«Права рука» Юлії Тимошенко Олександр Турчинов, здається, не має й хвилини вільного часу — життя в опозиції передбачає постійне перебування в русі. Боротьба за закон про опозицію й дострокові вибори народних депутатів, «нічне» протистояння з більшістю під егідою мера Черновецького в Київській міськраді, і на кожному кроці — натовпи журналістів із проханням прокоментувати перше, друге, третє, та ще й бюджет... Втиснувшись у графік поважного БЮТівця, «УМ» попросила Олександра Валентиновича прокоментувати останні події й підбити політичний підсумок 2006 року.

«Зараз підстав для дострокових виборів парламенту немає, але вони можуть виникнути» — так вважає секретаріат Президента. «Антикризова» коаліція робить висновок, що створення цих підстав — завдання номер один для Віктора Балоги і його команди, відтак «донецькі» стають у бойову стійку, аби дати відсіч Банковій. Олії у вогонь додає протистояння президентської і прем'єрської сторін у питанні Держбюджету. Дійшло до того, що вчора Бюджетний комітет ВР ухвалив затверджувати бюджет (ніби це звичайний кошторис) постановою парламенту — аби обійти можливе друге вето Президента. Але це вже не менше як антиконституційний переворот.
А тут ще й харизматик Юрій Луценко зі своєю «самообороною» (а насправді — вочевидь «атакою») виходить на люди й оголошує про наміри брати парламент облогою чи приступом, і все це — з метою дострокових виборів. «Антикризовики», котрі сподівалися на п'ять, а то й десять років безперервного й безтурботного правління, трохи занепокоїлися: мабуть, ці «помаранчеві»переводять свій «розпусний» сценарій в активну фазу. Тож «Регіони» вже дають адекватну відповідь.

«Ганьба!». Під це скандування журналістів у ложі преси й опозиційних депутатів у сесійній залі зійшов із трибуни Олег Калашников — «герой» перших днів спілкування новообраного складу Верховної Ради з представниками ЗМІ. Нагадаємо, ще влітку «регіонал» із депутатським значком і хуліганськими манерами напав на знімальну групу телеканалу СТБ, побив оператора, облаяв журналістку і взагалі всією своєю поведінкою активно демонстрував, де саме, на його думку, має бути місце журналістів у «демократичному» суспільстві по-калашниковськи. Звітом слідчої комісії, яку Верховна Рада створила після цього ганебного інциденту, ця історія вчора завершилася. Дуже дружно й фактично одностайно нардепи різних «мастей» і політичних поглядів проголосували за те, щоб, як запропонувала комісія, визнати поведінку Калашникова «неприпустимою і такою, що потребує осуду». «За» — 374 голоси (сам Калашников, який за мить до того полум'яно промовляв до зали з трибуни, у системі «Рада» при голосуванні значився як «відсутній»).

«Побачення» парламентської більшості з Президентом відтепер стануть регулярними. Як було домовлено в ході першої (на цьому не забули ображено акцентувати «більшовики») з часу формування «антикризової» коаліції зустрічі її представників із главою держави, такі спільні наради надалі проходитимуть раз на три тижні. Що ж до «прем'єри», яка відбулася ввечері минулої п'ятниці, то говорили про бюджет і порозуміння між гілками влади. Ну і, звісно, «притиралися» одне до одного в новому форматі переговорів.

«Якщо чесно, то найбільше я хотів знайти під ялинкою мотоцикл. І недавно, дякувати Богові, отримав від дружини такий подарунок. 1942 року випуску. Тепер, думаю, треба щось до мотоцикла», — повідомив учора на зустрічі з українськими журналістами Президент Віктор Ющенко. «До мотоцикла» може бути... скасування політичної реформи. Саме таким шляхом можна побороти авторитаризм, що поглинає Україну.

Україна вкотре осоромилась, продемонструвавши свою меншовартість, непатріотичність і недолугість усьому світові. Спасибі нашим парламентаріям, а точніше, тій їхній частині, яка назвала себе «антикризовою коаліцією». Саме «завдяки» їм Голодомор 1932-1933 років, який забрав у могилу мільйони українців, на їхній батьківщині залишається невизнаним як акт геноциду проти українського народу. Попри те, що таким страшне лихо, свідомо спрямоване на Україну радянською владою, визнали вже чимало інших держав.

Від початку порядок денний обіцяв, що четвер, 16 листопада, у Верховній Раді буде нелегким і цікавим днем. Розгляд двох варіантів закону про Кабінет Міністрів від двох «конкуруючих фірм» — розроблений секретаріатом Президента та урядом; остаточне ухвалення законів, необхідних для вступу України у Світову організацію торгівлі і, нарешті, спроба подолати президентське вето на закон про внесення змін до Закону України «Про господарські товариства» (щодо зниження планки кворуму проведення загальних зборів господарського товариства») — це, звісно, далеко не повний перелік питань, які мали розглянути депутати, але для того, щоб укотре «по-чорному» їх між собою пересварити, більш ніж достатньо.

«Ой, та не смішіть мої тапочки — ну кого цікавить, що він там зараз скаже? І так же ясно — буде їм відставка. А шоб нє наглєлі!». Так на прохання кореспондента «УМ» не заважати слухати звіт міністра закордонних справ Бориса Тарасюка відреагувала весела парочка — не надто відомий депутат «антикризової» коаліції плюс його помічник. За хвилину до колишнього Генпрокурора Святослава Піскуна, який також опинився поряд із авторкою цих рядків, підійшов голова Комітету ВР з питань бюджету Володимир Макеєнко й, привітавшись зі Святославом Михайловичем, голосно, «на публіку», почав розповідати: «Як добре, що у них там (у США. — Авт.) перемогли демократи — тепер із півроку вирішуватимуть свої питання, і їм буде не до нас (себто України. — Авт.). А ми (а це вже розумійте, як хочете. — Авт.) зможемо тут повністю взяти владу у свої руки».

Стрімко наближаючись, тупцюємо на місці — таким парадоксальним у просторовому й часовому сенсi висловом можна охарактеризувати просування України до Світової організації торгівлі. Уже не вперше наша держава застигає буквально на порозі СОТ, і щоразу їй не вистачає півкроку для того, аби зайти у ці нібито прочинені двері. Здавалося б, уже й Президент допоміг — вніс на розгляд Верховної Ради ті законопроекти, яких не вистачає Україні для вступу в СОТ. Власне, більшість майже аналогічних проектів уже були в парламенті й раніше, однак саме позначка «для невідкладного розгляду», яку має право ставити на запропонованих ним законопроектах глава держави, дала можливість усім профільним комітетам негайно їх розглянути й винести на затвердження сесійної зали. Незважаючи на це, у можливість вступу України до СОТ уже цього року вірять хіба найзатятіші оптимісти. Адже до засідання генеральної ради цієї організації часу залишається всього нічого (воно відбудеться у грудні), а процедура, яку нам іще залишилося пройти, занадто тривала.

Досконалий бюджет — утопія навіть для США або Німеччини. Тим паче, навряд чи варто чекати ідеальності від бюджету, за яким повинна протягом року жити наша країна — замучена постійними змінами урядів, обплутана тіньовими й корупційними схемами, розіп'ята між західним та східним векторами руху. Однак щонайменше один рядок для вдосконалення головного фінансового документа країни до нього додати потрібно обов'язково: витрати на курси швидкочитання для українських законодавців. Інакше Україна ризикує взагалі залишитися без бюджету. Адже для не наділеної надприродніми здібностями людини (а на суперменів наші нардепи не надто схожі) за дві години прочитати, засвоїти й критично оцінити тисячу сторінок тексту фізично нереально. Тому, «помахуючи» двома товстелезними зшитками порівняльних таблиць із їхніми пропозиціями до урядового проекту держбюджету-2007, опозиційні парламентарії скаржилися журналістам, що ухвалювати законопроект у першому читанні не можна. Депутати з правлячої коаліції говорили те саме, але здебільшого пошепки й тільки дуже надійним мас-медійникам, які «не видадуть». Спробуй уголос критикувати власний уряд, який подав такий недосконалий проект, і парламентський комітет на чолі з «регіональним» головою, який так пізно забезпечив колег порівняльними таблицями...