Село, що розкинулося в мальовничій низині Середньої Наддніпрянщини, якраз напівдорозі від Черкас до Канева, чудове у будь–яку пору року. І заможне за будь–якої влади — комерційний і кар’єрний хист мошнівців, як запевняють їхні сусіди, мало чим поступається нащадкам Авраама. Власне, одна з версій пов’язує назву села зі словом «мошна» — торбиною чи великим гаманцем для зберігання грошей. «Підприємництво у нас має давні і славні традиції, — підтверджує сільський голова Антон Чорновіл. — Передусім завдяки магдебурзькому праву, яке наш населений пункт отримав у 1592 році одночасно з Чигирином (на території сучасної Черкащини цим привілеєм раніше заволодів лише Корсунь. — Авт). Новий статус надав ширші можливості самоврядування, посприяв значно більшим надходженням у місцеву казну від ярмарків та розвитку ремесел, заохочуваних розквітом торгівлі».
Окрім того, Мошнам із кінця ХVІ століття і до приходу більшовиків казково щастило на прихильність князів та графів. Без їхнього вельможного покровительства колесо мошнівської історії вочевидь могло покотитися менш сприятливою колією.

Геронтологи стверджують, що потенціал, відпущений матінкою–природою, дозволяє людині жити до 120 років. На більше наш організм просто не розрахований, тому на якомусь етапі в кожного вмикається механізм старіння, уникнути якого практично неможливо. Але водночас абсолютно кожній людині під силу затримати або хоча б звільнити початок власного біологічного кінця від численних старечих проблем. Науковці Інституту біології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна завершують проведення важливих досліджень стосовно довголіття і невдовзі озвучать отримані результати широкому загалу. Із деякими попередніми висновками проекту погодився поділитися з читачами «УМ» директор згаданого Інституту, доктор біологічних наук Анатолій Божков.

Подібне відчуття переживав кожен український уболівальник: сором за те, що твоя команда тиснеться до власного штрафного майданчика, грає на відбій і майже повністю беззуба в атаці, а секундна стрілка ніяк не хоче рухатись швидше. Ми часто бачимо таке, коли наші клуби або збірна зустрічаються зі справжніми грандами. Особливо часто українське безсилля проявляється на євроарені. І ось тепер ми отримали нагоду опинитися по інший бік барикад, причому — в протистоянні з відомим англійським клубом, та ще й узимку, коли на Туманному Альбіоні чемпіонат у розпалі, а в Україні — перерва.
«Тоттенхем», якого побоювалися після жеребкування цієї стадії Кубка УЄФА, прибув до України напівдублюючим складом і на полі РСК «Олімпійський» у Донецьку виглядав відверто слабко. Іноді навіть закрадалася крамольна думка: а чи «Хотспурс» це взагалі? Може, то гравці «Іллічівця» чи «Харкова» вирішили «розіграти» українського чемпіона, перевдягнувшись у форму команди із Західного Лондона?

...У польському місті Кракові є Ягеллонський університет, названий іменем святої Ядвіги. Згадана королева, яку пізніше канонізували, свого часу віддала все своє майно на підтримку тодішньої Краківської академії, отож її внесок у становлення університету, де нині йде вже 644–й навчальний рік, переоцінити важко. У цьому ж університеті колись працював і відомий в усьому світі астроном Микола Копернік. Поляки встановили своєму великому землякові пам’ятник біля головного корпусу навчального закладу, однак від того, аби називати його іменем університет, утрималися. Мабуть, насамперед тому, що тут, як прийнято в Європі, ні влада, ні політичні сили ніколи не втручалися у справи тих же вищих навчальних закладів.

У відносинах Білорусі та Європейського Союзу настає справжня весна. У четвер Мінськ з офіційним візитом відвідав верховний представник ЄС із зовніш­ньої політики й політики безпеки Хав’єр Солана. Іспанський єврочиновник зустрівся з президентом Олександром Лукашенком і представниками демократичної громадськості. При цьому лідерів опозиційних партій, які входять у коаліцію об’єднаних демократичних сил, на зустріч із Соланою не запросили.

Прихильники британської кінозірки Кейт Уїнслет, яка претендує на цьогорічного «Оскара», більше не побачать її на екрані оголеною. Хоча раніше фігуриста актриса не відмовлялася роздягтись перед камерою. «Мене постійно запитують про це, оскільки я, схоже, роздягалася ледве не в кожному фільмі, — розповіла Кейт в інтерв’ю журналу «Тайм». — Але в кожному з таких випадків оголеність дійсно була потрібна. Що, втім, не заважає мені ненавидіти кожну секунду зйомок «ню». Тому, думаю, більше я цього не робитиму. Не хочу, щоб мене запам’ятали як «ту актрису, яка постійно вистрибує зі своїх шмоток».

Чого чекати від фільму, сюжет якого починається в морзі? Правильно, нічого хорошого. У картині режисера Олександра Стриженова з ласкавою назвою «Юленька» ці прогнози справдилися на сто відсотків. Якщо раніше більшість фільмів переконувала нас, що добро обов’язково вийде переможцем в одвічній боротьбі зі злом — яким би жорстоким не було це протистояння, — то фінал «Юленьки» перекреслює це правило повністю. Трилер про одинадцятирічного монстра з інтелектом дорослої жінки (так наголошують у фільмі, хоча з цим ми ще посперечаємося) та милим личком настільки щільно затягнутий мороком — емоційним, психологічним, філософським, — що місця для бодай найменшого промінчика сонця у ній просто не залишилося.

Самостійну й волелюбну Камерон Діаз, схоже, таки вдалося приручити. «Приборкувачем» став британський манекенник Пол Скалфор, із яким Кем зустрічається з літа минулого року. І, схоже, вклепалася в нього по вуха. 36–річна кінозірка, яку раніше марно вмовляли вийти заміж не останні у світі шоу–бізнесу чоловіки (у тому числі Джастін Тімберлейк), чи не вперше серйозно замислилася про шлюб.

Ілля Муромець:
— Змію Гориничу, ти чого з однією головою?
— Та криза, хай їй грець! Три голови не прогодувати...

Для мене новий футбольний сезон у Києві почався з того, що п’яний контролер стадіону «Динамо» вже на першому пропускному пункті розірвав навпіл квиток мого друга, чим викликав конфлікти на інших «кордонах». Що–що, а цей факт уже напевне варто співвіднести з готовністю Києва до Євро–2012. Але якби ж то «п’яним контролером єдиним»!