді зазвичай порушувала хіба що громадськість. Мовляв, у разі вибуху п’ять тисяч тонн твердого ракетного палива дістанеться навіть розташованому за 70 кілометрів Дніпропетровську. Керівництво ж державного підприємства «Науково–виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» не втомлювалося переконувати в протилежному: ситуація перебуває під контролем і особливо чогось боятися не варто.

Уран під Кіровоградом видобувають не одне десятиліття. Але старі запаси руди закінчуються, а для розробки нових гірничих відводів потрібен дозвіл районної, міської та обласної рад. Про отримання таких документів до кіровоградських депутатів і звернулося підприємство «Схід ГЗК». І коли з районною і міською радою клопотів було менше, там дозвіл дали в обмін на обіцянки підтримувати соціальні програми, то депутати Кіровоградської облради підійшли до питання глобальніше і з першого разу проголосували проти добування урану.

Єпископа Сумського і Охтирського УПЦ Московського патріархату Євлогія звинувачують у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі. Саме так було сприйнято його доповідь «Самосвятський розкол в Україні», зроблену в Сумському державному університеті.

У любителів із будь–чого зробити свято є черговий привід: 26 січня розпочинається новий рік за місячним календарем. Зазвичай кажуть «китайський новий рік». Але якщо так сказати у присутності, приміром, корейців, то ці «східняки» можуть образитися. Бо насправді традиції новоріччя за східним календарем об’єднують історію кількох країн. І традиційно — різних кулінарій. Бо так уже склалося, що люди на всіх континентах будь–яке свято відзначали і відзначають застіллям.

«Немає поганих продуктів, є лише погані кухарі», — люблять повторювати китайські кулінари. Тому, щоб спробувати відтворити і корейські, і китайські страви, треба запам’ятати кілька правил. По–перше, дуже ретельно попередньо обробляти продукти. Наприклад, курку не обпалювати, а видаляти всі залишки пір’їн спеціальним пінцетом. По–друге, і китайці, і корейці проводять теплову обробку подрібнених продуктів дуже швидко: не більше чотирьох хвилин. Для цього використовують сильний вогонь і різноманітні сковорідки або сковороду вок із округлим дном. У результаті отримують збережені вітаміни й інші корисні речовини.

З отцем Ґжегожем Рапою ми познайомилися торік 2 листопада. У День пам’яті всіх померлих він робив відправу на військовому польському цвинтарі під Старобільськом, де поховані (точніше, перепоховані) 48 бранців сумновідомого Старобільського монастиря. Ті, що недожили до Катині... Допомагав ксьондзові молодий диякон із не зовсім католицьким іменем Олексій. Назад я їхав уже в мікроавтобусі отця Ґжегожа. Слід сказати, машину нашими дорогами святий отець водить майстерно. Життя навчило. Адже парафія його — вся Луганська область.

Стрімке вибування українських спортсменів на ранніх стадіях відкритого чемпіонату Австралії нарешті перервалося. Утім, сумарний результат залишається не надто втішним — далі стартового кола на першому турнірі «Великого шолома–2009» пройшли тільки двоє з 11 наших представників. Учора зранку за київським часом на кортах «Мельбурн–парку» постаралися сестри Бондаренко. Можливо, на інших більше впливає незвично спекотне австралійське літо посеред нашої зими й відчутна зміна часових поясів...

Найбільш екстремальне багатоденне ралі «відзначило» своє 30–річчя вперше не в «рідній» Африці. Проте, як виявилося, від цього перегони не втратили своєї привабливості для любителів гострих відчуттів, які збираються під вивіскою «Дакара».