Рік тому — 21 березня 2008–го — Луганська обласна рада передала офшорній компанії «Артікус Інвестмент Ltd.» (Британські Віргінські острови; українське псевдо — ТОВ «Луганськвода») в т. зв. концесію левову частку системи водопостачання області. Рік минув; мешканці області з нетерпінням очікували бодай якогось звіту чи то від концесіонера, чи від керманичів облради («концесієдавця»). Однак не дочекалися. Замість звіту спраглим луганчанам було запропоноване всеукраїнське шоу під назвою «Криза — стоп!»

...На центральну площу Донецька, де мав відбутися організований Партією регіонів мітинг «Криза — стоп! Владу — у відставку!», тутешній люд почав збиратися заздалегідь, немов на ярмарок. І від бажаючих справді не було відбою. Як розповів кореспонденту «УМ» представник однієї «контори», цього разу ніхто нікому не виплачував по 50 гривень за участь. Боже збав. Навпаки — службовці самі нишком тицяли куратору по півсотні, аби тільки їх занесли до списку маніфестантів. А знайома вчителька, важко зітхнувши, зізналася: педагоги їхньої школи поставили перед дирекцією категоричну вимогу — покликати на площу всіх, навіть тих, хто перебуває в декретній чи іншій відпустці. Про студентів узагалі нічого й казати: ці просто підстрибом бігли на політичну «дискотеку» просто неба.
Секрет такої популярності заходу простий. Донеччани сподівалися, що спиняти кризу керівні донеччани почнуть із того, що й самі підуть у відставку. Причому це відбуватиметься на очах багатотисячного мітингу, а вінчатиме цікаве дійство проанонсований концерт Олега Газманова. Хіба не свято?

Сімнадцять років тому в Києві уперше вручали «Київську пектораль». Театральну відзнаку, яка претендувала на оригінальність і мала прекрасні перспективи стати авторитетним знаком якості мистецького процесу. З часом стало очевидно, що й у колегіальному рішенні може бути достатньо суб’єктивізму, а лоск, яким зазвичай виблискувала церемонія нагородження, тьмяніє... За суб’єктивізм якось не так образливо — зрештою, у цьому є своя логіка. А от щодо лоску...Непристойно високий відсоток порожніх місць у партері, заступники замість перших осіб серед поважних гостей і скромний сценарій самих урочистостей — тривожний дзвіночок для тих, хто справді переживає за те, аби ця театральна нагорода не перетворилася на «галочку» в планах СТД та Головного управління культури Києва.

У Всесвітній день сміху (або, по–західному, День дурня) Верховна Рада слухатиме Президента. Віктор Ющенко розповідатиме депутатам не про те, які в них спини білі, а про те, як Україні жити далі — принаймні впродовж року. Саме на 1 квітня погоджувальна рада груп і фракцій ВР запрошує главу держави «в гості», щоб заслухати щорічне послання Президента про зовнішню і внутрішню політику. Відповідне рішення вчора підтримали чотири з п’яти парламентських фракцій (лідер Компартії Петро Симоненко на засідання погоджувальної ради не прийшов).

У суботу надзвичайна подія сталася в прокуратурі Черкаської області. На прийом до обласного прокурора намагався потрапити 55–річний мешканець міста Тальне Михайло Музиченко. Наполегливий чоловік стверджував, що в нього незаконно відібрали 35 соток землі в центрі міста, а він ніяк не може добитися справедливості та повернути ту землю. Спочатку пан Михайло сидів у черзі на прийом, а потім вийшов із приміщення і попрямував до свого автомобіля. Там узяв голку та нитку і зашив собі рота (як пізніше пояснював, аби не кричати, коли обіллється бензином і підпалить себе. — Авт.). Прихопив із багажника каністру з бензином, озброївся запальничкою і знову зайшов у будівлю прокуратури.

Фахівці Державного комітету ветеринарної медицини нарешті назвали причину масової загибелі перелітних птахів у Лозівському районі. Як показало лабораторне дослідження, цинк та залізо, що потрапили у шлунки гусей, відповідно у десять і п’ять разів перевищили допустиму норму. Ці токсичні речовини входять до складу препаратів, якими фермери борються із засиллям гризунів, зокрема мишей та пацюків. За трагічним збігом обставин, вбивчою сумішшю поласували і півтори тисячі гусей, які летіли з Європи до російської тундри на гніздівлю. Серед них є й види, занесені до Червоної книги Росії.

18 березня дизель–електричний підводний човен (ДЕПЧ)U01 «Запоріжжя» Військово–Морських сил України перевели від причалу 13–го ремонтного заводу Чорноморського флоту РФ і поставили в плавучий док. Українські моряки–підводники отримали ще одну надію на те, що їхня традиція не переведеться, а з допомогою старенької, але досить вдалої субмарини протриває до кращих часів, коли в уряду дійдуть руки і до своїх ВМС. Практично одночасно обізвалися й росіяни, які заявили про необхідність посилення Чорноморського флоту вісьмома–десятьма підводними човнами, у тому числі й найновішими. Збіг? А одночасно російські і проросійські ЗМІ хором заспівали що, мовляв, Україна реанімує замалим не консервну бляшанку, гіршу від човнів Другої світової. Та достатньо побіжного погляду на «паспортні» характеристики «Запоріжжя», аби зрозуміти, що хоча загалом човен застарів, він усе ще за деякими параметрами заткне за пояс російських конкурентів на Чорному морі. Але про все по порядку.

Відкладати й надалі реконструкцію моста через Дніпро біля Черкас, як це робилося вже кілька років поспіль, не можна. Інакше станеться біда, в один голос заявляють шляховики, перевізники і черкаська влада.

Співробітники харківського Управління з боротьби з економічними злочинами розкрили діяльність потужного конвертаційного центру, послугами якого встигли скористатися підприємці фактично з усіх регіонів країни. Керував віртуальною пірамідою власник типової адвокатської контори, розташованої на першому поверсі звичайної багатоповерхівки. Скромні апартаменти не завадили натхненнику великої афери принести державі багатомільйонні збитки, а ошуканим клієнтам — численні проблеми із законом.