Скасування Верховною Радою дострокових виборів до Тернопільської обласної ради буквально за лічені дні до того, як вони мали відбутися, спричинило однозначну реакцію учасників виборчого процесу. На прес–конференції у тернопільському прес–клубі представники об’єднання «Свобода», партії «Єдиний центр» та «Пори» були єдиними у своєму твердженні: причиною став страх Блоку Тимошенко зазнати на цих виборах нищівної поразки, а отже, визнати стрімке падіння свого рейтингу на Західній Україні.

Учора опівдні перехожі, котрі проходили столичною вулицею Богдана Хмельницького, змогли побачити, як близько десяти «альфівців» у масках та повному екіпіруванні на чолі зі слідчим СБУ проникали до головного офісу «Нафтогазу України». Згодом «на прорив» пішла депутатська гвардія — добре загартовані у рукопашних боях під куполом Верховної Ради, «бютівці» зривали захисні маски в есбеушників та намагалися витіснити міцних правоохоронців своїм депутатським імунітетом

Ніхто ще не вхопив Бога за бороду. Навіть Леонід Черновецький, який, за його ж словами, обговорює з Вседержителем київські тарифи. Мер столиці перетворився на постійні об’єкти для жартів, а Київ — на епіцентр соціальних потрясінь, зазначив Президент України Віктор Ющенко. Самому Ющенкові не до сміху: по–перше, йому не потрібна така бомба уповільненої дії, як повсякчас готовий до локальних повстань Київ. По–друге, главі державі остобісило отримувати ляпаси від власного підлеглого. То Черновецький ігнорує укази Президента, якими той корегує недолугу політику столичного очільника, то взагалі дозволяє собі не являтися на нараду до секретаріату.

Незважаючи на напружені події вчорашнього парламентського дня, однією з «найгарячіших» тем середи залишалося те, що відбулося напередодні. Позитивне голосування Верховної Ради за відставку міністра з президентської квоти не на жарт збурило український політикум і викликало хвилювання навіть у фракції Блоку Тимошенко, яка вже давно зарекомендувала себе як безвідмовний загін маріонеток, міцно прив’язаних ниточками до своєї лідерки.

«Важкі часи» для партії «Народний союз «Наша Україна» тепер означають не просто зниження рейтингу, відплив членів та керівників обласних організацій. Починаючи з вівторка, у центральному офісі НСНУ на київському Подолі відімкнули електроенергію та опалення. Керівництво виконкому, зібравши співробітників, повідомило, що всі вільні й можуть розходитися додому. Коли приходити знову? «Сказали, що будь–яка інформація з цього приводу буде повідомлена в телефонному режимі», — поділився інформацією з сайтом «Українська правда» неназваний працівник розпущеного виконкому.

«УМ» уже розповідала про святкування в Женеві 500–ї річниці з дня народження одного з найбільших європейських гуманістів Середньовіччя, батька Реформації Жана Кальвіна. І згадувала в цьому контексті, що ювілейні урочистості дещо затьмарені прийнятим наприкінці минулого року рішенням міської ради перепоховати 9 березня на Королівському цвинтарі, який зарезервований винятково для найславетніших синів і дочок Женеви, одну з найвідоміших куртизанок Європи другої половини ХХ століття Гріселідіс Реаль. Ким була ця жінка, яку називали «революційною повією», чому батьки Женеви вирішили, що вона може спочити серед найбільших достойників, яких за кілька століть назбиралося лише 350?

Цього понеділка Апеляційний суд Луганської області узаконив рішення Артемівського райсуду Луганська, яким фактично безплатно передав звичайний офіс на околиці міста Партії захисників Вітчизни на чолі з нардепом Юрієм Кармазіним. Феміда відхилила позов товариства «Ареф’єв і К», що законно викупило це приміщення, й подарувало його партійцям, які колись орендували цей офіс. Це тим більше дивно, що де–факто Партії захисників Вітчизни на Луганщині нема. Обласний осередок «дітища» Кармазіна існує, швидше, на папері. Принаймні так стверджує колишній керівник Луганської обласної організації ПЗВ, а нині член НСНУ Олена Андреєва. Але ні підприємці, ні їхні адвокати так просто здаватися відомому правнику і парламентарію не збираються.

Кремезний дядько смалить цигарку. Поруч із ним стоїть серйозний чолов’яга в кепці; інший, сивуватий, — з непокритою головою. До них підтягується ще один — кавказької зовнішності. За кілька метрів від цієї компанії тиснуть руку один одному двоє міцних хлопців... У людей із багатою фантазією й гарною пам’яттю можуть виникнути асоціації з буремними 1990–ми — типова сцена «мафіозної стрілки». Насправді так позавчора ввечері починалася церемонія «Герої спортивного року–2008» у столичному Палаці «Україна». Кількість призерів Олімпійських ігор на квадратний метр зростала, коли до тренера збірної з кульової стрільби Анатолія Кукси підходили його підопічні Олександр Петрів, Юрій Сухоруков, Артур Айвазян. А неподалік зустрілися борці Василь Федоришин і Андрій Стадник.

Отже, за 18 років незалежності українські автолюбителі лише зараз спробували свої сили у всесвітньовідомому ралі–рейді «Дакар». У найбільш екстремальному багатоденному змаганні у світі автоспорту вперше взяло участь одразу четверо наших співвітчизників, які виступали в класах легкових автомобілів, мотоциклів та вантажівок. Це знакове явище відбулося в рік 30–річчя появи першого «Дакара» на африканських трасах.
Цьогоріч організатори, піклуючись про безпеку учасників, перенесли змагання з Чорного континенту до Південної Америки — Аргентини й Чилі. Такий хід не позначився на видовищності змагання, й більше двох тижнів найбільш «відірвані» автогонщики демонстрували жителям пампасів свою водійську майстерність.
Для українців у цьому змаганні важливішою була не перемога, а сама участь. Підтверджує ці слова пілот одного з наших екіпажів, Богдан Новицький, який лише днями повернувся до Києва — після «Дакара» гонщик вирушив до Росії, де змагався в гонці «Північний ліс». Одразу по приїзді Богдан зустрівся з журналістами, аби поділитися враженнями від останніх стартів.